Дієслово як частина мови

Лексичні значення дієслів дуже широкі: це і конкретна фізична дія (писати), і стан особи (спати), різні зміни (старіти), переміщення (долетіти), ставлен­ ня (зневажати) і таке ін..

Початковою формою дієслова є неозначена форма (інфінітив), яка закінчується на -ти, рідше — -ть: читати, працювать.. Неозначена форма тільки називає дію або стан..

Інші форми дієслова мають значення:

•особи: я читаю, ти читаєш, він читає;

•роду: він знав, вона знала, воно знало;

•числа: я вважаю, ми вважаємо;

•часу: писав, пише, писатиме;

•способу: згадую, згадай, згадав би..

Дієслово має ознаки (граматичні значення):

• постійні, властиві всім формам (вид — доконаний і не­ доконаний; перехідність / неперехідність);

•непостійні, властиві окремим формам (особа — перша, друга і тре­ тя; рід — чоловічий, жіночий, середній; число — однина, множина; час — минулий, теперішній, майбутній; спосіб — дійсний, умовний,

зує на її завершеність (змалював, напишу, виконав би) або початок (заспівав, відгукнувся)..

Дієслова доконаного виду відповідають на питання що зробити?

Дієслова недоконаного виду означають дію незавершену, не обмежену в часі:

розповідав, пишу, будемо збирати.. Відповідають на питання що робити? що роблю? що робитиму?

Дієслова недоконаного виду вживаються в усіх часах, а доконаного — лише в минулому та майбутньому: дія, яка триває тоді, коли про неї говориться, не може бути завершеною..

П. .д..

І черешню білу вітер розбудив.. (М..Рильський)..

Якщо присудок у реченні вживається із заперечною часткою не, іменник ставиться не у знахідному, а в родовому відмінку:

не виконав вправи, не прочитала повісті..

Додаток у Р..в.., залежний від перехідного дієслова, ставиться й тоді, коли він означає частину від цілого: хворому подали води..

Неперехідні дієслова називають дію, що не переходить на предмет..Тому при таких дієсловах немає додатка..

Уже вишневі зацвіли сади І сніг пахучий падає на воду (М..Рильський)..

Неперехідні дієслова не вимагають залежного іменника у Зн..в..без прий­ менника: гуляти парком, думати про канікули..

Всі дієслова, які закінчуються суфіксом -ся, навіть ті, що утворилися від перехідних, є неперехідними: купатися, оглянутися..

Утворюються форми теперішнього часу від основи теперішнього часу, яку одер­ жуємо, відкидаючи закінчення 3-ої особи множини: пишуть, стежать..

Особові форми утворюються за допомогою закінчень: 1 особа однини — -у (-ю) — читаю, мовчу;

2 особа однини — -еш (-єш), -иш (-їш) — читаєш, мовчиш; 3 особа однини — -є (-є), -ить (~їть) — читає, мовчить;

1 особа множини — -мо (-ємо), -имо (-їмо) — читаємо, мовчимо; 2 особа множини — -ете (-єте), -ите (-їте) — читаєте, мовчите; 3 особа множини — -уть (ють), -ать (-ять) — читають, мовчать..

Минулий час означає дію, що відбулася до моменту розповіді про неї..Дієсло­ ва минулого часу можуть мати і доконаний (що зробив? повторив), і недоконаний

(що робив? повторював) вид..

Дієслова минулого часу змінюються за числами (читала, читали), а в од­ нині — за родами (читав, читала, читало)..

Дієслова минулого часу утворюються від основи інфінітива додаванням

суфіксів -aв- та -aл-: повідомити, повідомиaв, повідомиaла, повідомиaло, повідомиaли..

У дієсловах, основа яких закінчується на приголосний звук (побігти^ ), у формі минулого часу чоловічого роду суфікс не додається (побіг).. Водночас у коренях можуть відбуватися чергування голосних звуків (нести — ніс)..

Майбутній час означає дію, яка відбуватиметься (відбудеться) після розповіді про неї..Майбутній час має три форми: одну доконаного виду (розгляну) і дві недоконаного — просту (розглядатиму) і складену (буду розглядати).. Дієслова майбутнього часу в усіх формах змінюються за особами і числами..

Дієслова майбутнього часу доконаного виду змінюються так само, як дієсло­ ва теперішнього часу: засію, засієш, засіє, засіємо, засієте, засіють..

Проста форма майбутнього часу недоконаного виду утворюється додаванням до інфінітива суфікса -aм- та особових закінчень:

знатиaму, знатиaмеш, знатиaме, знатиaмемо;

знатиaмете, знатиaмуть..

Складена форма майбутнього часу недоконаного виду утворюється від інфіні­ тива та допоміжного дієслова бути, яке набуває особових форм:

буду відповідати, будеш відповідати, буде відповідати, будемо відповідати, будете відповідати, будуть відповідати..

Між особовими формами різних дієслів є відмінності: ти Дієвідміни пишеш, але ти кричиш.. Зумовлено це тим, що всі дієслова

поділяються на дві дієвідміни — першу і другу..

Найлегше розрізняти дієвідміни за формою третьої особи множини теперіш­ нього часу: закінчення -уть (-ють) визначає належність до першої дієвідміни

(бережуть, знають), а закінчення -ать (-ять) —до другої (кричать, стоять)..

Можна орієнтуватися і на неозначену форму дієслова.. До другої дієвідміни належать дієслова:

•основа інфінітива яких закінчується на -и-, -і- (-ї-), що випадають в осо­ бових формах: любити — люблю; горіти — горю, гориш; кроїти — кроять;

•основа інфінітива яких закінчується на -а- після шиплячого звука та - й-, який також в особових формах не зберігається: кричати — кричить;

стояти — стоїте;

•та дієслова: бігти, спати, вчити..

Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни..

Бити — б ’ють, думати — думають; бажати — бажають; малювати — малюють.. Але сплять, учать, біжать..

До першої дієвідміни належать також слова ревіти, іржати, хотіти..

Дієслова мають дійсний, умовний і наказовий способи..

Дійсний спосіб виражає дію, яка відбулася, відбувається чи буде відбуватися (відбудеться)..

Дієслова дійсного способу змінюються за часами (теперішній, минулий, майбутній), числами (однина, множина), особами (в теперішньому і майбут­ ньому часі) або родами (в минулому часі)..

Загруз я по серце у землю в’язко, Вона мене цупко трима (В..Симоненко)..

Загруз — дієслово дійсного способу: мин..час.., І особа, однина, чол..рід; трима — дієслово дійсного способу; тепер..час.., ІІІ особа, однина..

Умовний спосіб виражає дію, можливу за певних умов або бажану..Форми умовного способу утворюються додаванням до форм минулого часу частки би (б)..Вибір одного з варіантів частки визначається кінцевими звуками слова, що стоїть перед нею: пішов би, пішла б, пішли б..

Дієслова умовного способу, як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — і за родами..

Наказовий спосіб виражає спонукання, заклик до виконання дії, наказ, по­ бажання, прохання, пораду: О земле, велетнів роди (П..Тичина)..

Дієслова наказового способу змінюються за числами й особами і мають в однині форму другої, а в множині — першої і другої особи: прочитай, про-

читаймо, прочитайте..

Форми наказового способу вживаються в реченнях, у яких немає підмета:

Сідай, спочинь, та не барись, бо сонце, бачиш, вже сідає (О..Олесь)..

Зазвичай дієслова виражають дію, яку виконує якась дій­ ова особа: Учень пише твір.. Наближається весна..

Але є дієслова, які виражають дію без вказівки на її ви­ конавця..Це — безособові дієслова: світає, морозить (не можна спитати хто світає? хто морозить? ).. У реченнях, де вжито такі дієслова, не може бути під­ мета: Хворого вже другий день морозить.. Влітку світає дуже рано..

Безособові дієслова змінюються лише за часами..Безособові дієслова озна­ чають явища природи (задощило, вечоріє), психічний чи фізичний стани люди­ ни (примарилось, не спиться), буттєвість (немає, сталося), випадковість явища (пощастило, таланить, не судилося)..

Безособові слова вживається в ІІІ особі однини або у формі середнього роду минулого часу..Вони також можуть мати форми умовного способу та інфініти­ ва (почало смеркати, світало б )..

Лише чорна темрява навкруги.. Швидше розвиднялося б! (С..Скляренко)..

Деякі дієслова можуть вживатись і в особовому, і в безособовому значенні..

Кінь тягне воза.. Хлопчаків тягне на подвиги..

Правопис дієслів

з дієсловом разом, треба вдуматись у зміст речення.. Разом не пишеться в таких випадках:

•коли дієслово не вживається без не (ненавидіти, нехтувати);

•коли дієслово означає неповноту дії, виразником чого є префікс недо-

(недочувати, недогледіти)..

Звукосполучення недо не завжди є одним префіксом: до- може бути час­ тиною дієслова, з яким вживається заперечна частка не: не додав, не досліди-

ли, не добудували..

У цьому році бібліотеку добудували.. — І в цьому році не добудували бібліотеки..