- •3. Філософія та світогляд
- •6 Філософія Стародавньої Індії.
- •7Філософія Стародавнього Китаю.
- •8. Філософія Средньовіччя та Відродження.
- •Схоластика Наступний період (XIII—XV ст.) в розвитку середньовічної філософії називаютьсхоластикою.
- •Філософія епохи Відродження
- •8.1 Західноєвропейська філософія епохи Відродження
- •8.2 Філософія Середньовіччя, її особливості
- •9. ФіЛософія Нового Часу
- •11 Філософія Канта.
- •12. Метод і система Гегеля
- •14.Ідеалістична філософія Берклі та Юма
- •15. Філософія Феєрбаха л.Фейєрбаха.
- •16. Сенсуалізм і раціоналізм у філософії
- •18. Суспільно-історичні та науково-теоретичні передумови виникнення марксиської філософії
- •19. Розвиток марксиської філософії Леніном та Плехановим
- •20Філософська думка Київської Русі.
- •22 Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •23 Філософські погляди г.Сковороди.
- •24. Філософські та суспільно-політичні погляди представників Кирило- Мефодіївського юратства
- •25. Українська філософія 19-20 століть(Франка, і т. Д.)
- •26.Філософія Бердяєва.
- •28.Філософія п.Д. Лодія.
- •31.Неопозитивізм.
- •32.Критичний раціоналізм і теорія “трьох світів» к. Поп пера.
- •33.Фрейдизм, неофрейдизм(філософія психоаналізу).
- •34.35. Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
- •36.Релігійна філософія. Неотомізм.
- •37. Проблема буття в філософії. Основні форми буття.
- •38.Формування філософського поняття матерії.
- •39. Єдність матерії,руху,простору і часу
- •40.Поняття руху, суперечність руху. Основні форми руху матерії.
- •41. Поняття природи, його філософське осмислення.
- •42.Проблема свідомості у філософії.
- •43.44.Суспільно-історична сутність свідомості і її структура.
- •48, 49 Біологічне і соціальне в людині
- •50. Проблема людини у філософії
- •51. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •52. Природа як передумова розвитку людини і суспільства.
- •53.Взаємозвязок суспільства і природи.
- •54.Філософський аналіз суспільства як системи.
- •55.Соціально-етнічні форми спільності людей
- •57.Суспільний прогрес.
- •58.Суспільне виробництво.
- •59. Поняття суспільства. Рушійні сили розвитку суспільства.
- •61. Поняття культури. Структура і функції культури.
- •64.Поняття практики. Практична основа життєдіяльності людини. Види практичної діяльності людини.
- •70.Раціональне пізнання
- •73. Суб»єкт і об»єкт пізнання, особливості їх взаємодії
57.Суспільний прогрес.
Зрозумівши суть основних джерел та рушійних сил суспільного прогресу, слід перейти до поняття спрямованості історичного прогресу, його критеріїв і характеру протиріч. Посилаючись на складність ситуації, деякі філософи - песимісти взагалі заперечують існування суспільного прогресу. З точки зору діалектико-матеріалістичного розуміння прогрес існує об'єктивно, незважаючи на наявність в ньому серйозних протиріч /економічні негаразди, міжнаціональна напруженість, економічна криза тощо /. Об'єктивною причиною соціального прогресу є саме характер суспільства як життєдіяльного організму. Регрес, якщо і заявляється, носить тимчасовий характер і повинен переходити в стабілізацію, а потім в прогрес. Основним критерієм соціального прогресу є розвиток продуктивних сил, виробничих відносин, НТП. Є і допоміжні критерії - освіта, рівень демократії та свобода, рівень спілкування людей тощо. Основними щаблями суспільного прогресу є зміна суспільно-економічних формацій, епох, поворотних моментів тощо. Прогрес буває двох типів - прогрес антагоністичного суспільства, який є тимчасовим і досягається в результаті утиску експлуататорських класів і прогрес неантагоністичного суспільства, який є постійним і досягається рівномірно всіма класами та групами суспільства. Аналізуючи політичне становище у світовій історії, треба бачити активний процес перетворення класів і націй, народних мас, особи з об'єкта пригноблення, експлуатації в суб'єкт історичної дії для досягнення нових щаблів суспільного прогресу /наприклад, боротьба за перемогу ринкових відносин в Україні та країнах СНД/.
58.Суспільне виробництво.
Суспільне виробництво — процес, завдяки якому люди (суспільство), використовуючи речовини і сили природи, суспільні відносини і соціальні сили, свої духовні багатства та здібності, відтворюють власне і суспільне життя. Суспільне виробництво інколи ототожнюють з матеріальним виробництвом. Цієї позиції дотримується передусім марксизм, в тлумаченні якого суспільне виробництво постає переважно як процес створення і розвитку суспільства, основна рушійна сила історії. Особливого значення він надає матеріальним виробничим відносинам.
Виробничі відносини — відносини між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.
Матеріальні виробничі відносини марксизм розглядає як об´єктивний критерій періодизації суспільного розвитку, відмежування нижчого його ступеня від вищого, вичленування загального. Абсолютизація матеріального виробництва, погляд на нього як на рушійну силу і закон розвитку суспільства простежується в теорії «технологічного детермінізму», теорії «індустріального суспільства» (французький філософ, соціолог Раймон Арон. Духовно-виробничій домінанті суспільного виробництва, яка полягає в абсолютизації духовної активності, духовного життя, значну увагу приділяли Гегель і Кант, неогегелянці й неокатіанці, представники теорії «абсолютного історизму». Сучасне розуміння сутності і ролі суспільного виробництва в історичному процесі перебуває під впливом теорії «інформаційного суспільства», яка, конкретизуючи теорію постіндустріального суспільства, вважає основною ознакою цього суспільства виробництво і поширення інформації, перетворення її на головний вид послуг, на товар і навіть на владу.