Содержание
Загальні відомості про мову.. . . . . . . . . . . . . 2
Мова — унікальна знакова система.. . . . . . . 2 Будова мовної системи.. . . . . . . . . . . . . . . . 2
Українська фонетика і графіка. Будова слова, словотворення та основи українського правопису.. . . . . . . . . . . . . 3
Фонетика.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Чергування голосних і приголосних звуків.. 5 Будова слова і правопис.. . . . . . . . . . . . . . . 8
Словотвір.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 Лексикологія.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Лексичне значення слова.. . . . . . . . . . . . . 13 Лексика української мови за .
походженням.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
Лексика щодо її функціонального .
і стилістичного використання.. . . . . . . 15
Морфологія .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 Частини мови.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
Іменник як частина мови.. . . . . . . . . . . . . 17
Число іменників.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Рід іменників.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Відміни іменників... ... ... ... ... ... .............. 19
Правопис відмінкових закінчень . іменників ІІ відміни у родовому .
відмінку однини.. . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Особливості закінчень іменників . ІІ відміни у кличному відмінку .
однини.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Творення і написання чоловічних .
та жіночих імен по батькові.. . . . . . . . 21 Правопис та відмінювання прізвищ.. . . . . 22
Прикметник.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
Способи творення прикметників .. . . . . . . 23 Групи прикметників за значенням.. . . . . . 24 Ступені порівняння прикметників.. . . . . . 24 Повні і короткі, нестягнені і стягнені .
форми прикметників.. . . . . . . . . . . . . 25 Відмінювання прикметників.. . . . . . . . . . . 25 Закінчення прикметників за родами, .
числами і групами.. . . . . . . . . . . . . . . 26 Числівник.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
Числівник як частина мови .. . . . . . . . . . . 27 Відмінювання числівників.. . . . . . . . . . . . 27
Займенник.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
Дієслово як частина мови.. . . . . . . . . . . . . 31
Правопис дієслів .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 Дієприкметник.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
Активні і пасивні дієприкметники.. . . . . . 35 Написання дієприкметників.. . . . . . . . . . . 36
Дієприслівник .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Написання дієприслівників .. . . . . . . . . . . 37 Службові частини мови .. . . . . . . . . . . . . . 37
Прийменник.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 Сполучник.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Сполучники сурядності та підрядності.. . . 38
Частка .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
Групи часток за значенням.. . . . . . . . . . . . 40
Написання часток.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40 Вигук.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
Синтаксис і пунктуація .. . . . . . . . . . . . . . . 41
Словосполучення, його граматична .
будова і значення.. . . . . . . . . . . . . . . . 42
Класифікація словосполучень.. . . . . . . . . . 42
Типи підрядного зв’язку .
в словосполученнях.. . . . . . . . . . . . . . 42
Речення.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
Граматична основа речення.. . . . . . . . . . . 43 Підмет..Способи його вираження.. . . . . . . 44 Присудок..Способи його вираження.. . . . . 44 Тире між підметом і присудком .. . . . . . . . 45 Другорядні члени речення .. . . . . . . . . . . . 45
Додаток.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Означення.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
Написання прикладок .. . . . . . . . . . . . . . . 46
Обставина.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 Односкладні речення.. . . . . . . . . . . . . . . . 48
Повні і неповні речення.. . . . . . . . . . . . . . 48 Речення з однорідними членами.. . . . . . . . 48 Однорідні й неоднорідні означення .. . . . . 49
Звертання.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
Вставні слова (словосполучення, .
речення).. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
Речення з відокремленими членами.. . . . . 50 Відокремлені означення.. . . . . . . . . . . . . . 50 Відокремлені прикладки.. . . . . . . . . . . . . . 50 Відокремлені обставини.. . . . . . . . . . . . . . 51 Відокремлені уточнюючі члени речення.. . 51
Пряма і непряма мова .. . . . . . . . . . . . . . . 51
Заміна прямої мови непрямою.. . . . . . . . . 52
Цитати.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52 Складне речення .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Складні речення мінімального складу . (що складаються із двох простих .
речень).. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Складнопідрядні речення.. . . . . . . . . . . . . 54 Види складнопідрядних речень .. . . . . . . . 54 Безсполучникові складні речення.. . . . . . . 55 Смислові зв’язки та пунктуація .
в безсполучникових складних .
реченнях .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55
Складні речення, утворені з кількох .
простих.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Складні речення зі сурядними .
зв’язками.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Складнопідрядні речення з кількома .
підрядними .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Безсполучникове складне речення.. . . . . . 57 Складні речення з різними видами .
зв’язку.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
Складні речення з безсполучниковим .
і сурядним зв’язком.. . . . . . . . . . . . . . 58
Складні речення зі сурядними .
і підрядними зв’язком .. . . . . . . . . . . . 58 Складні речення з безсполучниковим .
і підрядним зв’язком .. . . . . . . . . . . . . 59 Складні речення зі сурядним, підрядним
і безсполучниковим зв’язком.. . . . . . . 59
Текст, його особливості.. . . . . . . . . . . . . . . 59
Загальні відомості про мовлення.. . . . . . . . 59
Типи мовлення.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Стилі і жанри мовлення .. . . . . . . . . . . . . . 60
Публічні виступи.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Про багатство і милозвучність .
української мови .. . . . . . . . . . . . . . . . 61 Про українську мову.. . . . . . . . . . . . . . . . . 61
|
Все для школьника |
Загальні відомості про мову Мова — унікальна знакова система
Мова — знакова система, що служить для позначення понять і явищ світу людини, для формування і вираження думок, для пізнання і спілкування..За вдяки мові формуються наші моральні переконання, досконалішим стає наше мислення, бо мова і мислення нероздільні..
Будова мовної системи
Мова має складну будову, де одиниці нижчого рівня входять як будівель ний матеріал до одиниць вищих рівнів..
|
Структура мови |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
Мовні рівні |
|
|
Будова |
|
Що означає і яку функцію виконує |
||
|
|
|
мовних одиниць |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
Текст |
із речень |
|
виражає закінчений |
спілкування |
|||
|
|
|
|
|
|
|
зміст |
|
|
|
|
Речення |
зі слів і словосполу |
виражає відносно за |
матеріал для |
||||
|
|
|
чень |
|
кінчену думку |
зв’язних вислов |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
лювань |
|
|
|
Словосполу |
зі слів і словоформ |
уточнено називає |
матеріал для ре |
||||
|
|
чення |
|
|
|
|
предмети, ознаки, дії |
чень |
|
|
|
Слово |
із морфем |
|
називає явища і відно |
матеріал для ре |
|||
|
|
|
|
|
|
|
шення між ними |
чень |
|
|
|
Частина |
зі звуків |
|
виражає лексичне зна |
творення слів і їх |
|||
|
|
слова |
|
|
|
|
чення і його відтінки, |
ніх форм |
|
|
|
|
|
|
|
|
граматичні значення |
|
|
|
|
Звук |
|
|
— |
|
— |
оформлення всіх |
|
|
|
|
|
|
|
мовних одиниць |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Одиниці мови |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
та їх види |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Одиниці мови |
|
|
|
Види мовних одиниць |
|
|
|
|
|
Звуки (фонеми) |
|
Голосні (наголошені, ненаголошені) |
|
|
|||
|
|
|
Приголосні (тверді, м’які, дзвінкі, глухі) |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
Морфеми |
|
|
Префікс, корінь, суфікс, закінчення |
|
|
||
|
|
|
|
|
Синоніми, антоніми, омоніми |
|
|
||
|
|
|
|
|
Непохідні і похідні |
|
|
||
|
|
Слова |
|
|
Однозначні та багатозначні |
|
|
||
|
|
|
|
Застарілі і нові |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
Власне українські і запозичені |
|
|
||
|
|
|
|
|
Як частини мови |
|
|
|
|
|
|
Словосполучення |
|
Прості (іменні, дієслівні, прислівникові) |
|
|
|||
|
|
|
Складні |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
Розповідні, питальні, спонукальні |
Окличні, |
||
|
|
|
|
|
Прості |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Двоскладні і односкладні |
|
неокличні |
||
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
Речення |
|
|
|
Повні і неповні |
|
|
|
|
|
|
|
|
Сполучникові (складносурядні, складнопідрядні) |
||||
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
Складні |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Безсполучникові |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
Повні і неповні |
|
|
|
|
|
Тексти |
|
|
Монологи |
Розповідні, художні, офіційно-ділові, наукові, |
|||
|
|
(надфразові |
|
|
Діалоги |
||||
|
|
|
|
публіцистичні |
|
|
|||
|
|
єдності) |
|
|
і полілоги |
|
|
||
Украинский язык
Українська фонетика і графіка. Будова слова,
словотворення та основи українського правопису Фонетика
За звучанням, тобто кількістю голосу й шуму, звуки ук |
|
Характеристика |
|
раїнської мови поділяються на голосні та приголосні..Звуки, |
звуків |
що творяться за участю самого голосу, називаються голо- |
української мови |
сними..Їх шість: [а ], [о ], [у ], [е ], [и ], [і ] |
|
|
Звуки, що мають у своєму складі й голос, і шум, називаються приголосними.. В українській мові є 32 приголосні звуки..Приголосні, які творяться за участю голосу й шуму, називаються дзвінкими, ті ж, що творяться лише з участю шуму, називаються глухими..В українській мові є 20 дзвінких і 12 глухих приголосних звуків..
Окремі дзвінкі і глухі приголосні звуки дуже близькі між собою за спосо бом творення і становлять пари, за що й звуться парними:
Дзвінкі: [б ], [д ], [д' ], [ґ ], [ж ], [з ], [з' ], [г ], [дж3 ], [дз3 ], [дз4 ' ] |
|
Парні |
|
приголосні |
|
Глухі: [п ], [т ], [т' ], [к ], [ш ], [с ], [с' ], [х ], [ч ], [ц ], [ц' ] |
|
|
|
|
|
За ознакою дзвінкості-глухості можуть розрізнятися значення слів: казка — каска, міг — міх, ґава — кава, плід — пліт..
Не мають пар за ознакою дзвінкості дзвінкі звуки [в ], [й ], [м ], [н' ], [н ], [р ], [р' ], [л ], [л' ] та глухий звук [ф ]..
Приголосні звуки поділяються на тверді та м’які..Вони можуть утворювати пари..Вимова таких звуків відрізняється лише положенням язика в ротовій по рожнині..
|
|
[т ], [з ], [с ], [ц ], [3дз ], |
|
|
|
|
|
|
Тверді: |
[д ], |
[л ], |
[н ], |
[р ] |
|
Непарні |
||
|
|
|
|
|
|
|
приголосні |
|
М’які: |
[д' ], |
[т' ], [з' ], [с' ], [ц' ], [3дз' ], |
[л' ], |
[н' ], |
[р' ] |
|||
|
|
|||||||
|
|
За цією ознакою не мають пар тверді звуки [б ], [п ], [в ], [м ], [ф ], [ж ], [ч ], [ш ], [дж ], [ґ ], [г ], [к ], [х ] та м’який звук [й ]..
Отже, в українській мові є 22 твердих і 10 м’яких приголосних звуків..За ознакою твердості-м’якості окремих звуків можуть розрізнятися значення слів: [л’ак ] і [лак ], [перелаз ] і [перелаз' ], [рад ], [р’ад ] і [рад' ], [стан' ] і [стан ] та ін..
Тверді приголосні можуть пом’якшуватися перед звуком [і ]..Пор..: [бик ] і [б ’ік ], [кажу ] і [куж’іл’ ]..Пом’якшена вимова перед іншими звуками є по милковою (наприклад, [ч’уйу ], [ч’ого ], [ш’ч’о ] і т..д..)
В українській мові є ще подовжені м’які та пом’якшені звуки: збіжжя
[зб ’іж’:а ], знання [знан’:а ], узлісся [ узл’іс’:а ]..
Подовжені приголосні вимовляються також у формах дієслів із суфіксом -ся — другої особи однини (смієшся
[см’ійес’:а ], вчишся [вчис’:а ]), третьої особи однини (береться [берец’:а ], б’ється [бйец’:а ]), неозначеної форми (напить-
ся [напиц’:а ], журиться [журиц’іа ]), наказового способу третьої особи множи ни (учіться [уч’іц’:а ], дивіться [див’іц’:а ]..Ця особливість вимови на письмі не позначається..
Систему знаків, що позначають звуки мови на пись мі, вивчає графіка..Розташовані у прийнятій послідовності букви становлять алфавіт (від назв перших букв грецького алфавіту альфа і віта)..Інші назви — азбука (від назв пер ших давніх слов’янських букв аз і буки та абетка (від сьо годнішніх назв букв а і бе)..
В українському алфавіті 33 букви..
|
|
|
|
|
Все для школьника |
|
Аа |
Бб |
Вв |
Гг |
Ґґ |
Дд |
Ее |
(а) |
(бе) |
(ве) |
(ге) |
(ґе) |
(де) |
(е) |
Єє |
Жж |
Зз |
Ии |
Іі |
Її |
Йй |
(є) |
(же) |
(зе) |
(и) |
(і) |
(ї) |
(йот) |
Кк |
Лл |
Мм |
Нн |
Оо |
Пп |
Рр |
(ка) |
(ел) |
(ем) |
(ен) |
(о) |
(пе) |
(ер) |
Сс |
Тт |
Уу |
Фф |
Хх |
Цц |
Чч |
(ес) |
(те) |
(у) |
(еф) |
(ха) |
(це) |
(че) |
Шш |
Щщ |
ь |
Юю |
Яя |
|
|
(ша) |
(ща) |
(м’який знак) |
(ю) |
(я) |
|
|
Знання алфавіту полегшує користування словниками та довідниками.. М’якість приголосних позначається по-різному: буквами і, я, ю, є, м’яким
знаком або й взагалі не позначається (перед іншим м’яким приголосним: пісня [піс’н’а ]..М’який знак (ь) ніякого звука не позначає, а лише вказує на м’якість приголосного звука..
Одна буква може позначати два звуки (щука [шчука ], яма [йама ]), один звук може позначатися двома або й трьома буквами [3джерело ] — джерело, [тін’ ] — тінь, [дз’об ] — дзьоб..Тому кількість звуків у вимовленому і кількість букв у записаному слові не завжди однакові..Трапляється, що кількість одна кова, але відповідності між звуками і буквами немає (напр..: щось (4 букви), [шчос’ ] (4 звуки), але буква щ позначає 2 звуки, а звук [с’ ] позначений двома буквами..Буква ї завжди позначає 2 звуки [йі ], букви я, ю, є можуть позначати 2 звуки (як [йак ], юшка [йушка ], моє [мойе ]) або вказувати на м’якість приго лосного: подяка [под’ака ], любити [л’убити ], синє [син’е ]..
Орфограма Орфограма — написання, що вимагає вибору одно го з кількох можливих варіантів (на основі правила або
традиції)..
Існування графічних варіантів вимагає вибору (село чи сило? пишемо е, бо села, отже, в слові село написання е є орфограмою)..
У наголошених складах усі звуки вимовляються вираз но..У ненаголошених складах невиразно вимовляються лише звуки [е ] та [и ], які у вимові наближаються один до одного
(сеило, жиевий), а також [о ] перед складом з наголошеним
[у ] (роузумний, гоулубка)..
Коли виникає сумнів, яку букву писати, треба змінити слово або підібрати споріднене з ним так, щоби на невиразний звук падав наголос: села, жити, розум, голуб..У тих випадках, коли це неможливо (напр.., левада, лимон, кишеня, делегат, пенал), треба звертатися до орфографічного словника і намагатися запам’ятати написання слова..
У середині слова глухі приголосні (перед дзвінкими, які мають парні глухі) вимовляються як парні їм дзвінкі:
моло[д' ]ба, про[з' ]ба, во[ґ ]зал..
В українській мові дзвінкі приголосні звуки в кінці слів треба вимовляти виразно: хліб, сад, біг, віз, гараж, ґедзь, сядь, злазь..Не уподіб нюються до глухих приголосних і дзвінкі в середині слова:* казка, відхилити,
розпитати, безсилий, обтесати, гадка, дужка..
*Прим..Винятком із цього загального правила є оглушення дзвінкого звука [г ] пе ред глухими у словах ле[х ]ко, ні[х ]ті, дьо[х ]тю, во[х ]кий..
Оглушується перед глухими приголосними і префікс з: [с ]цементувати, [с ]сипати..
Писати ж потрібно: зцементувати, зсипати, зсушити, зшити..
Украинский язык
Тільки перед приголосними к, п, т, ф, х це оглушення позначається й на письмі: спитати, сказати, стиха, сфотографувати, схилити..
У тих випадках, коли виникає сумнів, якою буквою позначити приголос ний звук, треба змінити слово або підібрати споріднене з ним так, щоби після цього приголосного став голосний звук:
молотьба (бо молотити), просьба (бо просити), нігті (бо ніготь), легко (бо легенько)..
Якщо це неможливо (наприклад, для слова вокзал), слід звернутися до ор фографічного словника..
Фонетичний запис (транскрипція) передає на письмі |
|
|
|
|
Фонетичний |
||
точну вимову звуків з тими змінами, яких звук зазнає в про |
|
||
|
запис слів |
||
цесі мовлення.. |
|
|
|
|
|
||
У транскрипції використовуються такі додаткові літери |
|
|
|
|
Фонетичний |
||
і розрізнювальні знаки: |
|
||
|
алфавіт |
||
1) |
звуки, які під час вимовляння набувають відтінку |
|
|
|
|
||
|
іншого звука, позначаються літерою фонетичного алфавіту, а вгорі пи |
||
|
шеться літера того звука, до якого наближається у вимові даний звук: |
||
|
[е ], [з ] в словах [веисна ], [розсклад ]; |
|
|
2) |
для позначення злитих звуків (африкат) [3дж ], [3дз ], [3дз ] пишуться дві |
||
|
літери і з’єднуються вгорі дужкою: [ґу3дзик ], [3джміл' ]; |
|
|
3) |
нескладові звуки позначаються літерою з дужкою над нею: [би¢ ]; |
||
4) |
використовується ряд додаткових знаків: двокрапка [: ] означає подов |
||
|
ження звука ([л' :у ], рисочка (' ) — м’якість приголосних: [л' іс ]; апост |
||
роф [’ ] — напівм’якість [в’л ]; акут, який ставиться над голосним зву ком ( ), — наголос у слові [ст' іна ]; дужка ( 4 ) — один звук, позначений двома буквами: [дзеркало3 ]; одна скісна риска (/) — малу паузу в реченні, а дві (//) — велику паузу в середині та кінці речення..
У фонетичній транскрипції всі слова пишуться з малої літери..Слово, ре чення чи текст беруться в квадратні дужки [маў йа раз д'іучинон'ку чепурнен' ку
/ л' убу шчеибеитушеичку румйанен' ку// ]..
Основні правила |
Приклади |
|
Дзвінка вимова дзвінких приго |
[дуб ], [сад ], [раз ], [н' іж ], |
|
лосних у кінці слів, у середині |
[луг ], [рибка ], [л' ізти], |
|
й у кінці складів перед глухими |
[л' іжко ], [бр' азк' іт ] |
|
Уподібнення дзвінких |
[спеикти ], [с' ц' ідитие ], |
|
приголосних до наступних |
[сказатие ], [розкв' іт ] |
|
глухих на початку слів або |
і [роскв' іт ] |
|
складів, а також у префіксах |
||
|
||
роз-, без- |
|
|
Тверда вимова неподвоєних |
[чес' т' ], [чисто ], [шчур ], |
|
[ж ], [ч ], [ш ] перед [е ], [и ], [у ], |
[чорнией ], [час ] |
|
[о ], [а ] |
|
|
Розрізнення у вимові [л], [л' ], |
[луг ], [лава ], [лобода ], |
|
[л’], [л' :] |
[л' ал' а ], [лист ], [л' :е ] |
|
Різна вимова звуків: фрикатив |
[густо ], [агрономійа ], |
|
ного [г ] і проривного [ґ ] |
[ґн' іт ], [ґрунт ] |
Чергування голосних і приголосних звуків
Вибір букви залежить від того, в оточенні яких звуків перебуває позначуваний ними звук..
Порівняйте:
наш учитель — наша вчителька; поїхав у Словаччину — поїхали в Естонію; сад і город — моря й озера..
Норми
української
літературної
вимови
приголосних
звуків
Чергування
в—й, у—і
Все для школьника
Тільки у або тільки в пишеться у власних назвах:
Уфа, Влтава, Уран (виняток — Україна — Вкраїна)
й у словах, що розрізняються цими звуками (управа — вправа, удача — вдача)..
|
|
|
|
|
Під час творення та зміни слів у коренях можуть від |
|||
|
|
Чергування |
|
|
||||
|
|
|
буватися заміни одних звуків іншими — чергування звуків.. |
|||||
|
|
звуків |
|
|||||
|
|
|
|
Утворюються варіанти коренів: |
|
|
||
|
|
кінь — коня, |
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
шість — шести — шостий.. |
|
|
|
|||
|
|
Чергуватися можуть і голосні, і приголосні звуки.. |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Чергування |
|
|
Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків |
|||
|
|
голосних |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
Умови |
|
|
|
Звуки, |
|
|
Орфограми |
Приклади |
||
|
|
що чергуються |
|
|
чергування |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Букви о-а в коренях |
перемогти — пе- |
перед наголошеним |
|
|
|
[о ]-[а ] |
|
|
ремагати, загони- |
|
||
|
|
|
|
|
дієслів |
ти — заганяти |
-а(я)- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
[е ]-[і ] |
|
|
Букви е-і в коренях |
летіти — літати, |
перед |
|
|
|
|
|
наголошеним |
|
|||
|
|
|
|
дієслів |
спекти — випікати |
|
||
|
|
|
|
|
-а- |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
роздерти — розди- |
И в префіксальних |
|
|
|
[е ]-[и ] |
|
|
Букви е-и в коренях |
рати, терти — на- |
дієсловах перед на- |
|
|
|
|
|
|
дієслів |
тирати |
голошеним |
|
|
|
|
|
|
|
-а- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Звуки, що |
|
|
Орфограми |
Приклади |
Умови |
|
|
|
чергуються |
|
|
чергування |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
Букви о-і, |
коні — кінь, |
[і ] в |
|
|
|
|
|
|
е-і, є-ї в |
|
||
|
|
[о ], [е ] з [і ] |
|
|
речі — річ, |
закритих |
|
|
|
|
|
|
коренях слів, |
|
|||
|
|
|
|
|
сергієва — сергіїв |
складах |
|
|
|
|
|
|
|
у суфіксах |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
женити — |
Примітка: |
|
|
|
[е ]-[о ] |
|
|
Букви е-о |
жонатий, |
у багатьох коренях |
|
|
|
|
|
після ж, ч, ш |
шести — шостий, |
чергування нема |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
чернетка — чорний |
(шепіт, жовтий) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Чергування |
|
|
Найголовніші випадки |
|
|
|
|
приголосних |
|
|
чергування приголосних звуків |
|
|
||
Чергування в коренях іменників під час утворення відмінкових форм:
г— ж — з: нога — ніжка — (на) нозі;
к— ч — ц: рука — ручка — (у) руці; х — ш — с: вухо — вушко — (у) вусі..
Чергування у коренях дієслів під час утворення форми 1-ої особи однини та деяких інших форм і похідних від них:
т— ч: світити — свічу, свічка;
д— дж: водити — воджу;
з — ж: |
возити — вожу; |
с — ш: |
носити — ношу, виношуючи.. |
За збігу приголосних спостерігається подвійне чергування:
ст (с → ш, т → ч) — щ;
чистити — чищу, очищення;
зд (з → ж, д → дж) — ждж:
їздити — їжджу, в’їжджений..
Украинский язык |
|
відбувається: |
не відбувається: |
• у власне українсь ких словах: тижня (хоча тиждень), чесний (хоча честь), навмисне (хоча мисль),
блиснути (хоча блиск)
•у прикметниках, утворених від імен ників іншомовного походження з кін цевим -ст-: баластний, контрастний;
•у словах: кістлявий, пестливий, хвастливий, випускний, хустка, невістка, шістнадцять, шістсот та ін..
Спрощення в групах приголосних
Подовження приголосних звуків позначається у письмо вому фонетичному аналізі значком [: ]..Наприклад: зна[н' : ]а, ні[ч' : ]у, пі[д: ]а[ш' : ]а, а на письмі передається двома буква ми знання, ніччю, піддашшя..
Подвоєння букв трапляється у трьох випадках:
Подовження
звуків
•коли збігаються однакові приголосні в різних частинах слова;
•якщо подовжуються м’які приголосні звуки;
•у словах іншомовного походження..
Подвоєння букв на позначення збігу однакових приго |
|
Подвоєння букв |
|
лосних звуків відбувається: |
|
•на межі префікса і кореня: rвід3дати, rбез6захисний, eоб4бігти;
•на межі кореня і суфікса: 5стінaний, 6запасaся;
•на межі частин складного слова: #юн$нат, &військ$ком, %спец$цех..
Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних звуків, які містяться між голосними, відбувається:
•в іменниках жіночого роду, що закінчуються на м’який приголосний або шиплячий (Ор..в..однини): річчю, сіллю, риссю;
•у прислівниках на -ння що відповідають на питання як?: навмання, зрання;
•у деяких іменниках І відміни на -я: стаття, суддя, Ілля;
•у деяких формах дієслова лити і похідних від нього: ллють, наллю, поллєш..
Подвоєні букви вживаються у назвах іншомовного поход- |
|
|
Подвоєння |
|
|
ження відповідно до написання їх у цих мовах: Ніцца, Рус- |
|
|
в словах |
|
|
со, Шиллер..Подвоєння зберігається й у словах, похідних від |
|
|
іншомовного |
|
|
таких власних назв: Марокко — марокканець.. |
|
|
походження |
|
|
У загальних назвах іншомовного походження приголосні |
|
|
|
|
|
не подвоюються: бароко, бравісимо, лібрето, шасі, колектив.. |
|
|
Але у словах ванна, манна, брутто, нетто, мотто, тонна, булла, вілла, мір- |
||
ра та ще кількох, менш уживаних, букви н, л, т, р подвоюються..Записуючи |
||
такі слова, варто звірятися з орфографічним словником.. |
|
|
Вживання |
|
|
|
|
|
|
м’якого знака |
|
|
|
|
Ь пишеться: |
Ь не пишеться: |
|
|
||
Після д, т, з, с, ц, л, н у кінці та середині |
Після букв, що позначають губні |
|
слів перед твердими приголосними звуками: |
та шиплячі звуки: сімсот, степ, |
|
колись, донька, батько, біль |
плач |
|
Після л перед м’якими приголосними |
Після р в кінці слова та складу: |
|
звуками: сільський, рибальський |
календар, бібліотекар (але Горький) |
|
У середині складу перед о: сьомий, льотчик, |
Між двома м’якими приголосни |
|
тьохкати |
ми: майбутнє, ніжність |
|
У прикметникових суфіксах -зьк-, ськ-, |
Після н перед шиплячими та |
|
-цьк-: ризький, український, ткацький |
суфіксами -ськ-, -ств-: менше, |
|
|
громадянський, громадянство |
|