- •Методичний практикум
- •Зоогігієна
- •З основами проектування та будівництва тваринницьких об’єктів
- •Розділ 1. Дослідження повітряного середовища.
- •Заняття 1.1 Фізичні властивості повітря тваринницьких приміщень, методи їх визначення і оцінки .
- •Визначення температури.
- •Визначення атмосферного тиску
- •Визначення вологості повітря
- •Визначення абсолютної вологості повітря.
- •Визначення відносної вологості повітря.
- •Визначення абсолютної вологості аспіраційним психрометром.
- •Заняття 1.2 Визначення швидкості руху повітря
- •Правила роботи з кульовим кататермометром
- •Заняття 1.3 Гігієнічний контроль запиленості та загальної бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень.
- •Методи визначення кількості пилу у повітрі
- •Заняття 1.4. Зоогігієнічний контроль вмісту шкідливих газів у повітрі
- •Гігієнічне значення шкідливих газів у повітрі.
- •Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі методом Суботіна – Нагорського
- •Визначення концентрації аміаку в повітрі приміщень для тварин
- •Визначення вмісту сірководню у повітрі
- •Розділ 2. Санітарно-гігєнічне дослідження грунтів Заняття 2.1. Дослідження основних фізичних властивостей грунту
- •Взяття проби грунту для дослідження.
- •Визначення фізичних властивостей грунту Колір грунту.
- •Запах грунту.
- •Визначення вологопіднімальної здатності грунту (капілярності).
- •Визначення водопроникності (фільтраційної здатності грунту).
- •Встановлення пористості грунту .
- •Хімічний аналіз грунту
- •1. Санітарні показники забрудненості грунт (з розрахунку на 100 г)
- •Розділ 3. Санітарно-гігієнічна оцінка води. Заняття 3.1. Прийоми санітарно-гігієнічної оцінки води.
- •Санітарно-топографічне обстеження водойми
- •Огляд водойми
- •Карта санітарно – топографічного обстеження джерела водопостачання
- •Грунтові криниці
- •3.1. Перерахунок прозорості води в каламутність
- •4.Колір води
- •3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.
- •Проба на органічні речовини
- •Хімічні методи дослідження води
- •Заняття 3.2. Гігієнічний контроль за процесами самоочищення води
- •Санітарно – гігієнічне значення
- •Визначення кількості аміаку у воді
- •Визначення нітритів і нітратів у воді
- •4. Шкала вмісту азоту нітритів
- •Нормативи.
- •Визначення сульфатів методом о. П. Озерова.
- •Кількісне визначення заліза
- •Визначення твердості води
- •Заняття 3.3 Методи знезаражування води
- •2. Визначення хлор потреби води.
- •Заняття 3.4. Виїзд на водойми ферми учгоспу
- •Розділ 4. Зоогігієнічна оцінка кормів Заняття 4.1. Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів
- •Гігієнічне значення грубих кормів
- •Санітарна оцінка сіна
- •5.Критерії оцінки сіна за вологістю
- •6.Максимальний вміст за масою, %
- •7.Час збирання сіна
- •8.Ознаки злакових і бобових рослин
- •10.Рослини, що впливають на обмін речовин
- •Санітарна оцінка соломи.
- •Санітарна оцінка полови.
- •Визначення наявності в сіні споринні, головні ржавчини.
- •Визначення токсичності грибів методом шкірної проби на кроликах.
- •Заняття 4.2. Санітарно – гігієнічна оцінка соковитих кормів.
- •Лабораторна оцінка якості силосу
- •Оцінка якості жому.
- •Оцінка якості браги.
- •Оцінка якості коренебульбоплодів
- •Заняття 4.3. Санітарно гігієнічна оцінка зернових кормів
- •Лабораторні методи оцінки зерна
- •Розділ 5. Гігієна тваринницьких приміщень. Заняття 5.1. Поняття про проектування тваринницьких приміщень та читання проектної документації
- •Поняття про проекти приміщень
- •Поняття про масштаби.
- •Технологічні рішення.
- •Загальні відомості про будівельні креслення.
- •Вимоги, що пред’являють до території для будівництва підприємств
- •Розміщення будівель і споруд на території підприємства
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. Заняття 6.1. Гігієна великої рогатої худоби
- •Зоогігієнічні вимоги до безприв’язного утримання худоби.
- •Гігієна вирощування телят у профілакторний період.
- •Заняття 6.2. Гігієна свиней
- •Заняття 6.3 Гігієна овець.
- •Проведення окоту і вирощування ягнят.
- •Гігієна стриження овець.
- •Гігієна купання овець
- •Гігієна доїння овець.
- •Заняття 6.4. Гігієна коней
- •11.Номенклатура основних виробничих будівель і споруд
- •Системи утримання коней: стаєнна і табунна (пасовищна).
- •Годівля коней
- •Гігієна жеребців – плідників
- •Гігієна жеребних кобил.
- •Вирощування лошат.
- •Вимоги до збруї.
- •Догляд за кіньми.
- •Заняття 6.5. Гігієна птиці
- •Системи утримання птиці
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації
- •Номенклатура будівель і споруд пташиних ферм
- •Вентиляція пташників.
- •Освітлення пташників
- •Контроль якості кормів
- •Санація птахівничих приміщень і території.
- •Гігієна кролів, хутрових звірів, мисливських і службових собак та лабораторних тварин Гігієна кролів.
- •Гігієна хутрових звірів
- •Гігієна службових і мисливських собак.
- •Заняття 6.6. Гігієна бджіл
- •Вимоги до ділянки для розміщення пасіки.
- •Вимоги до вуликів.
- •Системи утримання бджіл.
- •Заняття 6.7. Гігієна ставкового рибництва
- •Список використаної літератури
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. 67
Заняття 1.4. Зоогігієнічний контроль вмісту шкідливих газів у повітрі
Мета заняття: 1. Навчити студентів визначати вміст вуглекислоти і аміаку в повітрі. 2. Вивчити будову та принцип роботи приладів для визначення газів у повітрі. 3. Засвоїти зоогігієнічні норми чистоти повітря в тваринницьких приміщеннях.
Гігієнічне значення шкідливих газів у повітрі.
1. Шкідливі гази (вуглекислий газ, аміак, сірководень), що містяться у повітрі тваринницьких приміщень у концентраціях, які перевищують максимально допустимі зоогігієнічні норми, надходячи у кров, взаємодіють з гемоглобіном і блокують його транспортну функцію по перенесенню кисню до клітин та вуглекислого газу від клітин.
2.У результаті взаємодії гемоглобіну з аміаком утворюється лужний гематин, з сірководнем – сірчисте залізо, з вуглекислим газом – карбгемоглобін, з чадним газом – карбоксигемоглобін. Усі ці гази перешкоджають утворенню оксигемоглобіну, що спричинює анемію у тварин.
Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі методом Суботіна – Нагорського
Вуглекислий газ малотоксичний без кольору і запах. В одному об’ємі води розчиняється один об’єм газу.
Джерела вуглекислого газу в тваринницьких приміщеннях: видихуване повітря, аеробні процеси розкладу органічних речовин, обігрівання приміщень з допомогою газових установок.
CН4= СО2 + 2Н2О + О2
Гранично допустима кількість (ГДК) газу в повітрі тваринницьких приміщень: для племінних і високопродуктивних тварин 0,15…0,20%, для сільськогосподарської птиці 0,15%, для інших тварин 0,25%. В атмосферному повітрі вуглекислого газу міститься 0,03…0,04%, у видихуваному 1…4%.
При тривалому вдиханні повітря з підвищеною концентрацією вуглекислого газу в організмі утворюється карбогемоглобін – сполука гемоглобіну крові з СО2. Вміст СО2 в повітрі 1,0% та більше викликає прискорення дихання, гальмування окислювальних процесів та зниження температури тіла тварин.
Вміст вуглекислого газу в повітрі визначають методами: газометрії (газоаналізатори Холдена, Кудрявцева та ін.), титрометрії (Суботіна – Нагорського), пробірковим за Прохоровим, фотокалориметрії, спектрофотометрії, газоаналізатором УГ-2.
Титрометричний метод грунтується на здатності розчину їдкого барію поглинати в еквівалентних кількостях вуглекислий газ і утворювати з ним нерозчинну сполуку ВаСО3 при цьому титр знижується. За різницею титрів Ва(ОН)2 до поглинання газу та після, розраховують вміст вуглекислоти в повітрі.
Прилади та реактиви: Прилади: 1. Великий бутель – емкістю в 5…6 л, що має точно визначений об’єм в мілілітрах, закритий гумовим корком з отвором. 2 Відкалібрований малий флакон (ємкість 100…120 мл). 3.Дві бюретки по 50 мл, закриті зверху пробкою в якій вставлена трубка з натронним вапном, а до неї приєднана груша або штрикалка (шприц на рос.) Жане.
4.Нагнітальний міх для наповнення бутилі досліджуваним повітрям. 5. Термометр. 6. Барометр.
Реактиви: 1. Титрований розчин їдкого барію, один мілілітр якого може зв’язати 1 мг двуокису вуглецю(СО2). Наважка для приготування титрованого розчину розраховується за формулою:
Ва(ОН)2 Н2О + СО2= ВаСО3 + 9Н2О
315,5г 44
З реакції видно, що 315,5 г хімічно чистого їдкого барію, розчиненого у дистильованій воді, здатні зв’язувати 44 г СО2, звідси: 1 г СО2 - 315,5 : 44 = 7,17 г Ва(ОН)2 8Н2О
Отже, коли розчинити в одному літрі кип’яченої дистильованої води 7,17 г хімічно чистого кристалічного їдкого барію, то кожний мілілітр такого розчину може зв’язати 1 мг вуглекислоти. Титрований розчин щавелевої кислоти, 1 мл якого відповідає 1 мг СО2. Наважка для виготовлення цього розчину вираховується за формулою:
С2Н2О4 2Н2О еквівалентно СО2 , звідси:
126 44
1г СО2 126 : 44 = 2,8696 г С2Н2О4 2Н2О
Якщо розчинити в одному літрі дистильованої води 2,8696 г хімічно чистої кристалічної щавлевої кислоти, то 1 мл такого розчину відповідає 1 мг вуглекислоти. Індикатор – 1% спиртовий розчин фенолфталеїну, з розчином лугу дає інтенсивне червоне забарвлення, а при найменшій наявності кислоти червоний колір зникає.
Порядок аналізу:
Визначення СО2 в досліджуваному повітрі складається зі слідуючих операцій: 1. Встановлення титру баритового розчину.
2 Накачування в бутель досліджуваного повітря. 3. Поглинання баритовим розчином СО2 з повітря, що знаходиться в бутилі.
4. Визначення титру баритового розчину після поглинання,
5. Підрахунок одержаних результатів.
1. Встановлення першого титру розчину Ва(ОН)2. Бюретку, що призначена для їдкого барію за допомогою каучукового балону (груші) продувають повітрям. Кінець бюретки з’єднують з бутлем, де зберігається баритовий розчин, який засмоктується в бюретку. Не повинно залишатися жодної бульбашки повітря. В колбочку чи стаканчик наливають 20 мл титрованого розчину щавлевої кислоти, добавляють 2 краплі індикатора, титрують їдким барієм до появи слабо рожевого забарвлення.
Кількість мілілітрів баритового розчину, використаного на титрування 209 мл щавлевої кислоти, виражає титр баритового розчину.
Приклад: на 20 мл щавлевої кислоти використано 21 мл розчину їдкого барію; 21,0 мл Ва(ОН)2. може зв’язати 20 мл щавлевої кислоти, або 20 мг СО2.
2.Калібрований бутель ставимо в приміщенні, де необхідно визначити наявність СО2 в повітрі. На дно бутля опускають каучукову трубку, що з’єднана з шкіряним міхом і роблять 25…30 вдувань, досліджуване повітря витісняє те, що знаходилось там, але необхідно щоб повітря, яке видихається дослідником не потрапляло до бутля. Після цього бутель закривають гумовим корком, що має отвір, він також закритий гумовим корком, який слугує для наливання і виливання розчину їдкого барію.
Після цього великий бутель, при дослідженні, надівають на шийку малого флакона і переливають рідину з малого флакону у великий. Закривають гумовим корком і добре перемішують 12…15 хвилин. Розчин біліє, так як відбувається поглинання СО2.
Після цього переливаємо розчин в малий флакон, закриваємо і ставимо відстоятися, щоб каламуть осіла на дно. Під час цієї роботи необхідно виміряти температуру повітря і атмосферний тиск. За час відстоювання баритового розчину об’єм повітря, що взятий для дослідження в бутель проводимо до нормальних умов. Тобто 00С і тискові (В) 760 мм рт. ст. Це здійснюється за допомогою формули Бойля - Маріотта і Гей-Люсака.
V =Vt В/(1 + at)760
V – об’єм повітря, приведений до О0С і 7600С;
Vt- об'єм бутиля;
(1+at) – поправка на температуру;
a – коефіціент роширення повітря (дорівнює 0,001667);
t – температура повітря під час взяття проби;
В- барометричний тиск під час взяття проби.
Після приведення об’єму повітря, що взяте в бутель до О0С і тиску 760 мм рт. ст. розпочинають до титрування баритового розчину, що відстояний після поглинання СО2. Це робиться так, як і при визначенні першого титру. Тепер баритового розчину піде більше на титрування щавлевої кислоти, тому що частина його використалася на зв’язування вуглекислого газу і він став слабкішої концентрації.
Приклад: перший титр - 21 мл
другий титр - 26 мл
Об’єм малого флакона 100 мл
Внаслідок: 20 26,5 20 100/26,5 = 75,47 мл
х 100
20 21 20 100 /21 =95,24
х 100
Різниця 95,24 – 75,47 = 19,77 мл щавлевої кислоти, тобто 19,77 мг СО2. Таким чином, в досліджуваному повітрі 19,77 мг СО2 (1 мг вуглекислоти при О0С і 760 мм рт. ст. займає об’єм 0,509 см3.
Остаточний розрахунок результатів аналізу
Об’єм бутиля з пробою повітря рівний 6000см3 при температурі повітря 80С і тискові 754 мм рт. ст. Користуючись раніше приведеною формулою Бойля – Маріотта і Гей -Люсака приводимо досліджуваний об’єм повітря до нормальних умов, тобто О0С і 760 мм рт. ст атмосферного тиску.
760 = 6000 754 =
-
(1 = 0,003667 8)760
В досліджуваному об’ємі повітря було знайдено 11,563 см3 вуглекислоти, а в перерахунку на 10 см3 повітря отримаємо кількість у відсотках:
-
- 11,563 11,563 100/5783=0,19% СО2
100 - х