Дієприкметник

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом, поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника і від­ повідає на питання який? (заспокійливий, намальований, розглянутий)..

Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид — доконаний або недоконаний та час — теперішній або минулий: почервонілий (док..в.., мин..ч..), завмираючий

(недок..в.., теп..ч..)..

Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений..

Порівняйте: планувати — планований (недоконаний вид), запланувати — за-

планований (доконаний вид)..

Час дієприкметника зумовлений тим, коли появилася ознака, на яку він вказує, — у минулому чи тепер: посивілий (минулий час), сивіючий (теперіш­ ній час)..

Як і у дієслова, у дієприкметника можуть бути залежні слова (іменник, зай­

чорнілому і т..д..); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле листя)..

На відміну від прикметників, дієприкметники називають не постійну озна­ ку, а тимчасову, пов’язану з дією..Порівняйте: тихий куток — стихаючий го-

мін; біла стіна — побілена стіна..

ного слова, виділяється з-поміж інших частин речення комою або, якщо після нього речення продовжується, — двома комами:

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою ро-

сою (М..Коцюбинський)..

Активні і пасивні дієприкметники

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує поясню­ ваний іменник: атакуючий загін, дозрілий плід.. Вони називають ознаку особи або предмета, зумовлену його ж дією:

І сніг пахучий падає на воду (М..Рильський)..

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменником виконує хтось інший: розв’язана задача, пошитий костюм.. Вони на­ зивають ознаку, зумовлену дією іншої особи чи предмета..

Струмує теплий дим по коліях розмитих (М..Рильський)..

Активні дієприкметники теперішнього часу утворю­ ються від основи теперішнього часу (форма третьої осо­ би множини без закінчення) за допомогою суфіксів: для дієслів І дієвідміни -уч- (-юч-), для дієслів II дієвідмі­

Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми (відкидання від інфінітива кінцевого -ти) за допомогою суфікса -л-:

дозріти + aл(ий) > дозрілий..

2)дієприкметник є в реченні присудком: Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий (Народна творчість)..

Дієприслівник

Дієприслівник — це особлива незмінювана форма дієслова, яка, як видно з самого терміна, об’єднує граматичні ознаки дієслова та прислівника: прийшовши, хитаючись.. Як і дієслово, дієприслівник називає дію (або стан), але не основну, а додаткову..Дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб’єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде, озираючись;

сказав, не подумавши..

Як і інші форми дієслова, дієприслівник має граматичне значення недо­ конаного (що роблячи? — читаючи) або доконаного (що зробивши? — прочитавши) виду; незмінюваність; залежність від дієслова, що виявляється у син­ таксичній ролі обставини:

Жайворонок, співаючи, ніби висить на невидимій нитці (Ю..Яновський).. Висить (коли?) співаючи..

Дієприслівники недоконаного виду утворюються від ос­ нови дієслова теперішнього часу (3-ої особи множини) за допомогою суфіксів:

від І дієвідміни — -учи (-ючи), від II дієвідміни — -ачи (-ячи):

несуть + dучи > несучи,

носять + dячи > носячи..

Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи неозначеної фор­ ми дієслова за допомогою суфіксів -ши (коли основа закінчується приголосним звуком) або -вши (коли у кінці основи є голосний звук):

прибігти + sши > прибігши,

дописати + dвши > дописавши..

У дієприслівниках, утворених від дієслова на -ся (-сь) після твірних суфік­ сів майже завжди вживається суфікс -сь (суфікс -ся трапляється лише у вір­ шованих текстах):

задуматись + dвши > задумавшись..

Дієприслівники, як і дієслова, можуть мати залежні слова (іменники, зай­ менники, прислівники):

понентів речення паузами, а на письмі — комами:

Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина (А..Головко)..

Написання дієприслівників

1.. У суфіксах, за допомогою яких утворюються дієприслівники, завжди пишеться буква и: перевіряючи, принісши, сперечаючись, підготувавшись..

2. .З дієприслівниками частка не пишеться так, як і з дієсловом, — окремо:

Не спитавши броду, не лізь у воду (Народна творчість)..

Виняток становлять дієприслівники, що без не не вживаються: нехтуючи,

недочуваючи..

Службові частини мови

Спільними ознаками всіх службових частин мови є те, що вони:

•не називають предметів, ознак, дій, кількості і не мають, отже, лексич­ ного значення;

•не мають властивих повнозначним (самостійним) частинам мови мор­ фологічних ознак;

•не змінюють своєї форми;

•не бувають членами речення..

До службових частин мови належать прийменник, сполучник і частка..

Прийменник

Прийменником називається службова частина мови, яка уточнює граматич­ ні значення іменника, числівника, займенника і виражає зв’язки між словами в реченні..

Прийменник членом речення не буває, але разом із самостійною частиною мови входить до складу члена речення:

Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села (Т..Шевченко)..

Один і той же прийменник може виражати різні відношення,

вийшов за двері (напрямок) — стояв за дверима (місце);

До непохідних належать прийменники, спосіб творення яких визначити неможливо: до, за, на, під та ін..

Похідними є прийменники, утворені:

а) способом складання непохідних прийменників:

з-під, із-за, понад, з-поміж;

б) способом переходу з інших частин мови: кругом (хати), близько (полу­ дня), назустріч (виборам), під час, у зв’язку з, згідно з..

Деякі прийменники мають варіанти: о — об, у — в, з — зі — із, над — наді тощо..Здебільшого їхнє вживання моти­ вується критерієм милозвучності..

Непохідні прийменники можуть уживатися як з однією, так і з двома або навіть трьома відмінковими формами іменників чи займенників..Зокрема: від, до, біля, без — тільки з родовим: до (чого?) ранку;

між, під, над — зі знахідним та орудним: під (що?) гараж, під (чим?) гаражем;

на, по — зі знахідним та місцевим: на (що?) землю, на (чому?) землі; з, за — із родовим, знахідним, орудним: відбувалося за (чого?) панщини;

сісти за (що?) кермо, сидіти за (чим?) кермом..

Похідні прийменники, утворені від інших частин мови, вживаються з родо­ вим відмінком: шляхом відбору, край стола, протягом року, за винятком неділі..

Похідні прийменники пишуться разом, окремо і через дефіс..

Разом пишуться похідні прийменники, утворені пере­ ходом із прислівників (навколо, поруч) та прийменниково-іменникових спо­ лучень (унаслідок, упродовж), а також поєднанням непохідних прийменників (задля, проміж), крім тих, першою частиною яких є з-, або із- (з-за, з-поміж).. Такі прийменники пишуться через дефіс..

Окремо пишуться прийменники, до складу яких входять слова, що втрати­ ли своє лексичне значення, та непохідні прийменники: з метою, під час, неза-

лежно від, на відміну від тощо..

Сполучник

Сполучником називається службова частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів речення, частин складного речення та складових частин тек­ сту..Сполучник не має лексичного значення, не змінюється, не буває членом речення, не входить ні до члена речення, ні до частин складного речення..

Сполучники сурядності та підрядності

Сполучники сурядності поєднують рівноправні, син­ Сполучники таксично незалежні одна від одної мовні одиниці — сло­ сурядності ва, частини складного речення, речення чи групи речень

у тексті..