38. Ректифікація.

Ректифікація– розділення рідких сумішей, що містять два або кілька компонентів різної питомої ваги, багаторазовим випаровуванням суміші й конденсацією пари.

Принцип дії та апаратурне оформлення

Рушійна сила Р. – різниця між фактичними і рівноважними концентраціями компонентів у паровій фазі, що відповідають складу рідкої фази.

Для Р., як правило, використовують колонні апарати, що дозволяє реалізувати багаторазовий контакт між потоками рідкої і газоподібної фаз.

Застосування[ред. код]

Застосовують у хімічній, нафтовій, спиртовій промисловості, а також для розділення ізотопів, виділення індивідуальних речовин тощо.

39. Нанокристалічні і наноструктуровані матеріали. Властивості і використання.

Наноматеріали (НМ) — це практично будь-які об’єкти, речовини або їх композиції, розміри структурних елементів яких знаходяться в «нанодіапазоні» (від 1 до 100 нм) і призначені для виробництва, виготовлення виробів, корисних людині. Ці матеріали з незвичайною атомно-кристалічною решіткою та унікальними властивостями називають також ультрадисперсними матеріалами (УДМ), ультрадисперсними системами (УДС), або наноструктурованими матеріалами (НСМ). Уперше термін «НСМ» був уведений у 1981 р. одним із провідних розробників Н. професором Гербертом Гляйтером (Herbert Gleiter).

Способи отримання Н. можна розподілити на дві групи: «збірник з атомів» та «диспергування макроскопічних матеріалів».

За геометричними ознаками Н. можна розділити на нольмірні атомні кластери та частки, одно- і двомірні мультишари, покриття та ламінарні структури, тривимірні об’ємні нанокристалічні та нанофазні матеріали. До цієї групи належать також «нано-нано» композити, які містять більше ніж одну фазу, але всі фази разом менші за 100 нм. За складом Н. поділяють на неорганічні (кераміка, метали і сплави), органічні (у тому числі полімерні й біологічні наноструктури), а також органо-неорганічні (у тому числі метал-органічні та метал-полімерні).

Наноструктурованими бувають однокомпонентні матеріали, що кристалізуються, напр., метали або жорстколанцюгові полімери. Подібні речовини, в яких кристалічні зерна поділені аморфними прошарками або дефектами решітки (дислокаціями), називають нанокристалічними. За фазовим станом вони поділяються на: однофазні (нанокристаліти, розділені міжкристальними кордонами, кристал із нанорозмірними дефектами (порами), острівкові плівки тощо); двофазні однокомпонентні системи (аморфно-кристалічні, мікродоменні сополімерні структури). Переважна більшість Н. містить два або більше компонентів і має назву «нанокомпозити»

Виняткові властивості Н. і можливості супермініатюризації пристроїв на їх основі зумовлюють перспективи широкого їх застосування у галузях цифрової електроніки, телекомунікаціях, технологіях перетворення та збереження енергії тощо, які швидко розвиваються.

Особливе значення Н. мають для медицини та фармації. Їх мізерний розмір дозволяє нанопристроям проникати в будь-які важкодоступні ділянки людського тіла. Це дає величезні можливості використання Н. при створенні нанопристроїв і наноліків, перспективних для: ранньої діагностики захворювань; цільової доставки ЛП; відновлення ушкоджених органів і тканин; лікування тяжковиліковних захворювань; дезінфекції, детоксикації тощо.

Наноструктурны матеріали-це штучні матеріали, у яких необхідназонная структура забезпечується вибором речовин, у тому числі виготовляються окремі верстви,толщинами верств, зміною зв'язок між верствами. Ці підходи дополупроводниковим наноструктур дозволили створити лазери близького і далекогоИК-диапазона,фотоприемники, високочастотні транзистори із високим рухливістю електронів,одноелектронние транзистори, різноманітних сенсори. Поруч із напівпровідниковиминаноструктурами застосовуються і альтернативні наноматеріали: магнітні наноструктури, молекулярні наноструктури, фотонні кристали,фуллереноподобние матеріали, конструкційні наноматеріали.