Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія соціальної педагогіки 2010.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
05.11.2018
Размер:
307.2 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Факультет дошкільної освіти та практичної психології

Слов’янський державний педагогічний університет

Кафедра дошкільної освіти та соціальної педагогіки

"Затверджено"

Вчена Рада СДПУ

Пр. № 7 від 02.07.2010 р.

"Затверджено"

НМР СДПУ

Пр. № 11 від25.06.2010 р.

Програма курсу

«Історія соціальної педагогіки»

(за вимогами кредитно-модульної системи)

"Затверджено"

на засіданні кафедри

дошкільної освіти

та соціальної педагогіки

Пр. № 14 від 27.05.2010 р.

Зав. кафедрою

_______проф. С.О.Омельченко

Слов’янськ – 2010 р.

Укладач: М.Б.Головко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної освіти та соціальної педагогіки СДПУ

Рецензенти:

доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри дошкільної і початкової освіти ЛНПУ ім. Т.Г.Шевченка Н.В.Гавриш;

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки СДПУ С.А.Саяпіна

Програма курсу «Історія соціальної педагогіки» (за вимогами кредитно-модульної системи) Пояснювальна записка

Повноцінне функціонування освітньої системи, гармонійних зв’язків між особистістю та соціумом в сучасній Україні потребує фахівців у галузі соціально-педагогічних професій, що володіють як знанням кращих національних освітніх традицій, так і соціально-педагогічної спадщини всього людства.

Освітня мета навчального предмета «Історія соціальної педагогіки» саме і полягає у формуванні у майбутніх соціальних педагогів цілісної базової системи знань щодо історії розвитку соціально-педагогічного світового та вітчизняного простору, уміння мислити соціально-педагогічними категоріями, аналізувати, зіставляти теоретичні погляди, процеси та явища соціально-педагогічної практики різних народів у різні часи та епохи, бачити та оцінювати їх гуманістичну сутність, тенденції їх розвитку, усвідомлювати цінність соціально-педагогічного досвіду минулого з точки зору його прогностичної значущості.

Вивчення історії соціальної педагогіки підводить студентів до усвідомлення взаємовпливу соціальних відносин, соціального середовища, освіти та виховання, того, що на всіх етапах розвитку соціальної педагогіки, вона відображала потреби суспільного розвитку, що розвиток наукового знання впливав на соціально-педагогічну практику, а вона у свою чергу слугувала основою розвитку педагогічних теорій, що в основу будь-якої науково-педагогічної концепції покладена народно-педагогічна спадщина, наукові здобутки, прогресивний соціально-педагогічний досвід.

Сучасні підходи до побудови навчального курсу історії соціальної педагогіки передбачають цілісний розгляд теорії і практики соціального виховання у різних народів у межах глобального процесу розвитку людської цивілізації, аналіз історико-педагогічного процесу у його єдності та різноманітності, врахування логіки розвитку самої соціальної педагогіки як науки.

З професійної точки зору знання соціально-педагогічної спадщини різних народів дозволить усвідомити різницю між явищами, що мають універсальний, особливий та одиничний характер. Історія соціальної педагогіки дозволяє студентам зрозуміти, що протягом усієї історії людства всі народи без винятку намагалися соціалізувати дітей та молодь, підготувати до життя у певному соціумі. Специфічні особливості у досягненні цих цілей були зумовлені рівнем економічного, культурного та соціального розвитку суспільства, національними традиціями та звичаями. Усвідомлення певних відмінностей дозволяє зробити висновок як про загальнолюдські основи, так і про національні особливості соціального виховання.

Тож, структура даної навчальної дисципліни висвітлює загальнолюдську за своїм змістом і науково-культурним спрямуванням сутність соціально-педагогічного процесу у його історичному розвитку і водночас національну за формою і характером. Дана програма побудована з урахуванням таких методологічних підходів, як цивілізаційний, синхронний та системний. Згідно з існуючою в сучасній історико-педагогічній науці періодизацією, основними етапами розвитку соціальної педагогіки як науки зміст навчального курсу поділений на три змістових модуля: початковий етап (охоплює соціальне виховання у первісному суспільстві, за часів давніх цивілізацій та в античному світі, у добу середньовіччя та Відродження – до ХУІІ ст.); розвиток провідних напрямків у соціальній педагогіці у новий час, становлення соціальної педагогіки як науки (ХУІІ – ХІХ ст.); соціальна педагогіка у період наукової революції ХХ століття – новітній час.

Даний навчальний курс містить матеріал, що стосується найбільш суттєвих та значущих соціально-педагогічних явищ минулого, а саме провідних концепцій соціального виховання; мети, завдань соціальної педагогіки, її зв’язків філософією, впливу суспільства на формування особистості, методів соціального виховання; можливостей втілення у життя здобутків соціально-педагогічної науки. Належну увагу приділено проблемі захисту дітей та сім’ї в Україні та Росії, благодійній діяльності з боку суспільства, держави та церкви на різних етапах історичного розвитку, взаємозв’язку між суспільним та сімейним вихованням, вільному вихованню, педагогіці середовища, вихованню особистості у колективі. Вивчення необхідних першоджерел допоможе студентам глибше ознайомитися з авторськими педагогічними концепціями, уявити своєрідність та шляхи розвитку соціально-педагогічної теорії і практики.

Таким чином, курс історії соціальної педагогіки дає можливість студенту зрозуміти місце соціальної педагогіки в системі соціально-гуманітарної освіти, її витоки, актуальний стан та перспективи розвитку, узагальнити отримані знання з соціальної педагогіки, філософії, побудувати ретроспективу прийняття суспільством цінності дитинства, побачити та узагальнити зв’язки між змістом, методами виховання та соціально-політичним устроєм суспільства.

Організаційно-педагогічна мета курсу – створити оптимальні умови для формування історичної свідомості, самосвідомості та гуманістичного мислення студентів як основи особистісної рефлексії, усвідомлення себе як майбутнього фахівця у тріаді: «минуле – теперішнє – майбутнє».