- •Методичний практикум
- •Зоогігієна
- •З основами проектування та будівництва тваринницьких об’єктів
- •Розділ 1. Дослідження повітряного середовища.
- •Заняття 1.1 Фізичні властивості повітря тваринницьких приміщень, методи їх визначення і оцінки .
- •Визначення температури.
- •Визначення атмосферного тиску
- •Визначення вологості повітря
- •Визначення абсолютної вологості повітря.
- •Визначення відносної вологості повітря.
- •Визначення абсолютної вологості аспіраційним психрометром.
- •Заняття 1.2 Визначення швидкості руху повітря
- •Правила роботи з кульовим кататермометром
- •Заняття 1.3 Гігієнічний контроль запиленості та загальної бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень.
- •Методи визначення кількості пилу у повітрі
- •Заняття 1.4. Зоогігієнічний контроль вмісту шкідливих газів у повітрі
- •Гігієнічне значення шкідливих газів у повітрі.
- •Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі методом Суботіна – Нагорського
- •Визначення концентрації аміаку в повітрі приміщень для тварин
- •Визначення вмісту сірководню у повітрі
- •Розділ 2. Санітарно-гігєнічне дослідження грунтів Заняття 2.1. Дослідження основних фізичних властивостей грунту
- •Взяття проби грунту для дослідження.
- •Визначення фізичних властивостей грунту Колір грунту.
- •Запах грунту.
- •Визначення вологопіднімальної здатності грунту (капілярності).
- •Визначення водопроникності (фільтраційної здатності грунту).
- •Встановлення пористості грунту .
- •Хімічний аналіз грунту
- •1. Санітарні показники забрудненості грунт (з розрахунку на 100 г)
- •Розділ 3. Санітарно-гігієнічна оцінка води. Заняття 3.1. Прийоми санітарно-гігієнічної оцінки води.
- •Санітарно-топографічне обстеження водойми
- •Огляд водойми
- •Карта санітарно – топографічного обстеження джерела водопостачання
- •Грунтові криниці
- •3.1. Перерахунок прозорості води в каламутність
- •4.Колір води
- •3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.
- •Проба на органічні речовини
- •Хімічні методи дослідження води
- •Заняття 3.2. Гігієнічний контроль за процесами самоочищення води
- •Санітарно – гігієнічне значення
- •Визначення кількості аміаку у воді
- •Визначення нітритів і нітратів у воді
- •4. Шкала вмісту азоту нітритів
- •Нормативи.
- •Визначення сульфатів методом о. П. Озерова.
- •Кількісне визначення заліза
- •Визначення твердості води
- •Заняття 3.3 Методи знезаражування води
- •2. Визначення хлор потреби води.
- •Заняття 3.4. Виїзд на водойми ферми учгоспу
- •Розділ 4. Зоогігієнічна оцінка кормів Заняття 4.1. Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів
- •Гігієнічне значення грубих кормів
- •Санітарна оцінка сіна
- •5.Критерії оцінки сіна за вологістю
- •6.Максимальний вміст за масою, %
- •7.Час збирання сіна
- •8.Ознаки злакових і бобових рослин
- •10.Рослини, що впливають на обмін речовин
- •Санітарна оцінка соломи.
- •Санітарна оцінка полови.
- •Визначення наявності в сіні споринні, головні ржавчини.
- •Визначення токсичності грибів методом шкірної проби на кроликах.
- •Заняття 4.2. Санітарно – гігієнічна оцінка соковитих кормів.
- •Лабораторна оцінка якості силосу
- •Оцінка якості жому.
- •Оцінка якості браги.
- •Оцінка якості коренебульбоплодів
- •Заняття 4.3. Санітарно гігієнічна оцінка зернових кормів
- •Лабораторні методи оцінки зерна
- •Розділ 5. Гігієна тваринницьких приміщень. Заняття 5.1. Поняття про проектування тваринницьких приміщень та читання проектної документації
- •Поняття про проекти приміщень
- •Поняття про масштаби.
- •Технологічні рішення.
- •Загальні відомості про будівельні креслення.
- •Вимоги, що пред’являють до території для будівництва підприємств
- •Розміщення будівель і споруд на території підприємства
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. Заняття 6.1. Гігієна великої рогатої худоби
- •Зоогігієнічні вимоги до безприв’язного утримання худоби.
- •Гігієна вирощування телят у профілакторний період.
- •Заняття 6.2. Гігієна свиней
- •Заняття 6.3 Гігієна овець.
- •Проведення окоту і вирощування ягнят.
- •Гігієна стриження овець.
- •Гігієна купання овець
- •Гігієна доїння овець.
- •Заняття 6.4. Гігієна коней
- •11.Номенклатура основних виробничих будівель і споруд
- •Системи утримання коней: стаєнна і табунна (пасовищна).
- •Годівля коней
- •Гігієна жеребців – плідників
- •Гігієна жеребних кобил.
- •Вирощування лошат.
- •Вимоги до збруї.
- •Догляд за кіньми.
- •Заняття 6.5. Гігієна птиці
- •Системи утримання птиці
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації
- •Номенклатура будівель і споруд пташиних ферм
- •Вентиляція пташників.
- •Освітлення пташників
- •Контроль якості кормів
- •Санація птахівничих приміщень і території.
- •Гігієна кролів, хутрових звірів, мисливських і службових собак та лабораторних тварин Гігієна кролів.
- •Гігієна хутрових звірів
- •Гігієна службових і мисливських собак.
- •Заняття 6.6. Гігієна бджіл
- •Вимоги до ділянки для розміщення пасіки.
- •Вимоги до вуликів.
- •Системи утримання бджіл.
- •Заняття 6.7. Гігієна ставкового рибництва
- •Список використаної літератури
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. 67
4.Колір води
Визначають біля водойми, дивлячись в посудину з прозорого скла, в якій знаходиться відібрана проба. Розрізняють воду: без кольору, зеленувату, бурувату, слабо жовту та ін. В лабораторних умовах колір води визначають за допомогою приладу компаратора (від лат. - порівнювати) та виражають у градусах колірності від 10 до 80о.
Інтенсивність запаху виражають по п’ятибальній шкалі, що зображена в таблиці 3.2.
3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.
Бал |
Сила запаху |
Значення |
0 |
Не має |
Запах зовсім не відчувається |
1 |
Дуже слабкий |
Запах звичайно не відчувається. але виявляється спостереженням |
2 |
Слабий |
Запах виявляється споживачем якщо на нього звернути його увагу |
3 |
Помітний |
Запах легко розрізняється і може викликати не добрі відгуки про воду |
4 |
Чіткий |
Запах звертає на себе увагу і може заставити утриматися від споживання води |
5 |
Дуже сильний |
Запах настільки сильний, що вода не придатна для пиття |
4.Запах води визначають на місці в свіжій пробі холодної і підігрітої до 40…50оС. Для цього в літрову колбу з притертим корком наливають 200 мл досліджуваної води, сильно струшують. Запах встановлюють: хлорний, землистий (запах вологого грунту), болотний (торфу), аптечний (йодоформу), гнійний, гнилісний, затхлий, рибний, сірководневий та ін.
5. Смак. Смакову пробу проводять в тому випадку, якщо вода не становить небезпеки в епідемічному і хімічному відношенні. Аналіз проводять так як при визначенні запаху: при звичайній температурі та при нагріванні води до 30оС. Смак позначають так: гіркуватий, солонуватий, кислуватий, терпкуватий та ін.
Після визначення смаку сирої води слід прополоскати рот слабим розчином марганцевокислого калію. Присмак води – хлорний, залізний, в’яжучий, терпкий, рибний, лужний і ін. Гірко-солоний присмак при підвищеному вмісті солей магнію, хлористого натрію, металевий – заліза, марганцю і ін.
Проба на органічні речовини
Органічні речовини, рослинного походження розчинні у воді, при збовтуванні утворюють бульбашки та піну.
В попередньо прополоснуту досліджуваною водою пробірку наливають ¼ об’єму води, збовтують її рівномірно та сильно на протязі 10 секунд зберігаючи горизонтальне положення пробірки (закритої корком). Кількість піни та її стійкість свідчать про наявність та відсутність органічних речовин. При слабо позитивній пробі піна залишається на поверхні протягом декількох секунд і зникає повільно, затримуючись у вигляді маленьких бульбашок по краях пробірки. При негативній пробі дрібні бульбашки, що утворюються головним чином по краях пробірки зникають миттєво.
Хімічні методи дослідження води
Хімічні дослідження питної води проводяться з метою визначення в ній хімічних елементів чи сполук (якісний аналіз) або її концентрацію (кількісний аналіз).
В залежності від конкретної потреби проводять повний або не повний аналіз води – санітарний і хімічний.
Питна вода повинна задовольняти фізіологічну потребу організму тварин та людини. Тому ГОСТ 2874-85 передбачає відсутність в ній шкідливих речовин та допускає мінімальну кількість потенційно небезпечних.
Реакція води визначається червоним і синім лакмусовим папером. Посиніння червоного папірця – лужна реакція. Почервоніння синього - кисла реакція, відсутність забарвлення - реакція нейтральна.
Визначення окисляємості води. Це непрямий метод встановлення наявності органічних сполук у воді за кількістю витраченого кисню на окислення органічних речовин. Що знаходяться у одному літрі води
Реактиви: 0,1 N розчин марганцевокислого калію (KMnO4.) 0.01 N, розчин щавелевої кислоти; 25% розчин H2SO4
Визначення титру розчину. Взяти в колбу 100 ml дистильованої води, добавити 5 ml 25% розчину сірчаної кислоти і 8 ml 0,01 N розчину марганцевокислого калію. Рідину в колбі нагріти до кипіння і кип’ятити 10 хв. Після цього в колбу добавити 10 мл 0,01 N розчину щавелевої кислоти, після чого рідина знебарвиться. Її титрують 0,01 N розчином марганцевокислого калію до появи слабо рожевого забарвлення.
Кількість мілілітрів розчину KMnO4, що взятий до титрування плюс кількість, яка використана для тирування відповідає титру 10 ml 0,01N розчину щавлевої кислоти і виділяє при цьому 0,8 mg кисню.
Після цього проводять визначення окисляємості води . Взяти в колбу 100 ml досліджуваної води, добавити 5 ml 25 % розчину H2SO4 і 8 ml розчину KMnO4 слабо рожевого забарвлення. Нагріти і кип’ятити 10 хв. Добавити 10 ml 0,01 N розчину щавлевої кислоти і гарячу рідину титрувати розчином марганцю до появи слабо рожевого забарвлення. Підрахувати всю кількість розчину KMnO4, що використаний до титрування і під час титрування. Врахувати кількість розчину марганцю, використаного на титрування 10 ml 0,01 N розчину щавлевої кислоти і провести розрахунок кількості кисню, що використана на окислення органічних речовин в одному літрі досліджуваної води.
Приклад: встановлюючи титр KMnO4 на 10 ml щавлевої кислоти пішло 11,2 ml марганцю, при титруванні досліджуваної води використано 14,3 KMnO4 використано 14.3-11.2=3.1 ml, це на 100 ml води, а на літр буде 31 ml.
Проводимо розрахунок кількості кисню, використаного на окислення органічних речовин.
11,2 ml KMnO4 виділяє 0.8mg O2
31.0 ml -“ - - “ - х - “ --- х= 31*0,8/11,2 =2,21 mg кисню.
Хороша вода містить органічних речовин, що поглинають від 0,5 до 1,5 mg/л О2; погана вода більше 5 mg/л; не придатна вода – більше 20 mg/л.
Питання для контролю знань студентів. 1. Джерела надходження кисню у воду. 2 На що витрачається розчинний у воді кисень? 3.Принцип визначення кількості розчиненого у воді кисню. 4. Нормативи кількості розчиненого у воді кисню.