Особливості поведінки людини в економічних ролях. Економічна рівновага людини.
Економічна роль людини визначається економічним навантаженням, тобто економічною функцією, та регулюється як економічними інтересами, так і нормами законодавчої бази суспільства, традиціями, звичаями, етичними нормами суспільства.
Економічні соціальні ролі — виконувані соціальними суб'єктами функції, які визначаються їх місцем у системі економічних відносин, пануванням певного типу економічних відносин. Вони залежать від системи власності, методів управління економікою, умов економічної мобільності тощо. Аналіз економічних ролей різних соціальних суб'єктів потребує з'ясування категорії «економічна активність».
Економічна активність — вияв індивідуальності, самореалізації особистості у сфері виробництва обміну та споживання, рівень її економічної взаємодії із зовнішнім середовищем.
Класифікація економічних ролей поєднує три основних одержувач доходів, користувач доходів та творець (рис.6).
Одержувач доходів передбачає такі ролі: одержувач факторних доходів; одержувач трансфертних доходів.
Одержувач факторних доходів:
найнятий робітник (службовець, робочий, менеджер);
підприємець, інвестор, власник ресурсів;
Одержувач трансфертних доходів:
пенсіонер;
малозабезпечений;
безробітний.
Користувач доходів:
споживач;
інвестор;
що дає трансферти;
громадянин (споживач суспільних благ, платник податків).
Кожна людина може виконувати різні ролі в різних співвідношеннях. Рівновага людини формується в кожній з його ролей. Розглянемо окремі з них.
1. Людина як споживач. Економічна наука давно займається дослідженням проблем поведінки споживача. Теорія "поведінки споживача " включає такі головні елементи - вивчення споживчих уподобань, "бюджетних обмежень" і "споживчого вибору". Під "уподобаннями", як правило, розуміють надання переваги одному товару (послузі) перед іншими. Бюджетне обмеження відбиває те, що кожен споживач має обмежені доходи для придбання певного (обмеженого) набору споживчих благ. Ці два елементи (уподобання, бюджетні обмеження) визначають третій елемент - споживчий вибір.
2. Людина як працівник. Торгівля товаром «робоча сила» відбувається на особливих ринках - ринках праці, що представлений організаціями й механізмами, які приводять у дію попит і пропозицію на робочу силу.
Взаємини між працею і наймачами цієї праці досить суперечливі в соціальній економіці. З одного боку, їхні інтереси представляються прямо протилежними. Наймані працівники намагаються отримати за свою працю якомога вищу зарплату. Роботодавці, навпаки, зацікавлені в тому, щоб платити за працю якомога менше і тим збільшити максимально свій прибуток. З іншого боку, обидві сторони вкрай залежні одна від одної.
Робітники для захисту своїх інтересів об'єднуються у професійні спілки (профспілки) - об'єднання працівників однієї професії, галузі виробництва (чи послуг); роботодавці створюють свої об'єднання (асоціації). Тільки в середині ХХ ст. поступово починають позначатися контури нового громадянського суспільства, де дві головні економічні сили - наймана праця і підприємці, - за допомогою держави та її органів, замість постійної конфронтації почали шукати шляхи до соціального компромісу.
Загальна економічна рівновага людини визначається за рівністю його доходів і витрат за всіма його економічними ролями.
Слід зазначити, що поняття "економічна рівновага" відбиває такий стан економіки, коли досягається урівноваження та взаємне збалансування структур, що протистоять одна одній (виробництво і споживання, попит і пропозиція, доходи і витрати тощо). Це поняття є конкурентно-ринковим, тобто притаманне ринковій системі, яка само упорядковується, зберігає здатність до саморегулювання (рис. 7). Поряд з ринковими відносинами в умовах сьогодення значне місце займає і державне регулювання.
Рис.7. Схема взаємозв'язків між основними економічними суб’єктами в ринковій економіці.
За змістом система економічної рівноваги багаторівнева. В економічній теорії розмежовують рівновагу за рівнями економічної системи (нано-, мікро-, мезо-, макро-, мега- ), сферами (обмін, виробництво, розподіл, споживання), що формують загальну систему економічної рівноваги відтворювального процесу; динамікою - статична рівновага та рівновага економіки, що динамічно розвивається (за теорією економічної циклічності, рівновага є вихідний стан економічної динаміки); ступенем збалансованості – повна, часткова; сталістю рівноваги - тимчасова, постійна тощо.
Взаємозв'язок між економічною рівновагою і суспільним поділом праці характеризується тим, що, з одного боку, суспільний поділ праці й процесів є матеріальною основою досягнення економічної рівноваги, визначає ознаки механізму встановлення ринкової рівноваги в конкретних історичних умовах; з іншого - досягнення рівноваги є умовою вдосконалення макроструктури суспільного виробництва, можливостей досягнення структурної збалансованості економічних зв'язків, їхнього рівноважного стану.