*Форма знахідного відмінка залежить від того, що означає той іменник, з яким пов’язаний прикметник, — назву істоти (тоді — як у Р..в..) чи неістоти (тоді — як у Н.. в..)..Порівняй: помітив гарного хлопчика; зустрів давнього друга — купив гар-

ний зошит, згадав давній випадок..

** Вибір однієї з можливих форм місцевого відмінка прикметника чоловічого і середнього роду залежить від того, з якого звука — голосного чи приголосно­ го — починається наступне слово у словосполученні або реченні..Для порівнян­ ня: у далекому плаванні — у далекім океані.. Це один зі способів уникнути неми­ лозвучних збігів голосних або приголосних звуків..

Належність прикметника до відповідно роду, числа і групи визначає його закінчення в тому чи іншому відмінку..

Закінчення прикметників за родами, числами і групами

звуків..

2. .Написання суфіксів -ськ- (-цьк-, -зьк-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-

із м’яким знаком..

р (методичний, сферичний, класичний) та -ічн- після інших букв (економічний, органічний, монархічний)..

4. .Написання -нн- у прикметниках, утворених від твірної основи з кінце­ вим -н(-н) за допомогою суфікса -н- (туман — туманний, день — денний),

та у прикметниках із наголошеними суфіксами -енн-, -анн-(-янн-), що вказують на збільшену ознаку (страшенний) або на неможливість дії (не-

скінченний, нездоланний, незрівнянний)..

В інших прикметниках із суфіксами -н-, -ан-(-ян-), -ин-(-їн-) пишеться одна літера н: хатній, весняний, совиний..

5. .Написання складних прикметників, утворених від словосполучення (за­ лежних одне від одного слів), разом (п’ять років — п’ятирічний), а утво­ рених від незалежних одне від одного слів (аграрний і промисловий — аг- рарно-промисловий), в тому числі таких, що вказують на відтінки кольору

(темно-синій) і смаку (кисло-солодкий), — через дефіс.. Винятки: жовтогарячий, червоногарячий..

Прізвища прикметникового походження мають закінчення прикметників чоловічого чи жіночого роду відповідної групи — твердої або м’якої: Гаврили-

шин, Городній, Богданівський, Ільїн, Михайлів..

Написання російських та слов’янських прізвищ відповідають правилам ук­ раїнської орфографії і передаються близько до вимови*: Головльов, Водоп’янов,

Соловйов, В’яземський..

Числівник

Числівником називається частина мови, яка означає число, кількість і по­ рядок предметів при лічбі: У тридцятих роках двадцятого століття було реп-

ресовано близько п’ятисот українських письменників..

Числівник як частина мови

За значенням і граматичними ознаками числівники поді­ ляються на кількісні (відповідають на питання скільки?) і порядкові (відповідають на питання котрий?)..

Кількісні числівники змінюються тільки за відмінками (за винятком числівників один, який має форми родів — одна,

одне і числа множини — одні, та два, який має форму жіночого роду дві).. Порядкові числівники змінюються за родами (третій, третя, третє), чис­

лами (треті) і відмінками (третя, третьої, третій і т..д..)..

Числівники поділяються на прості (які становлять одне слово: сто) і складені (що складаються з кількох слів: сто двадцять другий)..

Відмінювання числівників

Числівник один відмінюється подібно до прикметників твердої групи..Особ­ ливості:

• жіночий рід..у Р.. в..має дві форми: одної та однієї,

в Ор..в.. — одною та однією;

• середній рід у Н.. та Зн..відмінках має дві форми: одно

та одне..

Числівник два має дві форми: два — для чоловічого і середнього роду (два олівці, два озера) та дві — для жіночого роду (дві дівчини).. Форма дві вживаєть­ ся лише в Н..та Зн..відмінках..У всіх інших відмінках форми для всіх родів однакові:

Р.. двох Д.. двом Ор..двома

М.. (на) двох

28 Все для школьника

Подібно відмінюються і числівники три та чотири, тільки перед закінчен­ нями пишеться м’який знак:

Р.. трьох, чотирьох Д.. трьом, чотирьом

Ор..трьома, чотирьома (чотирма) М.. (на) трьох, чотирьох

По-іншому відмінюються числівники від 5 до 80:

Ор..п’ятьма, п’ятьома; чотирнадцятьма, чотирнадцятьома М.. (на) п’яти, п’ятьох; (на) чотирнадцяти, чотирнадцятьох

Учислівниках на позначення десятків від 50 до 80 перша частина не змі­ нюється: сімдесяти, сімдесятьом, сімдесятьма і т..д..

Числівники сорок, дев’яносто, сто мають лише дві форми: у Н..і Зн..від­ мінках із закінченням -о, в усіх інших — із закінченням -а:

сорока учням; дев’яноста відсотків; на ста кілометрах..

Учислівниках на позначення сотень змінюються обидві частини, але у першій частині використовуються в Р.., Д.., М..відмінках лише форма на -и (п’ятисот,

п’ятистам) і тільки в Ор..в..можливі дві форми: дев’ятистами і дев’ятьмастами..

Друга частина (-сот), на відміну від числівника сто, має характерні для Д.., Ор..

іМ..відмінків закінчення -ам, -ами, -ах:

Д.. п’яти (п’ятьом) шостим Зн.. п’ять шостих, п’яти (п’ятьох) шостих Ор.. п’ятьма шостими

М.. (на) п’яти (п’ятьох) шостих..

Якщо числівник називає цілі числа і частини числа (сім цілих і дев’ять десятих), то відмінюються всі слова:

Р. . семи (сімох) цілих і дев’яти (дев’ятьох) десятих Д. . семи (сімом) цілим і дев’яти (дев’ятьом) десятим Зн.. сім (сімох) цілих і дев’ять (дев’ятьох) десятих Ор. .сімома цілими і дев’ятьма десятими

М. . (на) семи (сімох) цілих і дев’яти (дев’ятьох) десятих..

До дробових числівників належать півтора (чол..і середн..рід) та півтори (жін..рід) зі значенням 1/2 (1,5) та півтораста зі значенням 150 (півтори сотні).. Вони не відмінюються (на півтора гектарах і т..д..)..

Як відомо, числівники стоять у тих відмінках, що й пояснювані іменники:

М. .в.. М. .в..

Картоплю посаджено на двадцятьох гектарах..

У складених числівниках усі слова в непрямих відмінках узгоджуються з по­ яснюваним іменником: школа із трьомастами сімдесятьма сімома учнями..

Іменники у сполученні з називним відмінком складеного числівника зале­ жать від останнього слова у його складі: якщо це один, то в Н.. відмінку одни­ ни (сто тридцять одна сторінка), якщо два, три, чотири — у Н..відмінку мно­ жини (двадцять чотири книжки), з іншими — у Р..відмінку множини (вісімде-

пи (сьомий, сьомого, сьомому, сьомих, сьомими)..

У складених порядкових числівниках форму порядкового числівника має лише останнє слово, яке і змінюється при відмінюванні..Всі інші слова стоять у початкових формах відповідних кількісних числівників: тисяча дев’ятсот дев’яносто дев’ятого року.. Порядкові числівники, що закінчуються на -сотий,

-тисячний, -мільйонний, -мільярдний, пишуться разом: трьохсотий, десяти-ти-

сячний, восьмимільйонний, двохмільярдний (хоч кількісні числівники на позна­ чення тисяч, мільйонів, мільярдів пишуться окремо: п’ять тисяч, сім мільйонів,

сорок п’ять мільярдів)..

Займенник

Займенник — це повнозначна частина мови, яка вказує на предмет, ознаку або кількість, не називаючи їх..Займенники відповідають на ті ж питання, що

йінші іменні частини мови:

•іменник: хто? що? (ми, ніщо, хтось);

•прикметник: який? чий? (інший, нічий, такий, їхній);

•числівник: скільки? (стільки, ніскільки, скільки-небудь)..

За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділя­

Присвійні мій, твій, свій, наш, ваш, їхній

Вказівні той, цей, такий, стільки

Означальні весь, всякий, кожний, самий, сам, інший

Особові займенники мають граматичні значення відмінка і числа, а зай­ менники він, вона, воно ще й роду..

Особливістю відмінювання особових займенників є те, що в непрямих від­ мінках вони мають іншу основу, ніж у називному: я — мене....., він — його.....,

вони — їх.....

В орудному відмінку однини займенники я і ти мають закінчення -ою, зай­ менник вона — -ею: мною, тобою, нею..

Умісцевому відмінку займенник він має дві форми: на ньому і на нім..

Уродовому і місцевому відмінках після прийменників, а в орудному від­ мінку завжди в займенниках 3-ої особи з’являється н-:

кого? його, її; до кого? до нього, до неї;

пишаємося — ким? — ним, нею; співпрацюємо — з ким? — із ним, із нею..

За наявності прийменника в займенниках змінюються наголошування складів:

кого? мене, тебе, його, її; до кого? до мене, до тебе, до нього, до неї..

Перед займенником мною (орудний відмінок займенника я), у якому на початку є збіг двох приголосних, прийменники з, під, над, перед вживаються зі звуком і: зі мною, переді мною..

Це дозволяє уникнути немилозвучних збігів приголосних звуків..

Зворотний займенник є лише один — себе.. Особливість його полягає у тому, що він не має називного відмінка, бо вказує на те, що дія стосується діючої особи:

Р.. себе, до себе Д.. собі Зн.. себе Ор.. собою

М.. (у) собі

•займенники чий? чиє? у Д..в..однини: чийому? і чиєму?

•займенники хто? що? який? чий? у М..в..: на кому? і на кім?

на чому? і на чім? на якому? і на якім?

на чийому?, на чиєму? і на чиїм?

Питальні займенники виступають головним або другорядним членом ре­

чення.. Хто може випити Дніпро? (Рильський).. Кого боїшся? Своєї совісті?

(Чемерис)..

Відносними займенниками є ті, що звучать так само, як питальні, але вживаються не для вираження запитання, а для зв’язку частин складного речення..Благословенна буде

та любов, яка ніколи не помре в людині (Б..Демків)..