2.2. Прилади для орієнтування на місцевості

При орієнтуванні на місцевості для виміру магнітних азимутів і магнітних румбів користуються бусолями (рис. 2.5, а) і компасами (рис. 2.5, б).

Головні частини бусолі або компаса — магнітна стрілка 1, що обертається на вістрі шпиля, і кільце 2 з кутовими поділками. Північний кінець стрілки роблять темно-синім або вороненим. Залежно від того, як підписані поділки, розрізняють азимутальне й румбічне кільця. В азимутальному кільці поділку підписують проти напрямку руху годинної стрілки від 0 до 360°, у румбічному — на кінцях нульового діаметра ставлять нулі, перпендикулярного йому діаметра — 90°. У неробочому стані стрілка піднята на шпилі й притиснута до I

Рис. 2.5. Прилади для орієнтування по магнітних меридіанах: а бусоль, 6 - компас; 1 - стрілка, 2 - кільце, 3 - арретир, 4, 5 - діоптри

захисного скла арретиром 3. Бусолі бувають штативні, установлювані при вимірах на штатив; ручні, теодолітні, установлювані на кутомірні прилади - теодоліти; настільні, що укладають на карту або план при їхньому орієнтуванні. Настільна бусоль (рис. 2.5, а) називається орієнтир-бусоллю.

Штативні, ручні бусолі й компаси мають пристосування для візування - наведення на точку лінії, азимут якої виміряється. Найпростіші види таких пристосувань - діоптри: очний 5 і предметний 4. У бусолях лінія, що з'єднує середини діоптрів, постійно збігається з нульовим діаметром кільця; у компасах діоптри кріпляться на кришці, яка може обертатись.

Принцип виміру азимута лінії бусоллю полягає в тім, що нульовий діаметр бусолі сполучають із напрямком цієї лінії, а по північному кінці магнітної стрілки відраховують значення азимута або румба. Наприклад, на рис. 2.5, а такий відлік дорівнює 335°05'.

У компасі з рухливими діоптрами сполучають північний кінець стрілки з нулем кільця, а лінію діоптрів - з напрямком обумовленої лінії й по покажчику предметного діоптра відраховують значення азимута даної лінії.

Для визначення дійсного азимута застосовують гіротеодоліт, що сполучає в собі гіроскоп, як датчик напрямку географічного меридіана й вимірник кутів - теодоліт. Гіроскоп являє собою обертовий пристрій, подібний до вовчка, головна вісь якого під дією добового обертання Землі й сили ваги завжди займає положення, паралельна осі обертання Землі, тобто в площині географічного меридіана.

Розділ 3 топографічні карти й плани

3.1. Розграфка й номенклатура

Карти й плани класифікують в основному за масштабами і призначенням.

За масштабами карти підрозділяються на дрібно-, середньо- і великомасштабні. Дрібномасштабні карти дрібніше 1:1000000 - це карти оглядового характеру й у геодезії практично не застосовуються; средньомасштабні (оглядово-топографічні) карти масштабів 1:1000000, 1:500000, 1:300000 й 1:200000; великомасштабні (топографічні) - масштабів 1:100000, 1:50000, 1:25000, 1:10000. Прийнятий у РФ масштабний ряд закінчується топографічними планами масшабів 1: 5000, 1:2000, 1:1000, 1:500.

У будівництві іноді складають плани в масштабах 1:200, 1:100 й 1:50.

За призначенням топографічні карти й плани діляться на основні й спеціалізовані. До основних карти й плани загальнодержавного картографування. Це карти багатоцільового призначення, тому на них відображають всі елементи місцевості. Спеціалізовані карти й плани створюються для вирішення конкретних завдань окремої галузі. На них вибірково вказують обмежене коло елементів (наприклад, геології, ґрунтових структур).

До спеціалізованого відносяться й дослідницькі плани, які використовуються тільки в період проектування й будівництва даного виду споруд.

Рис. 3.1. Розділення карти масштабу