- •Методичний практикум
- •Зоогігієна
- •З основами проектування та будівництва тваринницьких об’єктів
- •Розділ 1. Дослідження повітряного середовища.
- •Заняття 1.1 Фізичні властивості повітря тваринницьких приміщень, методи їх визначення і оцінки .
- •Визначення температури.
- •Визначення атмосферного тиску
- •Визначення вологості повітря
- •Визначення абсолютної вологості повітря.
- •Визначення відносної вологості повітря.
- •Визначення абсолютної вологості аспіраційним психрометром.
- •Заняття 1.2 Визначення швидкості руху повітря
- •Правила роботи з кульовим кататермометром
- •Заняття 1.3 Гігієнічний контроль запиленості та загальної бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень.
- •Методи визначення кількості пилу у повітрі
- •Заняття 1.4. Зоогігієнічний контроль вмісту шкідливих газів у повітрі
- •Гігієнічне значення шкідливих газів у повітрі.
- •Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі методом Суботіна – Нагорського
- •Визначення концентрації аміаку в повітрі приміщень для тварин
- •Визначення вмісту сірководню у повітрі
- •Розділ 2. Санітарно-гігєнічне дослідження грунтів Заняття 2.1. Дослідження основних фізичних властивостей грунту
- •Взяття проби грунту для дослідження.
- •Визначення фізичних властивостей грунту Колір грунту.
- •Запах грунту.
- •Визначення вологопіднімальної здатності грунту (капілярності).
- •Визначення водопроникності (фільтраційної здатності грунту).
- •Встановлення пористості грунту .
- •Хімічний аналіз грунту
- •1. Санітарні показники забрудненості грунт (з розрахунку на 100 г)
- •Розділ 3. Санітарно-гігієнічна оцінка води. Заняття 3.1. Прийоми санітарно-гігієнічної оцінки води.
- •Санітарно-топографічне обстеження водойми
- •Огляд водойми
- •Карта санітарно – топографічного обстеження джерела водопостачання
- •Грунтові криниці
- •3.1. Перерахунок прозорості води в каламутність
- •4.Колір води
- •3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.
- •Проба на органічні речовини
- •Хімічні методи дослідження води
- •Заняття 3.2. Гігієнічний контроль за процесами самоочищення води
- •Санітарно – гігієнічне значення
- •Визначення кількості аміаку у воді
- •Визначення нітритів і нітратів у воді
- •4. Шкала вмісту азоту нітритів
- •Нормативи.
- •Визначення сульфатів методом о. П. Озерова.
- •Кількісне визначення заліза
- •Визначення твердості води
- •Заняття 3.3 Методи знезаражування води
- •2. Визначення хлор потреби води.
- •Заняття 3.4. Виїзд на водойми ферми учгоспу
- •Розділ 4. Зоогігієнічна оцінка кормів Заняття 4.1. Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів
- •Гігієнічне значення грубих кормів
- •Санітарна оцінка сіна
- •5.Критерії оцінки сіна за вологістю
- •6.Максимальний вміст за масою, %
- •7.Час збирання сіна
- •8.Ознаки злакових і бобових рослин
- •10.Рослини, що впливають на обмін речовин
- •Санітарна оцінка соломи.
- •Санітарна оцінка полови.
- •Визначення наявності в сіні споринні, головні ржавчини.
- •Визначення токсичності грибів методом шкірної проби на кроликах.
- •Заняття 4.2. Санітарно – гігієнічна оцінка соковитих кормів.
- •Лабораторна оцінка якості силосу
- •Оцінка якості жому.
- •Оцінка якості браги.
- •Оцінка якості коренебульбоплодів
- •Заняття 4.3. Санітарно гігієнічна оцінка зернових кормів
- •Лабораторні методи оцінки зерна
- •Розділ 5. Гігієна тваринницьких приміщень. Заняття 5.1. Поняття про проектування тваринницьких приміщень та читання проектної документації
- •Поняття про проекти приміщень
- •Поняття про масштаби.
- •Технологічні рішення.
- •Загальні відомості про будівельні креслення.
- •Вимоги, що пред’являють до території для будівництва підприємств
- •Розміщення будівель і споруд на території підприємства
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. Заняття 6.1. Гігієна великої рогатої худоби
- •Зоогігієнічні вимоги до безприв’язного утримання худоби.
- •Гігієна вирощування телят у профілакторний період.
- •Заняття 6.2. Гігієна свиней
- •Заняття 6.3 Гігієна овець.
- •Проведення окоту і вирощування ягнят.
- •Гігієна стриження овець.
- •Гігієна купання овець
- •Гігієна доїння овець.
- •Заняття 6.4. Гігієна коней
- •11.Номенклатура основних виробничих будівель і споруд
- •Системи утримання коней: стаєнна і табунна (пасовищна).
- •Годівля коней
- •Гігієна жеребців – плідників
- •Гігієна жеребних кобил.
- •Вирощування лошат.
- •Вимоги до збруї.
- •Догляд за кіньми.
- •Заняття 6.5. Гігієна птиці
- •Системи утримання птиці
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації
- •Номенклатура будівель і споруд пташиних ферм
- •Вентиляція пташників.
- •Освітлення пташників
- •Контроль якості кормів
- •Санація птахівничих приміщень і території.
- •Гігієна кролів, хутрових звірів, мисливських і службових собак та лабораторних тварин Гігієна кролів.
- •Гігієна хутрових звірів
- •Гігієна службових і мисливських собак.
- •Заняття 6.6. Гігієна бджіл
- •Вимоги до ділянки для розміщення пасіки.
- •Вимоги до вуликів.
- •Системи утримання бджіл.
- •Заняття 6.7. Гігієна ставкового рибництва
- •Список використаної літератури
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. 67
Визначення відносної вологості повітря.
Визначивши абсолютну вологість можна обчислити і відносну за формулою:
R= е х 100/Е
де: R – відшукувана відносна вологість повітря;
е – абсолютна вологість
Е- максимальна вологість при показниках сухого термометра (табл. ст.17).
Наприклад: абсолютна вологість 8,57 г/м3, максимальна 17,39 г/м3.
абсолютна 8,57г/м3
відносна = --------------- х або R= 8,57/17,33*100 = 49,2% максимальна 17,39 г/м3 е = 8,57 г/м3
Вичислимо дефіцит насичення : Дн. = Е – А або Дн. = 17,39-8,57 = 8,82 г/м3.
Точку роси визначають в таблиці. Знаючи абсолютну вологість (в нашому прикладі 8,57 г/м3), за раніше вказаною таблицею знаходимо температуру, при якій абсолютна вологість повністю насичує повітря, тобто стає максимальною. Вона становить, при наших обчисленнях 9,0 оС і буде точкою роси.
Визначення абсолютної вологості аспіраційним психрометром.
Аспіраційний психрометр відноситься до кращих приладів для визначення вологості. Він складається з двох ртутних термометрів, що вмонтовані в металеву оправу, а ртутні резервуари додатково поміщені в металеві гільзи, які захищають їх від променевої енергії. У верхній частині приладу знаходиться пружина, або електродвигун з крильчаткою (вентилятор). Один з термометрів вологий, його резервуар обгорнутий батистом або марлею і перед визначенням змочується водою за допомогою спеціальної піпетки.
Порядок роботи з приладом. Змочити водою батист і завести пружину, або ввімкнути електродвигун, встановити прилад на штативі в точці дослідження, показання знімають через 10…15 хвилин, стежачи за тим, щоб на результати не впливали рух повітря, ходіння сторонніх, відкривання вікон і дверей та ін., а також старатися не дихати на прилад.
Визначення абсолютної вологості проводять за формулою:
е = Ев - 0,5 ( Тс – Тв-) |
В |
755 |
де: 0,5 постійна величина, психрометричний коефіцієнт;
755 – середній барометричний тиск, (мм рт. ст.)
Значення всіх інших показників такі ж як і у попередній формулі.
У виробничій практиці застосовують психрометри Августа і за різницею температур сухого і вологого термометрів з допомогою спеціальної таблиці, яка додається до приладу визначають відносну вологість повітря.
Для визначенння відносної вологості користуються приладами гігрометрами і гігрографами.
В гігієнічних дослідженнях використовують комбіновані прилади – термогігрограф, термогігробарографи різних конструкцій, які можуть реєструвати протягом тижня одночасно температуру відносну вологість або температуру, відносну вологість, і атмосферний тиск та відмічати їх зміни.
Заняття 1.2 Визначення швидкості руху повітря
Мета заняття: 1. Ознайомити студентів з приладами для визначення швидкості руху повітря та його охолоджуючих властивостей 2. Навчити правил роботи з анемометрами і кататермометрами. 3. Уяснити шкідливість руху повітря на організм. 4. Засвоїти гігієнічні нормативи швидкості руху повітря .
Питання для контролю знань студентів: 1. Гігієнічне значення швидкості руху повітря. 2. Причини переміщення атмосферних мас в природі і приміщеннях? 3. Вплив руху повітря на організм тварин. 4. Прилади для визначення швидкості руху повітря.
Швидкість руху повітря вимірюється відстанню, що пройдена за одиницю часу і виражається в метрах за секунду (м/с).
Для створення оптимальних умов при утриманні тварин, нормами технологічного проектування передбачено підтримувати швидкість руху повітря в зимовий період в приміщеннях, що не опалюються від 0,15 до 0,3 м/с, а в тих, які опалюються до 0,5 м/с; в літній період - від 0,5 до 1,0 м/с.
Визначення швидкості руху повітря проводиться за допомогою анемометрів (anemos від грецьк. вітер і metros – міра) і кататермометрів ( kata- від грецьк. – рух вниз).
Динамічні анемометри в залежності від конструкції сприймаючого пристрою діляться на крильчасті і чашечкові. В крильчастих анемометрах основним робочим органом є легкі алюмінієві крильця, змонтовані у вигляді крильчатки (вентилятора) з кутом нахилу до площини 45о, закріплені перпендикулярно до осі. Крильчатка вміщена в широке металеве кільце.
На протилежному кінці осі обох приладів знаходяться черв’якова передача, яка аретиром вводиться в зачеплення з головною шестернею, з’єднаною послідовно з двома іншими в співвідношенні обертів 1:100; 1:1000. На осі шестерень закріплені стрілки. Рух стрілок окремими шкалами, розміщених на лицевій стороні приладу, що дозволяє отримати показники обертів осі в одиницях, десятках, сотнях і тисячах.
Принцип роботи обох анемометрів заснований на тиску повіт-
ряних мас, що рухаються прямолінійно і перетворенні його в обер-
тальний рух. На шкалах приладів одержуємо показники в обертах. Їх кількість за одиницю часу прямо пропорційна швидкості руху повітря.
Крильчастий анемометр дозволяє визначити швидкість руху повітря від 0,5 до 5 м/с, чашечковий – від 1 до 20 м/с.
Напрямок руху повітря в приміщеннях контролюється за напрямком диму, який отримують від спалювання нетоксичної, димної речовини, а останнім часом застосовують фумігатор (від лат. димлю, обкурюю).
Для вимірювання швидкості руху повітря в межах від 0 до 5 м/с використовують напівпровідникові термоанемометри типу ЕА-1М і ЕА-2М та електричні анемометри різних систем.
При швидкості руху повітря в приміщенні менше ніж 0,5 м/с використовують для вимірювання кататермометри.
Прилад являє собою спиртовий термометр з циліндричним або кульовим резервуаром. Шкала циліндричного кататермометра градуйована від 35 до 38оС.
Кульовий кататермометр є більш сучасним, він має температурну шкалу від 33 до 40оС. Вказаний температурний інтервал дає можливість визначити охолоджуючу дію зовнішнього середовища, наприклад, при температурах людського тіла (36,6 оС). Кататермометр використовують для визначення охолоджуючої здатності та швидкості руху повітря при різних температурах навколишнього середовища, він забезпечений шкалами: низькоградусна – від 0 до 24 оС; середньоградусна - від 33 до 40оС; високоградусна – для температур вище 30оС.
Принцип роботи кататермометра оснований на акумулюванні наповнювачем термометра тепла і віддачі його в оточуюче середовище, тобто на охолоджуючій здатності повітря. Тому при вимірюванні швидкості руху повітря на показання приладу впливає не лише швидкість, а також температура і вологість повітря.
Працюючи з кататермометром, потрібно уникати дії на нього теплової радіації, прямих сонячних променів та інших джерел тепла.
При гігієнічних дослідженнях використовують середньоградусні кульові кататермометри.