- •Методичний практикум
- •Зоогігієна
- •З основами проектування та будівництва тваринницьких об’єктів
- •Розділ 1. Дослідження повітряного середовища.
- •Заняття 1.1 Фізичні властивості повітря тваринницьких приміщень, методи їх визначення і оцінки .
- •Визначення температури.
- •Визначення атмосферного тиску
- •Визначення вологості повітря
- •Визначення абсолютної вологості повітря.
- •Визначення відносної вологості повітря.
- •Визначення абсолютної вологості аспіраційним психрометром.
- •Заняття 1.2 Визначення швидкості руху повітря
- •Правила роботи з кульовим кататермометром
- •Заняття 1.3 Гігієнічний контроль запиленості та загальної бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень.
- •Методи визначення кількості пилу у повітрі
- •Заняття 1.4. Зоогігієнічний контроль вмісту шкідливих газів у повітрі
- •Гігієнічне значення шкідливих газів у повітрі.
- •Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі методом Суботіна – Нагорського
- •Визначення концентрації аміаку в повітрі приміщень для тварин
- •Визначення вмісту сірководню у повітрі
- •Розділ 2. Санітарно-гігєнічне дослідження грунтів Заняття 2.1. Дослідження основних фізичних властивостей грунту
- •Взяття проби грунту для дослідження.
- •Визначення фізичних властивостей грунту Колір грунту.
- •Запах грунту.
- •Визначення вологопіднімальної здатності грунту (капілярності).
- •Визначення водопроникності (фільтраційної здатності грунту).
- •Встановлення пористості грунту .
- •Хімічний аналіз грунту
- •1. Санітарні показники забрудненості грунт (з розрахунку на 100 г)
- •Розділ 3. Санітарно-гігієнічна оцінка води. Заняття 3.1. Прийоми санітарно-гігієнічної оцінки води.
- •Санітарно-топографічне обстеження водойми
- •Огляд водойми
- •Карта санітарно – топографічного обстеження джерела водопостачання
- •Грунтові криниці
- •3.1. Перерахунок прозорості води в каламутність
- •4.Колір води
- •3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.
- •Проба на органічні речовини
- •Хімічні методи дослідження води
- •Заняття 3.2. Гігієнічний контроль за процесами самоочищення води
- •Санітарно – гігієнічне значення
- •Визначення кількості аміаку у воді
- •Визначення нітритів і нітратів у воді
- •4. Шкала вмісту азоту нітритів
- •Нормативи.
- •Визначення сульфатів методом о. П. Озерова.
- •Кількісне визначення заліза
- •Визначення твердості води
- •Заняття 3.3 Методи знезаражування води
- •2. Визначення хлор потреби води.
- •Заняття 3.4. Виїзд на водойми ферми учгоспу
- •Розділ 4. Зоогігієнічна оцінка кормів Заняття 4.1. Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів
- •Гігієнічне значення грубих кормів
- •Санітарна оцінка сіна
- •5.Критерії оцінки сіна за вологістю
- •6.Максимальний вміст за масою, %
- •7.Час збирання сіна
- •8.Ознаки злакових і бобових рослин
- •10.Рослини, що впливають на обмін речовин
- •Санітарна оцінка соломи.
- •Санітарна оцінка полови.
- •Визначення наявності в сіні споринні, головні ржавчини.
- •Визначення токсичності грибів методом шкірної проби на кроликах.
- •Заняття 4.2. Санітарно – гігієнічна оцінка соковитих кормів.
- •Лабораторна оцінка якості силосу
- •Оцінка якості жому.
- •Оцінка якості браги.
- •Оцінка якості коренебульбоплодів
- •Заняття 4.3. Санітарно гігієнічна оцінка зернових кормів
- •Лабораторні методи оцінки зерна
- •Розділ 5. Гігієна тваринницьких приміщень. Заняття 5.1. Поняття про проектування тваринницьких приміщень та читання проектної документації
- •Поняття про проекти приміщень
- •Поняття про масштаби.
- •Технологічні рішення.
- •Загальні відомості про будівельні креслення.
- •Вимоги, що пред’являють до території для будівництва підприємств
- •Розміщення будівель і споруд на території підприємства
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. Заняття 6.1. Гігієна великої рогатої худоби
- •Зоогігієнічні вимоги до безприв’язного утримання худоби.
- •Гігієна вирощування телят у профілакторний період.
- •Заняття 6.2. Гігієна свиней
- •Заняття 6.3 Гігієна овець.
- •Проведення окоту і вирощування ягнят.
- •Гігієна стриження овець.
- •Гігієна купання овець
- •Гігієна доїння овець.
- •Заняття 6.4. Гігієна коней
- •11.Номенклатура основних виробничих будівель і споруд
- •Системи утримання коней: стаєнна і табунна (пасовищна).
- •Годівля коней
- •Гігієна жеребців – плідників
- •Гігієна жеребних кобил.
- •Вирощування лошат.
- •Вимоги до збруї.
- •Догляд за кіньми.
- •Заняття 6.5. Гігієна птиці
- •Системи утримання птиці
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації
- •Номенклатура будівель і споруд пташиних ферм
- •Вентиляція пташників.
- •Освітлення пташників
- •Контроль якості кормів
- •Санація птахівничих приміщень і території.
- •Гігієна кролів, хутрових звірів, мисливських і службових собак та лабораторних тварин Гігієна кролів.
- •Гігієна хутрових звірів
- •Гігієна службових і мисливських собак.
- •Заняття 6.6. Гігієна бджіл
- •Вимоги до ділянки для розміщення пасіки.
- •Вимоги до вуликів.
- •Системи утримання бджіл.
- •Заняття 6.7. Гігієна ставкового рибництва
- •Список використаної літератури
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. 67
Заняття 4.3. Санітарно гігієнічна оцінка зернових кормів
Мета заняття 1.Засвоїти методи визначення кислотності зерна. 2.Умови враження зерна грибами. 3.Ступінь враженості зерна комірними шкідниками. 4.Навчитися визначати приховану враженість зерна довгоносиком.
Фуражне зерно оцінюють органолептично на місці зберігання. При необхідності відбирають середню пробу.
Органолептична оцінка зерна. Лабораторне обладнання: листи чистого паперу, дистильована вода, пальник, чашки Петрі, хімічні стаканчики, ланцет, млин лабораторний, лупа, зразки зерна.
Однорідність виражає сортову і типову належність зерна.
Колір визначається на білому папері. Доброякісне зерно має блиск, поверхню рівну з різними відтінками. Недорозвинене, пошкоджене приморозками, те, що підлягало зігріванню, підмокле зерно, швидко вражається грибками, мікроорганізмами, шкідниками, втрачає блиск, становиться матовим, забарвлене нерівномірно, (вершини темні, зерна п’ятнисті) на оболонках утворюється сіруватий наліт.
Запах 20 г зерна поміщають на долоню, зігрівають диханням і досліджують органолептично. Можуть засипати в стакан, залити гарячою водою (60 – 70оС) і залишають на 2 – 3 хвилини після чого досліджують запах.
Доброякісне зерно має властивий для нього запах. Гнилісний запах викликаний розпадом білків, жирів, вуглеводів. Запах оселедця виникає при забрудненні зерна спорами головні, медовий при враженні комірними шкідниками.
Смак визначається лише тоді коли немає підозри на бактеріальну чи мікробну забрудненість, і немає пошкоджень слизової оболонки порожнини рота. Свіже зерно має молочно солодкуватий смак, в ротовій порожнині склеюється. Вражене довгоносиком зерно має гіркий смак. При самозігріванні набуває кислого смаку. Непридатне зерно має гнильний смак.
Вологість; при розкусуванні сухе зерно розтріскується, вологість його до 15%. Вологе зерно (до 20%) вільно ріжеться ножем, а при більшій мнеться і плющиться. На долоні відчувається волога.
Вологе зерно – хороший об’єкт для швидкого розвитку мікроорганізмів, грибів.
Лабораторні методи оцінки зерна
Обладнання і реактиви: хімічні стакани, циліндри, скляні палички, колби, крапельниці, бюретки, скляні чашки, піпетки, пробірки, конічна колба на 250 ml і мірна колба на 500 ml; ступка, лабораторний млин, ваги аналітичні, ланцет, пінцет. Лупа, мікроскоп, апарат Акімова; пальник, фільтрувальний папір, мідний дріт, чорне сукно, 1 % розчин фенолфталеїну, 0,1 N розчин лугу, 12 %-вий розчин HCl; етиловий спирт, ефір, кристалічний йод, 0,01 N розчин AgNO3, 1 % розчин перманганату калію.
Натура зерна Маса 1 л зерна в грамах. Жовта кукурудза 600г/л; ячмінь 620 г/л; пшениця 660 г/л; овес 410 г/л.
Кислотність Псування зерна відбувається при розпаді органічних речовин з утворенням вільних кислот, що є показником якості зерна.
Кислотність зерна виражають в градусах. Один градус відповідає 1 ml 1 N розчину лугу (NaOH), витраченого на нейтралізацію кислот, що містяться в 100 г зерна.
5 г розмеленого зерна поміщають в хімічний стакан чи колбу ємкістю 200 мл. В неї вносять 40 ml дистильованої води і ретельно перемішують паличкою. Щоб не було грудочок і прилиплих до стінок часточок. Добавивши 5 крапель розчину фенолфталеїну. Вміст колби титрують 0,1 N розчином лугу (NaOH чи KOH) до появи рожевого забарвлення.
Кислотність зерна в градусах вираховують множенням кількості мілілітрів розчину лугу на 20 (взято лише 5 г зерна) і одержаний результат ділять на 10 (використано 0,1 N розчин лугу).
Кислотність доброякісного зерна повинна бути не більше5о, ураженого грибами на початку зберігання 7,5о, непридатного до згодовування – 9,5о.
Визначення зерна ураженого сажкою воно має чорний колір і неприємний запах. Для визначення ступеня ураженості підраховують пошкоджені грибом зерна, зважують і визначають відсоток їх від загальної кількості.
Визначення в зерні грибів роду Fusarium. Розрізняють дві форми ураженості зерна фузаріозом: глибинне і поверхневе.
Глибинне виникає внаслідок пошкодження зерна у фазі молочної або початкової стадії воскової стиглості. Таке зерно щупле не проростає.
Поверхневе пошкодження – це ознака пізнього або слабкого ураження рослин у полі, в період збирання чи зберігання в умовах підвищеної вологості.
Для дослідження поверхневого пошкодження беруть 50 г зерна, розсипають на фільтрувальний папір, відбирають уражені грибом і зважують. Одержану масу визначають у процентах взятої наважки. Зерно, пошкоджене фузаріозом, значно легше, ніж доброякісне, має сірий, червоний, жовто-оранжевий кольори. На деяких зернах спостерігаються кірки або малі тверді горбочки воскоподібної консистенції. Це так звані конідіальні подушечки, які часто розміщені біля зародка зерна.
Визначення враженості зерна комірними шкідниками. Якщо зерно вражене кліщами, довгоносиком, зерновою міллю, точильником і ін. його не можна вважати доброякісним.
Борошнисті кліщі Наважку зерна (200 – 300 г) розподіляють тонким шаром на папері 40 х 40 см. Один край паперу обережно піднімають, зерно скочується, напівпрозорі сіруваті кліщі затримуються і їх добре видно з допомогою лупи Враженість визначають по кількості кліщів в 1 кг зерна.
Перша ступінь – до 20 кліщів;
Друга ступінь – більше 20 кліщів;
Третя ступінь – суцільний шар кліщів.
Для характеристики зерна як доброякісного допускається перша ступінь враженості його кліщами.
Комірний довгоносик – найбільше розповсюджений шкідник зерна. Це невеликий жучок світло коричневого забарвлення добре помітний не озброєним оком. В залежності від враження зерна дорослою формою довгоносика(в 1 кг зерна) розрізняють:
Перша ступінь – до 5 довгоносиків;
Друга ступінь –від 6 до 10 довгоносиків;
Третя ступінь – більше 10 довгоносиків;
Наважку 15 г висипають на мідну сітку, яку занурюють в 1% розчин перманганату калію, в якій пробочки забарвлюються в чорний колір.
Зерно, вражене комірним шкідником , в корм не допускається.