4.3 Трубки

Правильність польоту снарядів нарізної артилерії хоча і полегшила задачу по розробці трубок (пристосувань для своєчасного розриву снарядів), але проте удосконалення їх йшло повільно. Довелося йти навпомацки. Теоретичних робіт до самого кінця XIX в. зовсім не було. Кожний конструктор створював свої теорії, методи розрахунків, виходячи з практичних міркувань, і неначе в цій області довше за все збереглося кустарне відношення до справи. Трубки, що застосовувалися при гладкостінной артилерії, були, по суті справи, дистанційними і при переході до нарізної артилерії застосовувалися спочатку трубки тільки цього виду дії. Спроби застосовувати при кульових снарядах трубки ударної дії не дали позитивних результатів. Досліди з трубками Мурсома і Петмана показали, що такі трубки, крім того, небезпечні в обігу. Трубка Мурсома риса трьох ударників, підвішені на трьох взаємно перпендикулярній тяганині. При падінні снаряда якої-небудь з них повинен був зірватися і викликати вибух снаряда. Трубка Петмана риса кульку, покриту ударним складом. Кулька утримувалася до зсуву снаряда на цапфочках і при зсуві його звільнялася. Як сказано, ці і подібні їм трубки ударної дії не тільки працювали ненадійний, але і були далеко небезпечні. Цим і пояснюється перевага ним трубок з складом, розрахованим на таку тривалість горіння, що поволі горить, щоб розрив відбувався після падіння снаряда.

При введенні знарядь, що заряджають з казенної частини, довелося, відмовитися від цих трубок, оскільки в цих знаряддях усувався прорив порохових газів вперед снаряда і потрібно було придумати спосіб повідомлення вогню трубці. Крім всього, ударні капсулі вважалися далеко небезпечними.Однієї з перших і досить задовільною ударною трубкою, була трубка, введена в Пруссії в 1864 р. за пропозицією Неймана. Подібна ж трубка була введена і в російській облоговій і кріпосній артилерії (рис. 5.3-1). В трубці ударник утримувався чекою. Капсуль в бойовому гвинті возився окремо. Перед заряджанням вільним гвинт трубки замінювався бойовим. При вильоті снаряда чека вилітала і при падінні його ударник жалом наколював капсуль. Для польової артилерії у нас була прийнята трубка подібного пристрою (рис. 5.3-2); чека утримувалася на місці дротяною чекою з свинцевим грузиком, який при вильоті снаряда з каналу відцентровою силою, що розвивається, вискубував дротяні чеки. Перед заряджанням свинцевий грузик звільнявся від пластиру, утримуючого його на місці при перевезенні і обігу. Під час війни 1877 - 78 рр. в цих трубках виявилися деякі істотні недоліки: недостатня герметичність трубки, можливість проникання всередину трубки вогкості через чекової канал, руйнування при зберіганні тасьми. Були зроблені досліди по вишукуванню більш досконалою трубки. В результаті у нас була вироблена дуже дзразкаа ударна трубка зразку 1884 р. (Філімонов), знайшовшая вживання не тільки після першої імперіалістичної війни 1914 - 18 рр. як така, але і як складова частина підривників. Про неї буде сказано далі.

Дія картечних гранат, шрапнелі після падіння (клювка) було вельми слабим, тому розробка і вживання для них трубок ударної дії не риса сенсу. Для шрапнелі велися розробки дистанційних трубок. Спочатку пішли по випробуваному шляху створення трубок з подовжніми каналами, закритими пробками; на них були написані дистанції, на яких відбудеться розрив, якщо вийняти дану пробку. Відповідно числу каналів було 2 - 4 установки трубки. В облогових знаряддях були трубки складнішого пристрою, допускаючі 6 установок через 250 м. Такі трубки застосовувалися у війні 1870 –71 рр.

В Австрії Брейтгауптом були розроблені трубки з кільцевим дистанційним складом (рис. 5.5-1,2). Вони були введені ще в 1853 р. для картечних гранат. Запалювання виходило газами бойового заряду через отвір в поворотній кришці.

На рис. 5.5 показана 8-сік дистанційна трубка, прийнята в російській артилерії. Запалювання складу виходило від капсуля в ударнику. Останній зривався з дроту при зсуві снаряда при пострілі.

Для установки трубки, що возилася з вільним гвинтом, потрібно було:

а) віджати ключем гайку;

б) повернути дистанційну частину на розподіл, що скомандував;

в) затиснути гайку, стежачи за тим, щоб дистанційна частина не обернулася при цьому;

г) вигвинтити вільний гвинт;

д) дістати бойовий гвинт;

е) вийняти пробку з нього;

є) закривши отвір гвинта великим пальцем, злегка струсити гвинт для переконання, що ударник вільний, але утримується на чеці;

ж) угвинтити бойовий гвинт в трубку.

Дуже схожого з нею пристрої була введена значно пізніше 12-сік трубка