10. Організація управління конфліктами, перемінами і стресами

В організації конфлікт завжди переростає в певну по­ведінку, дії, спрямовані на втручання у справи інших.

Конфлікт (лаг. conflictus — зіткнення) — зіткнення різноспрямованих тенденцій у психіці окремої людини, у взаємовідносинах двох і більше людей або їх формальних і неформальних об'єднань, зумов­лене розбіжністю у поглядах, позиціях, інтересах.

Відкритій формі конфлікту передує конфліктна ситуація.

Елементом конфліктної ситуації є об'єкт, який її спри­чиняє.

Найпоширенішими причинами конфліктів є: обмеженість ресурсів; взаємозалежність зав­дань; розбіжності в цілях; відмінності в уявленнях, цілях та дефіцит інформації і незадовільні комунікації; емоційні відмінності у психіці індивідів.

Прикладом конфліктної ситуації, яка сталася на ВАТ «Тернопіль-Готель» за останній час було те, що працівниця готелю (прибиральниця службових та виробничих приміщень) запланувала поїздку за місто у вихідні дні, а керівник спонукав її працювати в цей час, хоча про своє рішення працівниця повідомила заздалегідь..

Тому, керівництву готелю необхідно чітко визначати порядок роботи його працівників, не допускаючи в подальшому виникнення конфліктних ситуацій.

11. Розробка пропозицій з організації та з вдосконалення керівництва підприємством

Під стилем керівництва розуміється сукупність найбільш часто застосовуваних менеджером принципів і методів управління. Це звична манера поведінки керівника з підлеглими, котра виражається в тому, якими способами керівник, виконуючи свої функції, спонукає колектив до ініціативного й творчого виконання покладених на нього завдань, як контролює діяльність підлеглих.

У стилі управління будь-якого менеджера завжди виявляються суперечності між накопиченими знаннями, раціональними принципа­ми та методами управління і ступенем оволодіння ними; мірою оволо­діння теорією та практикою конкретного стилю роботи; співвідно­шенням особистого, колективного і суспільного у свідомості керівни­ка; думками і словами; словом і справою; адекватними вимогами до інших і до себе в аналогічних ситуаціях.

Аналізуючи управлінську діяльність ВАТ «Тернопіль-Готель», критеріями оцінки ефективності стилю діяльності менеджерів різних його рівнів є:

• ступінь впливу на постійне підвищення результативності готельного комплексу;

• його творчий рівень, спрямованість у майбутнє;

• вплив на вияв ініціативи, розвиток творчості, підприємливості персоналу готелю;

• наявність про­грам дій з реалізації мети діяльності організації, тому що відсутність таких програм — ознака поганого стилю менеджера і непридатності керівного персоналу.

Стиль діяльності менеджерів ВАТ «Тернопіль-Готель» безпосередньо пов'язаний із раціо­нальною організацією його особистої праці, у тому числі: плануван­ням і розподілом робочого часу; умінням проводити наради, пере­говори, бесіди; використанням інформації і технічних засобів; постій­ним підвищенням ділової кваліфікації; умінням проводити вільний час і відпочивати.

Частіше всього виділяють авторитарний, де­мократичний, ліберальний та змішаний стилі керівництва

Автократичний керівник має достатню владу, щоб нав'язувати свою волю виконавцям і, в разі необхідності, без вагань вдається до цього. Автократ свідомо апелює до потреб більш низького рівня своїх підлег­лих, виходячи з того, що це той самий рівень, на якому вони оперують.

Автократ, звичайно, мак­симально централізує повноваження, структурує роботу підлеглих і майже не дає їм свободи в прийнятті рішень. Керівник вимагає, щоб про всі справи доповідали саме йому, одноосібно приймає рішення або скасовує їх, більшість питань вирішує сам, перевагу надає наказам, покаранням. Завжди суворо контролює і часто втручається в роботу підлеглих. Дуже вимогливий, навіть прискіпливий. Його насамперед цікавить виконання поставлених ним завдань. Не звертає уваги на стосунки в колективі. Спілкування з підлеглими спеціально обмежує, тримається від них на відстані. У спілкуванні буває нетактовний і навіть грубий. Не любить критики і не реагує на неї. Свою думку нав'язує підлеглим, приймає рішення сам, подаючи його як думку всіх.

Демократичні керівники при прийнятті рішень орієнтуються на зворотний зв'язок з персоналом. Деякі практикують колективне прийняття рішень після ознайомлення з інформацією від персоналу і прислухаються до їхньої думки.

Демократичний керівник надає пе­ревагу здебільшого механізмам впливу, що апелюють до потреб більш високого рівня: потреби причетності, високої мети, автономії і само­вираження. Справжній демократичний керівник уникає нав'язуван­ня своєї волі підлеглим, намагається вирішувати справи, радячись із ними, особливо в складному становищі, охоче прислухається до дум­ки інших, багато питань виносить на обговорення колективу, а одно­осібно вирішує лише термінові, оперативні проблеми. До підлеглих такий керівник частіше звертається з проханням, за порадою, реко­мендаціями, рідше — наказує. Вимогливий, але справедливий, намагається встановити добрі стосунки між людьми в колективі, а коли потрібно — відстоює їхні інтереси. У спілкуванні з підлеглими завж­ди ввічливий і доброзичливий, регулярно сповіщає їм про труднощі, про становище в колективі, на критику звичайно не ображається, а прислухається до неї. Намагається оточити себе кваліфікованими фахівцями, прагне, щоб підлеглі працювали самостійно.

Ліберальний стиль управління характеризується тим, що керів­ник не бере активної участі в керуванні колективом, який постійно очікує вказівок зверху і навіть вимагає їх. Для виконання будь-якої роботи керівнику нерідко доводиться умовляти своїх підлеглих, сам же він нечасто береться за виконання складної справи, а прагне уни­кати її. Нерідко прагне до зниження своєї відповідальності, контро­лює роботу від випадку до випадку, відрізняється низькою вимогли­вістю до підлеглих. Недостатньо товариський. Критику звичайно вислуховує, навіть обіцяє вжити заходів, але, як правило, нічого не робить, не прагне поповнити свої знання. В управлінській роботі недостатньо зацікавлений і підходить до справи формально.

Генеральний директор готельного комплексу у своїй практиці використовує змішаний стиль управління персоналом, що відповідає вимогам, які ставляться сьогодні у суспільстві. Керівник досить значну частину своїх повноважень делегував менеджерам вищого та середнього рівнів, що дає йому змогу зосередити свою увагу на питаннях конкурентоспроможності готелю на ринку надання готельних послуг, а також розширення обсягів його діяльності.