16. Сенсуалізм і раціоналізм у філософії

З питання про роль, місце та співвідношення чуттєвого і раціонального у пізнавальному процесі у філософії існують дві прямо протилежні точки зору - сенсуалізм і раціоналізм.Сенсуалісти (від латинського sensus - Почуття, відчуття) вважали, що вирішальна роль у процесі пізнання належить органам почуттів, а відчуття і інші форми живого споглядання визнавалися єдиним джерелом достовірного знання і засобом досягнення істини.Емпіризм(сенсуалізм) проголошує, що основний зміст наукове пізнання отримує з чуттєвого досвіду, а раціоналізм – через діяльність розуму. Сенсуалізм – джерело всіх знань є відчуття (“Нічого нема в розумі , чого не було б у відчуттях” Дж.Локк) Джон Локк осн. завдання своє ф-ії вбачає в дослідженні пізнавальних здібностей та здатностей людини, у виявленні джерел люд. пізнання.Пізнання Локк розглядав як результат чуттєвого досвіду і поділяв на 2 сфери : зовнішній (основа чуттєвого пізнання природи) і внутрішній( -рефлексивного пізнання діяльності душі)Локк створив концепцію про т.зв.  "первинні і вторинні якості об'єкту» (Локк ділив властивості речей на 2 групи: 1)об'єктивні (залежать від об'єкту) – вага, довжина і т.д.; 2)суб'єктивні (залежать від людини) – смак, колір, запах і т.д.)Першим помітним представником емпіричного підходу в Англії був Ф. Бекон (1561-1626). Засновником емпіризму був англ. Ф-ф Френсіс Бекон (“Новий Органон”).Гол.завдання – пізнання природи і оволодіння її силами; основні методи – індукція та експеримент.Він розробив свій емпіричний метод пізнання - індукцію - як справжнє знаряддя дослідження законів ( «форм») природних явищ, яке, на його думку, дозволяє зробити розум адекватним природним речам. А це і є головна мета наукового пізнання,Засновником раціоналізму був франц.ф-ф Рене Декарт (“Міркування про метод”) свою методологію будує на принципах раціоналістичної дедукції, а експеримент визнає лише як передумовупізнання, що має підпорядковуватись рац.-математ. мисленню.

Раціоналісти (від латинського ratio - Розум, мислення), спираючись перш за все на успіхи математики, прагнули довести, що загальні і необхідні істини (а вони безперечно існують) не виводяться безпосередньо з даних чуттєвого досвіду та його узагальнень, а можуть бути почерпнуті тільки з самого мислення.Вони стверджують, що за допомогою одного тільки розуму ми можемо осягнути знання в строгому сенсі цього слова, тобто достовірне знання, яке ні за яких обставин не може бути помилковим. Такі погляди розвивали Платон, Декарт, Лейбніц, Гегель та інЗа Декарту, розум, озброєний такими засобами мислення, як інтуїція і дедукція, може досягти у всіх областях знання повної достовірності, якщо тільки керуватиметься дійсним методом.Свій раціоналістичний метод Декарт протиставляв як індуктивного методології Ф. Бекона, до якої ставився з схваленням, так і традиційної, схоластізірованной формальної логіки, яку піддав різкій критиці. Він вважав за необхідне очистити її від шкідливих та непотрібних схоластичних нашарувань і доповнити її тим, що вело б до відкриття достовірних і нових істин. Таким засобом і є перш за все інтуїція.Сенсуалізм абсолютизував чуттєве пізнання, не беручи (або зовсім відкидаючи) роль мислення.Раціоналізм же заперечував дослідне походження загальності та необхідності як найважливіших ознак достовірного знання і надмірно перебільшував значення мислення - аж до відриву його від реальності.Розвиток філософії, науки та інших форм духовної діяльності показує, що насправді будь-яке знання є єдність двох протилежних моментів, сторін - чуттєвого і раціонального.Вона неможлива як без одного, та і без іншого.17. Філософія Росії у 19 столітті.Фіософія Росії розвивалась на основі запозичень із європейської філософії і культури і особливо німецько-класичної філософії 19-20 століття. Що засвідчує єдність рос філософії із світовою філософією і європейською зокрема. (у 19 ст ця тенденція дістала назву західництво)філософія в Росії починається не в XI і навіть не в XVIII ст., а тільки в XIX сторіччі (у повну силу – в другій його половині). Але це був воістину великий початок, тому що зв’язано воно з іменами Ф. М. Достоєвського, Л. Н. Толстого, Ул. Соловйова. У XIX ст. тривав процес самовизначення російської філософії, виявлялися її специфічні особливості.В першу чергу знаходимо це в творчості видатних письменників, поетів. Чудовим прикладом може бути спадщина О.С.Пушкіна (1799— 1837 Традицію філософської поезії продовжили в наступні історичні періоди Ф.І.Тютчев, О.О.Фет, В.С.Соловйов, О.О.Блок та інші. Оригінальним російським мислителем XIX ст. був П.Я.-Чаадаєв(1794— 1856), автор "Філософських листів". На формування його поглядів вплинули вчення Шеллінга і французьких католицьких мислителів. Однією з його провідних ідей є ідея єдності людей, народів, людства. Нещастя Росії — самодержавно-кріпосницький лад, який Чаадаев засуджував. її відсталість він пояснював відірваністю від культурного світу. Пізніше у відсталості Росії Чаадаев вбачав і її перевагу, яка давала змогу засвоїти досягнення світової цивілізації без їх недоліків. Помітне місце в ідейному житті Росії XIX ст. займала полеміка між слов'янофілами і західниками, яких розділяло неоднакове розуміння історичних шляхів розвитку країни, різні світоглядні орієнтації. Західники (Т.М.Грановський, О.І.Герцен, М.П.Огарьов, К.Д.Кавелін та інші) вважали, що прогрес Росії пов'язаний з її прилученням до західної цивілізації, скасуванням кріпосництва. На представників обох течій, як і взагалі на російських філософів XIX ст., крім вітчизняних традицій, значний вплив справили західні мислителі (Гегель, Шеллінг, Фейербах та інші). Ідеї і пошуки європейської думки, моральні, естетичні, соціальні проблеми ставилися, осмислювалися стосовно російської дійсності в гуртках М.В.Станкевича і М.В.Буташевича-Петрашевського. Слов'янофіли (О.С.Хом'яков, І.В. та К.В.Кіреєвські, К.С. та І.С.Аксакови, Ю.Самарін) обстоювали ідею самобутності Росії, основою якої, на їх думку, були православ'я, общинні і соборні начала життяЦей напря передбачає формування рос культури на власній основі(традиціях , знаннях, віруваннях рос народу)Велике значення у розв філофії мали матеріалістичні особливості1755 в Москві було створено 1-ий університет до того не було самостійних університетів(ім. Ломоносова)1-им філософом став професор Проковський. Московський університет став центром університецької філософії. Герцен «Листи про вивчення природи»-філософська праця. Філософський принцип Герцена формувався під діалектикою Гегеля і це видно у його філософській праці.Матеріалісти 19 століття сприйняли і використовували досягнення природничих наук у своїх матеріалістичних положень, вони виступали з позиції заміни сусп. Відносин рос імперії шляхом соціальної революції. Вони закликали до соціальної революції, шляхом боротьби селян. І вбачали селянську спільноту базою революції. Це був революційний атеїзм.Л. Толстой- «війна і Мир»-його світогляд селян.Його філософія ідеалізм-і його зв'язок з релігією. Світогляд змінювався під впливом європейських просвітителів. Основна філософська првця Толстого –«Щоденник», спостереження за зовнішнім світом. Питання Толстого- «яке призначення людини?» Він хотів, щоб релігія сприяла рухові до правди, шукав істину, осмислював, що більшість людей живе не за совістю, говорив»люди відмовляються від власної совісті, пропонують досягнути майбутнє»Толстой стояв на позиції вічного сторонника, вважав, що християнство не може стати вирішальним у проблемах людства, звертався до будизум.Соловйов-мислитель, який є неповторним серед рос ідеалістів, його назв «пророком» Мислив : «Майбутнє людей-спільнота» Головна ідея Соловйова- пошук првди на землі«Критика отечествиніх начал»-докторська робота. Притримувався позиції, що суспільство повинно бути демократизоване і людина має мати право на різні дії. Такі судження викликали опір влади і він не мав підтримки серед інших філософів.Філософія Соловйова склалася у 3 напрямках:-виправдання моралі -виправдання знання-виправдання красиВін був мислителем, який осмислював людину через внутрішній світ, говорив що є прірва між буттям людини і світом, який її оточує. Був філософом об’єктивного ідеалізму.