- •Методичний практикум
- •Зоогігієна
- •З основами проектування та будівництва тваринницьких об’єктів
- •Розділ 1. Дослідження повітряного середовища.
- •Заняття 1.1 Фізичні властивості повітря тваринницьких приміщень, методи їх визначення і оцінки .
- •Визначення температури.
- •Визначення атмосферного тиску
- •Визначення вологості повітря
- •Визначення абсолютної вологості повітря.
- •Визначення відносної вологості повітря.
- •Визначення абсолютної вологості аспіраційним психрометром.
- •Заняття 1.2 Визначення швидкості руху повітря
- •Правила роботи з кульовим кататермометром
- •Заняття 1.3 Гігієнічний контроль запиленості та загальної бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень.
- •Методи визначення кількості пилу у повітрі
- •Заняття 1.4. Зоогігієнічний контроль вмісту шкідливих газів у повітрі
- •Гігієнічне значення шкідливих газів у повітрі.
- •Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі методом Суботіна – Нагорського
- •Визначення концентрації аміаку в повітрі приміщень для тварин
- •Визначення вмісту сірководню у повітрі
- •Розділ 2. Санітарно-гігєнічне дослідження грунтів Заняття 2.1. Дослідження основних фізичних властивостей грунту
- •Взяття проби грунту для дослідження.
- •Визначення фізичних властивостей грунту Колір грунту.
- •Запах грунту.
- •Визначення вологопіднімальної здатності грунту (капілярності).
- •Визначення водопроникності (фільтраційної здатності грунту).
- •Встановлення пористості грунту .
- •Хімічний аналіз грунту
- •1. Санітарні показники забрудненості грунт (з розрахунку на 100 г)
- •Розділ 3. Санітарно-гігієнічна оцінка води. Заняття 3.1. Прийоми санітарно-гігієнічної оцінки води.
- •Санітарно-топографічне обстеження водойми
- •Огляд водойми
- •Карта санітарно – топографічного обстеження джерела водопостачання
- •Грунтові криниці
- •3.1. Перерахунок прозорості води в каламутність
- •4.Колір води
- •3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.
- •Проба на органічні речовини
- •Хімічні методи дослідження води
- •Заняття 3.2. Гігієнічний контроль за процесами самоочищення води
- •Санітарно – гігієнічне значення
- •Визначення кількості аміаку у воді
- •Визначення нітритів і нітратів у воді
- •4. Шкала вмісту азоту нітритів
- •Нормативи.
- •Визначення сульфатів методом о. П. Озерова.
- •Кількісне визначення заліза
- •Визначення твердості води
- •Заняття 3.3 Методи знезаражування води
- •2. Визначення хлор потреби води.
- •Заняття 3.4. Виїзд на водойми ферми учгоспу
- •Розділ 4. Зоогігієнічна оцінка кормів Заняття 4.1. Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів
- •Гігієнічне значення грубих кормів
- •Санітарна оцінка сіна
- •5.Критерії оцінки сіна за вологістю
- •6.Максимальний вміст за масою, %
- •7.Час збирання сіна
- •8.Ознаки злакових і бобових рослин
- •10.Рослини, що впливають на обмін речовин
- •Санітарна оцінка соломи.
- •Санітарна оцінка полови.
- •Визначення наявності в сіні споринні, головні ржавчини.
- •Визначення токсичності грибів методом шкірної проби на кроликах.
- •Заняття 4.2. Санітарно – гігієнічна оцінка соковитих кормів.
- •Лабораторна оцінка якості силосу
- •Оцінка якості жому.
- •Оцінка якості браги.
- •Оцінка якості коренебульбоплодів
- •Заняття 4.3. Санітарно гігієнічна оцінка зернових кормів
- •Лабораторні методи оцінки зерна
- •Розділ 5. Гігієна тваринницьких приміщень. Заняття 5.1. Поняття про проектування тваринницьких приміщень та читання проектної документації
- •Поняття про проекти приміщень
- •Поняття про масштаби.
- •Технологічні рішення.
- •Загальні відомості про будівельні креслення.
- •Вимоги, що пред’являють до території для будівництва підприємств
- •Розміщення будівель і споруд на території підприємства
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. Заняття 6.1. Гігієна великої рогатої худоби
- •Зоогігієнічні вимоги до безприв’язного утримання худоби.
- •Гігієна вирощування телят у профілакторний період.
- •Заняття 6.2. Гігієна свиней
- •Заняття 6.3 Гігієна овець.
- •Проведення окоту і вирощування ягнят.
- •Гігієна стриження овець.
- •Гігієна купання овець
- •Гігієна доїння овець.
- •Заняття 6.4. Гігієна коней
- •11.Номенклатура основних виробничих будівель і споруд
- •Системи утримання коней: стаєнна і табунна (пасовищна).
- •Годівля коней
- •Гігієна жеребців – плідників
- •Гігієна жеребних кобил.
- •Вирощування лошат.
- •Вимоги до збруї.
- •Догляд за кіньми.
- •Заняття 6.5. Гігієна птиці
- •Системи утримання птиці
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації
- •Номенклатура будівель і споруд пташиних ферм
- •Вентиляція пташників.
- •Освітлення пташників
- •Контроль якості кормів
- •Санація птахівничих приміщень і території.
- •Гігієна кролів, хутрових звірів, мисливських і службових собак та лабораторних тварин Гігієна кролів.
- •Гігієна хутрових звірів
- •Гігієна службових і мисливських собак.
- •Заняття 6.6. Гігієна бджіл
- •Вимоги до ділянки для розміщення пасіки.
- •Вимоги до вуликів.
- •Системи утримання бджіл.
- •Заняття 6.7. Гігієна ставкового рибництва
- •Список використаної літератури
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. 67
Тема 6. Спеціальна гігієна. Заняття 6.1. Гігієна великої рогатої худоби
Мета заняття:1.Ознайомитися з нормами технологічного проектування (НТП) для великої рогатої худоби. 2. Вивчити системи утримання худоби. 3. Засвоїти і способи утримання корів і молодняку. 4.Ознайомитися з правилами утримання новонароджених і телят в профілакторний період.
Норми технологічного проектування підприємств великої рогатої худоби передбачають слідуючі розділи: Загальні вказівки; в яких наведено зооветеринарні розриви між підприємствами великої рогатої худоби і іншими сільськогосподарськими об’єктами. 2.Системи утримання великої рогатої худоби а) стійлова; б) стійлово – вигульна; в) потоково-цехова; г) табірно-пасовищна д) табірно-стійлова; е) пасовищна; є) стійлово-пасовищна. 3. Розміри і структура стада підприємств великої рогатої худоби. 4.Номенклатура будівель і споруд, склад приміщень і технологічні вимоги до них. В цьому розділі вказано, що на підприємствах повинні бути: а) корівники; б) доїльне відділення; в) молочне відділення; г) родильне відділення; д) телятники, е) будівлі для молодняку; є) вигульні майданчики; ж) пункт штучного осіменіння; 5. Норми площ і розміри основних технологічних елементів будівель, споруд, і приміщень; 6. Приблизні нормативи потреби і запасу кормів; 7) Норми потреби і запасу підстилки; 8) Норми потреби води і вимоги до водозабезпечення; 9) Норми виходу гною і вимоги до систем видалення гною і каналізації; 10) Норми виділення тваринами тепла, газів і водяних парів; 11) Норми параметрів внутрішнього повітря і вимоги до опалення і вентиляції приміщень; 12) Технологічне обладнання і механізація виробничих процесів.
Під системою утримання розуміють комплекс господарсько-економічних, зоотехнічних, ветеринарно – санітарних і організаційних заходів. Що забезпечують одержання найбільшої кількості тваринницької продукції високої якості. Кожна система включає окремі способи утримання, як правило прив’язний і безприв’язний. Проте коли спосіб утримання визначає всю технологію виробництва на підприємстві, його часто називають системою.
Стійлово – пасовищна система відповідає фізіологічному стану тварин тому, що дає змогу підтримувати високу природну продуктивність і репродуктивні функції. При цьому досягається повноцінна годівля (пасовищні зелені корми) завдяки моціону менше виражена гіподинамія. Часто проходить самовиліковування ряду функціональних розладів, що виникли в період зимовостійлового утримання. Ця система сприяє природній санації зимових приміщень у період відсутності тварин, так званого “біологічного відпочинку”.
Стійлово – вигульна система поширена у спеціалізованих господарствах по виробництву молока. При цьому дотримують основних гігієнічних вимог, проведення регулярного активного моціону. Зелені корми влітку тварини одержують з культур зеленого конвеєра. Тварини утримуються в боксах, комбібоксах, на щілинних підлогах. Ця система вимагає підготовки молодняку, старанного виранжирування груп тварин, якими комплектують окрему секцію.
Потоково – цехова система грунтується на фізіологічному підході до утримання всіх вікових і продуктивних груп тварин, дозволяє раціонально вести відтворення стада. Відповідно до фізіологічного стану корів їх утримують в чотирьох цехах – сухостою, отелення, роздою та осіменіння, виробництва молока. В кожному цеху застосовують такий спосіб утримання який найбільше відповідає фізіологічному стану тварин: у цеху сухостою – безприв’язний; отелення – прив’язний без надання вигулу і моціону, роздою та осіменіння – прив’язний, з забезпеченням улітку пасовищем; а взимку вигулом і моціоном; виробництва молока – будь-який.
Зоогієнічні вимоги до прив’язного утримання худоби. Незважаючи на фізіологічну невиправданість, на абсолютній більшості невеликих і середніх ферм продовжують утримувати корів на прив’язі, а часом – і вирощувати молодняк. Випробуваними для такого утримання корів можна вважати дворядні корівники на 100 корів. При цегляних стінах, дерев’яних стельових перекриттях, загальній площі не менше 8 м2, а кубатурі 24 м3 теплих підлогах, штучній вентиляції, природній освітленості (1:10). Найбільш доцільно щоб посередині приміщення був гноєвий прохід, а корови стояли до вікон. Це забезпечує краще освітлення і запобігає поширенню інфекції, що часто спостерігається при двох гноєвих проходах і центральному кормовому. Стійла роблять короткими (160 – 170 см) середніми (180-200) або довгими (211-240 см). Підлога повинна бути щільною але не слизькою, мало теплопровідною. Ширина стійла для корів 110 –130 см.