З відхиленням від загального правила творяться такі імена по батькові: Григорій — Григорович, Григорівна; Микола — Миколайович (зрідка трап­

ляється Миколович), Миколаївна, Яків — Якович (Яковлевич), Яківна; Хома — Хомич (Хомович), Хомівна; Лука — Лукич (Лукович), Луківна; Ілля — Ілліч, Іллівна; Кузьма — Кузьмич, Кузьмівна; Сава — Савич (Савович), Савівна..

Правопис та відмінювання прізвищ

Українські прізвища вимовляються і передаються на письмі за правилами вимови та за загальними нормами українського правопису: Микитась, Циса-

ревич, Заєць, Загнибіда, Дерев’янко..

Щодо правопису прізвищ, що прийшли з інших мов, то загальна законо­ мірність така: прізвища не перекладаються, їхня вимова передається українсь­ кою графікою з найбільшим наближенням до звучання в мові — оригіналі..

вінших — літерою є..

1..е (рос..) передається як е (укр..):

а) після приголосних (Александров, Державін, Озеров);

б) у суфіксах -ев-, -еєв- після шиплячих, р, ц (Муромцев, Писарев, Пле-

щеєв)..

2..е (рос..) передається як є:

а) на початку слів (Єгоров, Євдокимов);

б) у суфіксах -єв-, -єєв- після приголосних, крім шиплячих, р і ц (Ломтєв,

Авдєєв)..

б) у префіксі при-: Пришвін, Привалов, Прибитков; в) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Новиков, Рудич, Голіцин..

У слов’янських прізвищах із суфіксами -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий) в українсь­ кій мові завжди пишеться м’який знак: Мусоргський, Потоцький..

Прізвища, що мають закінчення іменників, відмінюються за зразком від­ повідних іменників:

Бандурка (І відм..) — Бандурки — Бандурці… Бандурко (ІІ відм..) — Бандурка — Бандуркові (Бандурку)…

Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються, як відповідні прикметники чол..та жін..родів: Руданський — Руданського — Руданському…

Деякі прізвища іншомовного походження не змінюються, а саме: прізви­ ща, що закінчуються на -а, -е, -є, -і, -ї, -о, -у, -ю, а також жіночі прізвища на -ін, -ов: Сальватьєрра, Данте, Шеллі, Готьє, Лонгфелло, Шоу; (Джеральдіна) Чаплін — (Джеральдіни) Чаплін..

Прикметник

Прикметник — така частина мови, яка виражає ознаку предмета і відпові­ дає на питання який? чий?

Морфологічні ознаки прикметника — це його рід, число, відмінок, група від­ мінювання..Ці його форми залежать від форм іменника, з яким прикметник узгоджується: місячна ніч, місячне сяйво — місячного сяйва..

Синтаксична роль прикметника виявляється в тому, що в реченні він буває здебільшого означенням, рідше — іменною частиною складеного присудка..

Условосполученні виступає переважно залежним словом..

Попрощалось ясне сонце з чорною землею (Т..Шевченко).. Дуб був гіллястий, міцний, поважний… (О..Іваненко)..

Способи творення прикметників

Прикметники бувають непохідні (м’який, білий, простий) і похідні (водний ← вода, безтурботний ← турбота).. Похідні прикметники утворюються від слів різ­ них частин мови, а також від словосполучень та інших сполучень слів..

Префіксальним способом прикметники утворюються від:

•прикметників: народний — антинароднийt ..

•іменників (із прийменником без): без крил — rбезкрилий; без сили — rбезси-

лий.. Водночас змінюється закінчення, а прийменник стає префіксом..

Суфіксальним способом прикметники утворюються від:

•іменників: хлібороб — хліборобdський; доба — добsовий; щастя — щаслsивий;

•прикметників: тісний — тіснуватийf ; страшний — страшнющийs , страшеннийd ;

•дієслів: говорити — говірaкий; подвоїти — подвійaний;

•прислівників: сьогодні — сьогодніsшній; раптом — раптsовий..

Префіксально-суфіксальним способом прикметники утворюються від іменни-

ків: Дунай (при Дунаї) — rпридунайdський; хмара (над хмарами) — rнадхмарaний..

Основоскладанням утворюються прикметники від:

•двох прикметників: український і англійський — українсько-англійський;

•сполучення іменника і прикметника або числівника:

одна нога — 4однAо4ногий..

Складно-суфіксальним (складанням основ з додаванням суфікса) способом утворюються прикметники від:

•словосполучень:

правий берег — %правAо^бережaний; п’ятдесят літ — &п’ятдесяти$літaній;

Незначна кількість прикметників утворюється також:

•злиттям двох слів (словосполучення) в одне:

важко хворий — важкохворий;

•переходом із дієприкметників:

вихований, вишуканий;

•зміною закінчення:

золото — золотий..

Групи прикметників за значенням

Якісні прикметники вказують на таку ознаку, що може бути властива предмету в більшій чи меншій мірі: яскравий колір, довгі розмови і т..д..Вони можуть утворювати словос­

получення із залежними прислівниками міри: дуже, надзвичайно, надто, занад-

то, досить тощо..

Відносні прикметники вказують на ознаку предмета за відношенням до інших предметів, дій (рідне село) чи яки­ хось явищ (тутешні мешканці, позаторішній врожай). .

Присвійні прикметники позначають належність пред­ мета людині або тварині (мамина хустка, заячі вуха); на відміну від інших прикметників вони відповідають на пи­

тання чий? чия? чиє?

Оскільки деякі прикметники можуть вживатися в переносному значенні, вони мають здатність переходити в інші групи за значенням:

якісні — у відносні: червона троянда — червоний терор; відносні — у якісні: золота обручка — золоті руки;

присвійні — у відносні і якісні: заячий хвіст — заяча шапка, заяча вдача..

Ступені порівняння прикметників

За мірою названої ознаки якісні прикметники поділяються на ступені:

Вони утворюються:

• вищий ступінь — за допомогою суфіксів -іш-(у більшості випадків) та -ш- (від слів, у складі яких є суфікси -к-, -ок-, -ек-, що під час утворен­

ня форми вищого ступеня пропускаються): глибaший, тонaший..

• найвищий — за допомогою префікса най- від форми вищого ступеня

(гарна — rнайгарніша)..

Для підсилення можуть уживатися форми найвищого ступеня з префіксами

як- і що-: якнайдужчийe , щонайкращийe ..

Найвищий ступінь ознаки інколи виражається додаванням до простої форми вищого ступеня слів від усіх, над усе: дорожчий над усе, розумніший від усіх..

Слід пам’ятати:

1.. Не мають ступенів порівняння прикметники із суфіксами -еньк-, -есеньк-,

-езн-, -енн-, -уват-: біленькd ий, гарнgесенький, грубdезний, широченнd ий, тіс-

нуватf ий..Із такими прикметниками не можна вжити слів, що вказують на міру ознаки, — дуже, надзвичайно..

2.. Ступені порівняння деяких прикметників утворюються від інших основ:

гарний — кращий; добрий — ліпший; поганий — гірший..

3.. Іноді можливі паралельні форми: здоровший і здоровіший; кращий і гарніший..

Крім простих, є ще складені форми ступенів порівнян­ Складені ступені ня, які виражаються не одним, а двома словами..Творяться

вони додаванням до звичайного прикметника слів більш або менш, найбільш

або найменш:

більш (менш) точний; найбільш (найменш) переконливий..

Повні і короткі, нестягнені і стягнені форми прикметників

Деякі якісні прикметники чоловічого роду в називному і знахідному від­ мінках можуть мати, крім повної (повний, зелений), ще й коротку форму (зелен сад, повен води)..Коротку форму мають і присвійні прикметники (братів)..Оз­ нака коротких прикметників — нульове закінчення..

Прикметники жіночого і середнього роду та множини в називному і знахід­ ному відмінках мають, крім звичайної стягненої (весняна, весняну, весняні),

нестягнену форму (весняная, весняную, веснянії)..

Короткі та нестягнені форми прикметників на -ая вживаються здебільшого в поетичному стилі мовлення: Де поділися ви, голоснії слова? (Леся Українка)..

Відмінювання прикметників

Прикметники змінюються за родами, числами і відмінками..Форма прикмет­ ника визначається тим іменником, від якого він залежить у словосполученні чи реченні..Порівняй: весняний лан, весняна нива, весняне поле; весняним полем, весняних полів і т..д..