4. Спадкування за законом

Спадкування за законом (ab intestato) — спадкування проти за­повіту мало місце в таких випадках:

а) за відсутності заповіту;

б) визнання його недійсним;

в) смерті спадкоємців, зазначених у заповіті, до відкриття спадщини або їх відмови від її прийняття.

У зазначених випадках спадкування наставало в порядку, вста­новленому законом, і називалося ще спадкуванням «проти запо­віту». Якщо воля заповідача була висловлена з відхиленням від вимог закону, вона не визнавалася справжньою. Спадкування та­кож здійснювалося за законом (проти заповіту), у разі смерті спадкоємців за заповітом до відкриття спадщини або за їхньої від­мови від неї.

Спадкування за законом виникло раніше спадкування за запо­вітом, пройшовши складний і тривалий шлях свого становлення. Кардинальну реформу спадкування за законом здійснив Юстиніан новелами 118 і 127. Вона була підготовлена усім попереднім ходом розвитку римського спадкового права. Основні принципи спадкування за законом, як зазначалося вище, були вироблені преторською практикою і практикою центумвіральних судів і за­конодавчо закріплені в реформах Юстиніана.

В основу спадкування за законом в праві Юстиніана було по­кладено когнатське (кровне) споріднення й індивідуальна приват­на власність. Всіх потенційних спадкоємців, тобто, кровних роди­чів, Юстиніан поділив на п'ять класів, встановив черговість їх закликання до спадкування і допустив наступництво між спадко­ємцями різних класів і ступенів. У разі відмови від спадщини закликаного спадкоємця спадщина виморочною не ставала (як бу­ло раніше), а до спадкування закликалися наступні за ступенем родичі (рис. 1).

1-й клас спадкоємців за законом — низхідні родичі спадкодав­ця: діти, незалежно від статі і віку, онуки, правнуки та ін. На під­ставі правила про черговість закликання спадкоємців більш бли­зького ступеня усуває від спадкування спадкоємців-більш далеко­го ступеня. Тому за життя дітей спадкодавця їхні діти (онуки спадкодавця) до спадкування, як правило, не закликалися, крім випадків, коли на момент відкриття спадщини не було живого того їхнього батька, котрий був би закликаний до спадкування, якби він був живий. Наприклад, на момент відкриття спадщини вияви­лися два сини спадкодавця і двоє дітей раніше померлої дочки — онуки спадкодавця. До спадкування закликаються два сини і два онуки. При цьому онуки поділять між собою ту частку спадщини, яку одержала б їх мати, якби вона була жива. Так, якщо спадщина складає 6 тисяч сестерцій (її ділили порівну між спадкоємцями од­нієї черги), то кожний із синів отримає по 2 тисячі, а 2 тисячі, які б мала одержати померла дочка, розподілять між собою онуки — по 1 тисячі сестерцій.

Спадкодавець

І клас

Діти та інші низхідні родичі (онуки, правнуки) за правом представлення

II клас

Батько, мати, повнорідні брати і сестри, інші висхідні родичі і діти бра­тів і сестер за правом представлення