8.2 Філософія Середньовіччя, її особливості

Філософія Середньовіччя несе на собі відбиток особливостей способу життя, соціально-економічного устрою і духовних цінностей епохи феодалізму. Якщо у рабовласницькому суспільстві людина у її власній уяві була частиною лише природи, то у людина Середньовіччя була пов’язана з творцем природи, тобто з Богом. Це духовно підносило людину, яка нібито була особисто відповідальною за недосконалість реального світу і могла спрямувати свою волю на його вдосконалення.

В середні віки в Західній Європі панувала католицька церква. Вона сама була найбільшим і наймогутнішим феодалом. Тому весь спосіб життя людей базується на вченні християнства. Церква відкидає наукову картину світу, що формувалася в античному світі і утверджує релігійне вчення про світ (ідеалістична релігійна філософія - схоластика – визнання святого письма вершиною знань).

Середнбовічна філософія наслідувала лише ті вчення, які могли підтвердити християнське вчення про Бога, світ і людину. Звертала увагу на вчення Платона про вічний і незмінний світ ідей.

Найвідомішими філософськими напрямами того часу були номіналізм та реалізм. Номіналісти визнавали, що загальні поняття є продуктом людського мислення. Представники реалізму вважали, що загальні поняття існують реально, вічно і незалежно від матеріального світу. Номіналісти (Абеляр, Роджер Бекон, Оккам, Ібн Сіна) та реалісти (Іоан Скотт, Ансельм Кентерберійський, Фома Аквінський) були історичними формами матеріалістичного та ідеалістичного розуміння сутності загальних понять.

.

9. ФіЛософія Нового Часу

Ф. Бекон (1561-1626) - підкреслює необхідність пізнавати об єктивно суттєві речі і явища , відмовитися від схоластичної відірваності від природи і людини. Джерело буття знаходиться в почуттях, які виникають в процесі практичного впливу індивіда на природу. Розробив індуктивний метод. Саме він сформулював поняття матерії як вираз природи і нескінченої сукупності речей.Матерія,за Беконом перебуває у русі,під яким він розумів активну внутрішню силу”напру-гу”матерії Об’єктом пізна-ння у Бекона є природа,а методами-наукова індук-ція та експеримент.

Р. Декарт(1596-1650).

Р.Декарт(1596-1650рр.)-видатний французький філософ,фізик,математик,засновник раціоналізму.Основні праці-“Роздуми про метод”,”Метафізичні роздуми”,”Начала філософії”

В історії Нової філософії Декарт посідає особливе місце як творець дуалістичного філософського вчення.Він побудував свою філософську систему на основі визнання одночасного самостійного існування свідомості і матерії,душі і тіла.Атрибутом духовної субстанції вважав мислення,а матеріальної-протяжність.Людина ,за Декартом,це механізм поєднання цих двох субстанцій.Проте цей дуалізм не вирішував проблему пізнанняя світу.Тому Декарт ввів в свою теорію третю субстанцію –Бога ,який обумовив їхню єдність.Єдино правильний метод пізнання ,за Декартом, є раціоналізм та дедукція.Раціоналізм включає в себе два елементи:-уявленя про розум;-розуміння відмінності раціонального пізнання від чуттєвого.Розробляє вчення ,згідно з яким вихідним поняттям для дедукції всіх наукових знань повинні бути “вроджені ідеї”.Вони приховані в глибині інтелекту і можуть бути усвідомлені інтуітивно.

Кінцева мета знання людини - панування над силами природи, пізнання причин її розвитку, удосконалення природи самої людини. Для досягнення цієї мети необхідно використовувати принцип сумніву, який направлений проти сліпої віри і потребує попередньо сумніватися у всьому науковому існуванні. Основний вид пізнання - раціональне пізнання - раціональне пізнання, інструментом якого є розум.

Б. Спіноза (1632-1667).

Значний внесок у подаланні дуалізму Декарта зробив Б.Спіноза (1632- 1667 р.р.). З точки зору Спінози світ це нескінчена природа, матеріальна субстанція (від лат. – сутність, основа), яку він також називає Богом. Поняття Бог Спіноза вживає не буквально, воно своерідним теологічним прикриттям матеріалізму. Субстанція, тобто матерія, є причиною самою себе і має безліч властивостей. Вона вічна і незмінна, її властива ідея збереження. Субстанція – це те, що не потребує для свого існування чогось іншого – Бога, духу, і т.п. Поняття субстанції Спінози є дуже цінним у його філософії, воно відігравало велику роль у подальшому розвитку його наукової філософії.

Велике значення для подальшого розвитку філософії мало вчення Пантеізму Спінози. Згідно з ним Бог не існує окремо від природи, а розчиняється в ній. З цього логічно випливала атеістична думка про те, що пізнання світу іде не через пізнання Бога, а через пізнання самої природи. Тобто Спіноза закликав не до богослов’я, а до наукового пізнання світу. Виходячи з ідеї існування единої субстанції, Спіноза стояв на позиції гелозоїзму, тобто такого вчення, яке допускає енаявність мислення усієї матерії, в тому числі й не живої. Такої ідеалістичної точки зору дотримуються і зараз і деяки дослідники природи, зокрема французький вчений, палеонтолог і філософ Тейяр де Шарден.

Пізнання світу йде не через пізнання Бога , а через пізнання природи.

У своїй раціональній теорії виділяє 3 ступені:

1. Найвищий ступінь пізнання - істина, яка досягається безпосередньо розумом, вона видима інтуїтивно і не залежить від не від якого досвіду.

2. Середній ступінь пізнання - розмірковування розуму (потребує доведення).

3. Знання, що отримані за допомогою органів чуття, вони неповні, поверхневі та недостовірні. джеон Локк (1632-1704). Джон Локк (1632-1704) відомий як творець класичного сенсуалізму, творець трактату "Досвід про людський розум" (1690). Всі людські знання мають чуттєве походження. Заперечував думку Декарта про "вроджений ідеал", людський розум від народження є "tabula rasa". Все, що ми знаємо, це результат впливу зовнішнього світу, це результат виховання і освіти. Заперечував якісну різноманітність матерії і не визнавав, що матерія не видна не тільки кількісно, а й якісно. Тіла відрізняються одна від одної лише за розмірами, за фігурою, рухом чи спокоєм. Ці якості він азивав первинними. Інші (колір, смак, запах, звуки) - вторинні, вони є суб єктивними і не притаманними матеріальним тілам.Локк запропонував поділ якостей на первинні та вторинні, уявлення про які виникають на підставі зовнішнього досвіду. Первинні якості виникають через вплив на наші органи чуття об'єктів з різноманітними властивостями. Вони свідчать про різноманітність світу. Такими визнаються просторові властивості, маса, рух тощо. Уявлення про вторинні якості виникають внаслідок різноманітності наших органів чуттів: смак, колір, запах, звук тощо. Ці властивості існують лише для нашої свідомості, наших почуттів. Проблему вирізнення первинних і вторинних якостей Локк визнає як найважливіша для \Локк відрізняє два ступені знання: правдоподібне та беззаперечне. Незаперечне знання є продуктом мислення, міркування. Воно не може бути отримане шляхом безпосереднього зовнішнього досвіду. Правдоподібне — продукт безпосереднього емпіричного досвіду. Таке знання дає відповідну думку, яка ще не пройшла процедури міркування, порівняння з іншими думками. Саме беззаперечне знання має наукове значення. Це знання має три стадії: спекулятивну (інтуїтивну, яка опирається на узагальнююче мислення внутрішнього досвіду); демонстративну (така, що є міркуваннями над даними зовнішнього досвіду); чуттєву (яка керується уявленнями безпосереднього чуття).

Т. Гоббс розглядав об єктивний світ як сукупність окремих матеріальних тіл, котрім притаманні протяжність, твердість, обсяг і інші властивості. Матеріальні тіла не мають таких якостей, як колір, запах, звук, оскільки подібні якості виступають лише суб єктивними уявленнями людини. Рух - це механічне пересування тіл у просторі, воно внутрішньо не притаманне матерії, але саме матерія є вічна. Окремі тіла є тимчасові, вони коли-небудь виникають і потім зникають.Світ - єдина матеріальна субстанція, а все існуюче і зникаюче лише різні форми її прояву.Гоббс на відміну від Декарта, який ототожнював матерію з розповсюдженістю, робить висновок, що розповсюдженість, простір є властивістю матеріальності взагалі, а не тіла зокрема. Такими властивостями, чи акциденціями, є рух, спокій, колір та ряд інших. Доказом факту, що простір є властивістю матерії, а не тіла, він вважає здатність тіла змінювати свою форму. Ця мінливість фіксується стосовно незалежного простору, а відповідно до цього простір не може бути властивістю тіла, це незалежна від тіла акциденція.

10. Класична німецька філософія Німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку світової філософії, Boнa представлена сукупністю філософських концепцій Німеччини майже за сто років, зокрема, такими оригінальними мислителями, як Іммануїл Кант (1724-1804), Йоган Готліб Фіхте (1762-1814), Фрідріх Вільгельм Шел-лінг (1775-1854), Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831), Людві, Андреас Фейербах (1804-1872). Проте при всьому розмаїтті ідей та концепцій, німецьку класику від-різняє ряд суттєвих рис та принципів, що є спільними для всього цього етапу розвитку філософської думки. Саме вони і дають змогу говорити про німецьку класичну філософію як про цілісне духовне утворення. 1)по -перше, всіх представників німецької класичної філо-софії об'єднує розуміння ролі філософії в історії людства і в розвитку світової культури. Вони вважали, що філософія покликана критично самопізнати людську життєдіяльність, зробили предметом спеціаль-ного філософського дослідження людську історію і людську сутність. Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель бачать філософію чітко систематизованою наукою, але наукою специфічною. З їхньої точки зору, філосо-фія, живлячись науками, орієнтуючись на науки, має будувати себе як науку гуманістичної спрямованості.2), представники німецької класичної думки надали філософії вигляду широко розробленої та диференційованої спеціальної системи дисциплін, ідей, понять та категорій. Німецька класична філософія є високо професійною, надзвичайно абстрактною та узагальненою системою філософського освоєння дійсності. 3), німецька класична філософія розробила цілісну діалектичну концепцію розвитку. 4), німецька класика виробила певні загальні принципи підходу до проблеми історичного розвитку, запропонувавши досліджувати його науково-теоретич-ними засобами і виділивши деякі його загальні закономірності. 5), розглядаючи проблеми людини, німецька класична філософія концентрує увагу навколо принципу свободи та інших гуманістичних цінностей. Враховуючи ці основні риси німецької класичної філософії, можна виділити також і основні проблеми, дослідження яких перебуває в центрі уваги цього періоду розвитку світової філософії: проблема науковості філософії, онтології, гносеології, філософської антропології, філософії історії, філософії права, філософії релігії, етики, естетики і т.д. Для побудови своїх філософських систем мислителі німецької класики виходили з таких принципів: принципу розрізнення закономірностей розвитку природи і культури, принципу активності суб'єкта, принципу історизму. Родоначальником німецької класичної філософії вважається' Ім-мануїл Кант