Суспільне виробництво

благо

Об'єкт

Потреби

Задоволення потреб

Рис. 3. Людина як об’єкт і суб’єкт суспільного виробництва.

Суспільне виробництво як процес створення матеріальних благ і послуг складає основи суспільного відтворення (постійне відтворення виробництва та його складових, включаючи відтворення людини) у всіх сферах, тобто у виробництві, розподілі, обміні і споживанні.

У невиробничій або, інакше, соціальній сфері відбувається відтворення людини. Соціальна сфера поєднує сукупність галузей, підприємств, організацій, що визначають образ і рівень життя людей, їх добробут і споживання. Структура соціальної сфери по основних функціональних блоках:

1. суспільно-політична і інтелектуально-культурна діяльність (освіта, наука, культура, мистецтво, СМІ, суспільні організації, асоціації, об'єднання);

2. відновлення і збереження фізичного здоров'я (охорона здоров'я, фізкультура, спорт, соціальне забезпечення, туризм, охорона і вдосконалення навколишнього середовища);

3. комунально-побутове обслуговування населення (житлово-комунальне господарство, торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт, зв'язок по обслуговуванню населення).

Відтворення людини як об'єкта і суб'єкта соціальної економіки включає відтворення людини з її здібностями до діяльності та відтворення середовища життєдіяльності людини за всіма складовими.

Відтворення людини пов’язане з відтворенням різновидів капіталу (сapitalis від лат. «головний») за різними носіями: речовий (активи - це ресурси, від яких компанія очікує економічної вигоди в майбутньому; термін використовується позначення будь-якої власності організації), людський. Як категорія «людський капітал» отримує множину визначень. Наведемо де кілька з них.

Людський капітал - загально-конкретна форма людської життєдіяльності, що асимілює попередні форми - споживчу і продуктивну, які адекватні епохам привласнюючого і виробничого господарства, і здійснюється як підсумок історичного руху людського суспільства до його сучасного становища (М.М.Критський); сформований у результаті інвестицій та накопичений людиною запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, які доцільно використовувати в процесі праці для зростання продуктивності та заробітку (Добринін О.М., Дятлова С.А.); сукупність розумових і фізичних здібностей, знань, навичок людини до діяльності.

Умови капіталізації людського капіталу (запасу здібностей): 1) потоковий та накопичувальний запас здібностей людини за фазами життєдіяльності; 2)доцільність використання запасу здібностей, що веде до зростання продуктивності праці; 3) приріст продуктивності праці закономірно призводить до зростання заробітків працівника; 4) збільшення доходів мотивує працівника робити додаткові вкладення в свій людський капітал (кумулятивне накопичення).

Форми людського капіталу поділяються за різними критеріями, наприклад, за сферою можливого використання - загальний (придатний для всіх фірм), специфічний (для окремої фірми); за природою походження: фізичний (здоров'я, сила, досвід, кваліфікація); інтелектуальний (освіта, кваліфікація, знання, культура); креативний (творчі здібності).

Інтелектуальний капітал пов'язаний з інтелектуальною, творчою діяльністю людини. Продукт інтелектуальної діяльності патентується і закріплюється авторським правом, як виключна власність автора, якому належить право визначення напрямків і форм її економічного використання. Об'єкти інтелектуальної власності залучаються в господарський обіг як нематеріальні активи підприємств і збільшують доходи фірми і власників цих активів.

Інтелектуальний капітал - вартість сукупності наявних у суб’єкта інтелектуальних активів, включаючи інтелектуальну власність, його природні та надбані інтелектуальні здібності та навички, а також нагромаджені ним бази знань та корисні відносини з іншими суб’єктами (Б.Леонтьєв); знання, що можуть бути перетворені на прибуток та оцінені (П.Цибульов); сума знань усіх працівників компанії, яка забезпечує її конкурентоспроможність (Т.Стюарт).

Структура інтелектуального капіталу:

І. За рівнями: індивідуальний, корпоративний, суспільний;

ІІ. За складовими:

Інтелектуальний капітал

Людський капітал

Структурний капітал

Клієнтський капітал

Організаційний капітал

Інноваційний капітал

Процесний капітал

Рис. Структура інтелектуального капіталу за змістовними блоками.

Людський капітал як складова інтелектуального капіталу розглядається як втілений в працівниках компанії у вигляді досвіду, знань, навичок, здатностей до нововведень.

Структурний капітал включає технічне і програмне забезпечення, організаційну структуру, патенти, торгові марки, все те, що дозволяє персоналу реалізовувати свій виробничий потенціал (А.Чухно). Структурний капітал (Р.Булига, П. Кохно) – це зв’язуючий ланцюг, за допомогою якого різні за функціями елементи підтримують один одного, створюючи синергетичний ефект. Структурний капітал складається з організаційного(об’єкти інтелектуальної власності, інформаційні ресурси і технології) та клієнтського капіталу( комерційні ідеї та ділові стосунки, комерційна мережа поширення продукції, ділова репутація фірми). В свою чергу, організаційний капітал, включає інноваційний та процесний. Інноваційний капітал – це активи інтелектуальної власності (патенти, торгові марки, авторські права, які були створені працівниками, але знаходяться у власності фірми), а також з ідей, винаходів, «ноу хау», корисних моделей, промислових зразків, творів мистецтва, комп’ютерних програм, баз даних, тобто з того, чому важко дати чітке визначення. Процесний капітал включає інфраструктуру компанії, а також філософію управління фірми, її культуру та бізнесові традиції (Е. Брукінг).

Крім того, виокремлюють культурний та соціальний капітал. Так, П. Бурдьє, розглядає такі основні стани культурного капіталу як інкорпорований, об'єктивований, інституціоналізований, звертає увагу не тільки на процеси відтворення означених видів капіталу, а й явища конвертації (перетворення) одного типу капіталу в інший, однак основним вважає економічний капітал, о утворює підґрунтя всіх інших типів капіталу.

Поняття «соціального капіталу» є достатньо «новим», визначається як «мистецтво об'єднання» людей (Токвіль А.); сукупність суспільних відносин (Соло Р.); сукупність норм, правил, цінностей, що виробляються й сприймаються людьми (Фукуяма Р.). Наведемо декілька визначень категорії.

Соціальний капітал - це :

• сукупність неформальних відносин, норм, правив, цінностей, які роблять можливим колективні дії;

• інтегральний вираз соціального середовища;

• «нефінансові ресурси» (зв'язки, партнерство, довіра, загальні цінності).

Для оцінки рівня розвитку соціального капіталу використовують поняття «рівень довіри». Соціальний капітал має функціональне навантаження та стає основою отримання певних результатів у різних сферах суспільного життя:

• в економічній - економія трансакційних витрат пошуку контрагентів, підготовки, укладання, контролю та виконання договорів;

• в соціальній - надання послуг соціальним групам (церквам, не урядовим організаціям);

• в політичній – підвалини дієвої демократії.

Структура соціального капіталу може надаватися за різними критеріями: за суб’єктами (табл.2), об’єктами, потужністю зв’язків тощо.

Таблиця 2. Структура соціального капіталу за суб’єктами та окремими ознаками.

Суб’єкт	Сім'я	Група	Суспільство (держава)
Ознаки капіталу	Індивідуальний (особистий)		Позбавлений індивідуальності
Зв'язки, які домінують	Горизонтальні		Вертикальні

Розвиток соціального капіталу відбувається через формування нових та удосконалення старих зв’язків, норм і правил поведінки, заміну неформальних правил і норм формальними. Прикладом неформальної норми групової поведінки, що здобула розповсюдження в Італії, є так звана «аморальна сімейність», тобто співробітництво тільки з членами сім'ї та використання у власних цілях всіх інших.