Сутнісні сили людини.
Особистість людини відбиває сукупність сутнісних сил людини - її здібності та можливості.
Структура сутнісних сил людини включає: за носієм - речові і особисті (людські) складові; за походженням - природні і соціальні; за рівнем агрегування - індивідуальні і сукупні сутнісні сили.
Так, індивідуальні сутнісні сили (СС) включають природні і соціальні.
Природні індивідуальні СС людини містять:
Антропологічні (розмір, форма тіла);
Фізичні і психологічні (сила, швидкість, психомоторика);
Психічні (пам'ять, мислення, воля, відчуття, емоції);
Біопсихічні (темперамент).
Соціальні СС людини розвиваються в соціумі та поєднує: уміння, навики, знання, здібності, схильності, інтереси тощо.
Сукупні СС людини по видах діяльності включають економічні, політичні, культурні і т.д.
Розвиток людини відбувається шляхом вирішення суперечностей між потребами і здібностями людини.
Потреби можна розділити на потреби існування і досягнення мети. Мінімальний рівень задоволення потреб існування визначається рівнем виживання. Базовий мінімум задоволення потреб дозволяє виявити індивідуальними і духовними потребами, а задоволення цих потреб на рівні розкоші може привести до того, що споживання може стати самоціллю. Потреби досягнення цілей життя включають:
Матеріальний добробут;
Влада і слава;
Знання і творчість;
Духовне вдосконалення.
Економічна поведінка — система дій, пов'язаних з використанням різних за функціями і призначенням економічних цінностей (ресурсів) та зорієнтованих на одержання користі (вигоди, винагороди, прибутку) від їх обігу та задоволення потреб.
Види економічної поведінки (за фазами суспільного відтворення): виробнича, дистрибутивна (розподільча), обмінна, споживча. Так, виробнича поведінка пов'язана з нагромадженням, концентрацією матеріальних, технологічних, інтелектуальних, організаційних та інших ресурсів, поєднанням і комбінуванням з метою одержання конкретних благ і прибутку (доходу) від їх обігу на ринку. Дистрибутивна економічна поведінка залежно від ступеня доступу до ресурсів, контролю за одержанням вигоди від їх обороту набуває різних форм - господарська (поведінка власників економічних ресурсів); агентська (поведінка за дорученням власників), функціональна (поведінка суб'єктів, які використовують і отримують вигоду з економічних ресурсів, що належать іншим особам) тощо.
Обмінна поведінка забезпечує рух різноманітних економічних благ (товарів, послуг, інформації) на ринку на основі обліку та порівняння їх цінностей. Споживча поведінка пов’язана з вилученням економічних благ з товарного обігу і присвоєнням їх з метою задоволення потреб людини. Слід зазначити, що фаза споживання властива більшості суб'єктів економічної поведінки, що використовують ресурси.
Універсальною мотивацією суб'єктів економічної поведінки є формула: максимум винагороди за мінімум витрат. Однак цілком реалізувати цю формулу не завжди є неможливим, нерідко діяльність приводить до непередбачених результатів. До того ж суб'єкти економічної поведінки діють у певній системі обмежень (лімітів), що вносить істотні корективи в їх плани і наміри.
Мотиваційний механізм участі людини в економічній діяльності поєднує різноманіття потреб, інтересів, мотивів, стимулів (рис. 5).
Потреби, інтереси
Мотиви, стимули
Зацікавленість
Реалізація інтересів задоволення
потреб
Р
ис.
5. Схема
мотиваційного механізму участі в
економічній діяльності
Інтереси – суспільна форма прояву потреб їх свідомості. Економічні інтереси пов'язані з економічною вигодою. Стимули – спонукальні причини, чинники підсилюють бажання отримати. Мотиви – самостимули. Зацікавленість підтримується реалізацією інтересів і потреб.
Економічне мислення – система поглядів людини на закономірності людського розвитку. Економічна свідомість – суб'єктивний результат (наслідок сприйняття економічних суб'єктів умов життя), поєднує масове, групове, індивідуальне.