- •3. Філософія та світогляд
- •6 Філософія Стародавньої Індії.
- •7Філософія Стародавнього Китаю.
- •8. Філософія Средньовіччя та Відродження.
- •Схоластика Наступний період (XIII—XV ст.) в розвитку середньовічної філософії називаютьсхоластикою.
- •Філософія епохи Відродження
- •8.1 Західноєвропейська філософія епохи Відродження
- •8.2 Філософія Середньовіччя, її особливості
- •9. ФіЛософія Нового Часу
- •11 Філософія Канта.
- •12. Метод і система Гегеля
- •14.Ідеалістична філософія Берклі та Юма
- •15. Філософія Феєрбаха л.Фейєрбаха.
- •16. Сенсуалізм і раціоналізм у філософії
- •18. Суспільно-історичні та науково-теоретичні передумови виникнення марксиської філософії
- •19. Розвиток марксиської філософії Леніном та Плехановим
- •20Філософська думка Київської Русі.
- •22 Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •23 Філософські погляди г.Сковороди.
- •24. Філософські та суспільно-політичні погляди представників Кирило- Мефодіївського юратства
- •25. Українська філософія 19-20 століть(Франка, і т. Д.)
- •26.Філософія Бердяєва.
- •28.Філософія п.Д. Лодія.
- •31.Неопозитивізм.
- •32.Критичний раціоналізм і теорія “трьох світів» к. Поп пера.
- •33.Фрейдизм, неофрейдизм(філософія психоаналізу).
- •34.35. Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
- •36.Релігійна філософія. Неотомізм.
- •37. Проблема буття в філософії. Основні форми буття.
- •38.Формування філософського поняття матерії.
- •39. Єдність матерії,руху,простору і часу
- •40.Поняття руху, суперечність руху. Основні форми руху матерії.
- •41. Поняття природи, його філософське осмислення.
- •42.Проблема свідомості у філософії.
- •43.44.Суспільно-історична сутність свідомості і її структура.
- •48, 49 Біологічне і соціальне в людині
- •50. Проблема людини у філософії
- •51. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •52. Природа як передумова розвитку людини і суспільства.
- •53.Взаємозвязок суспільства і природи.
- •54.Філософський аналіз суспільства як системи.
- •55.Соціально-етнічні форми спільності людей
- •57.Суспільний прогрес.
- •58.Суспільне виробництво.
- •59. Поняття суспільства. Рушійні сили розвитку суспільства.
- •61. Поняття культури. Структура і функції культури.
- •64.Поняття практики. Практична основа життєдіяльності людини. Види практичної діяльності людини.
- •70.Раціональне пізнання
- •73. Суб»єкт і об»єкт пізнання, особливості їх взаємодії
40.Поняття руху, суперечність руху. Основні форми руху матерії.
Рух — це найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. Рух включає в себе всі процеси у природі і суспільстві. У загальному випадку рух — це будь-яка зміна, будь-яка взаємодія матеріальних об'єктів, зміна їх станів. У світі немає матерії без руху, як нема і руху без матерії. Тому рух вважається абсолютним, на той час як спокій — відносним: спокій — це лише один із моментів руху. Тіло, що перебуває у стані спокою відносно Землі, рухається відносно Сонця.
Рух виявляється у багатьох формах. В процесі розвитку матерії з'являються якісно нові і більш складні форми руху. Саме особливості форм руху зумовлюють властивості предметів і явищ матеріального світу, його структурну організацію. У зв'язку з цим можна сказати, що кожному рівню організації матерії (нежива природа, жива природа, суспільство) притаманна своя, властива лише їй, багатоманітність форм руху. Кількість форм руху безкінечна, рух невичерпний за своєю багатоманітністю, як і матерія.
Джерело руху — сама матерія. Матерії притаманна здатність до саморуху. Рух матерії — це процес взаємодії різних протилежностей, які є причиною зміни конкретних якісних станів.
Матерії притаманна також здатність до розвитку і саморозвитку. Відповідей на запитання, як світ розвивається, існує багато: міфологічні, релігійні, наукові, ненаукові тощо. За діалектичного розуміння, розвиток — це зміна матеріального та духовного світу, його перехід від старого до нового. Розвиток є універсальною властивістю Всесвіту. Це саморух світу та розмаїття його проявів (природа, суспільство, пізнання тощо), самоперехід до більш високого рівня організації. Саморозвиток світу виростає з саморуху матерії. Саморух відображає зміну світу під дією внутрішніх суперечностей.
41. Поняття природи, його філософське осмислення.
Поняття “природа” вживається у двох значеннях. У широкому розу-мінні природа – синонім Всесвіту, охоплює і сусп., і навколишній світ у всій багатоманітності своїх проявів. У вузькому розумінні природа – це частина світу, яка протистоїть сусп. і взаємодіє з ним, це природне явище, в якому живе суспільство.
Людина і сусп. не можуть існувати і розвиватися поза природою, неза-лежно від неї.
Природа первинна. Нашій планеті кілька мільярдів років. На певному етапі еволюції з’являється органічна матерія, біологічна форма руху. З ви-никненням життя сформувалась час-тина планети Земля, яку називають біосферою, тобто сфера взаємодії жи-вої і неживої матерії. Людина – час-тина природи. Людина живе в межах тонкої оболонки Земл, геогр.середо-вища. Географічне середовище – це та частина природи, яка складає необ-хідну умову життя сусп., будучи за-лучена в процес сусп.виробництва. Розрізняють природу натуральну (це природа з якою людина не всту-пила в взаємодію) та “олюднену” природу, де особливо виділяють ноосферу (це природа, яка зазнала змін в результаті людської праці та розвивається під впливом людського розуму, науки).
Природа є необхідною умовою ма-теріального життя сусп. Єдність сусп. і природи обумовлюється процесом матеріального виробництва. Природа існувала і далі може існувати без сусп. А сусп. без природи існувати не може.
Природа, людина і сусп. – специ-фічні частини матеріального світу. Ф.Енгельс ц “Діалектиці природи” зазначав, що зовнішній світ є або природа, або суспільство.
В процесі виробництва між сусп. і природою відбувається обмін речови-ною, енергією і інформацією. Приро-да є також могутнім засобом мораль-ного і естетичного розв. людини.
Існує не тільки фізичний, але й ду-ховний зв’язок людини з природою. Його проявом є пізнавальне ставлен-ня, яке реалізується через природні науки, оціночне ставлення, яке вира-жається з допомогою понять блага, краси та ін. В сучасному світі людина змушена брати на себе відповідаль-ність за збереження природи, якій во-на досить часто завдає великої шкоди.