29. Іудейська література, її склад і зміст.

Книга законів (Тору) про релігійні реформи царя Іосії (VII ст. до н.е.).

Книги пророків, Писання, які разом з Торою становили іудейську Біблію. Біблія складається із Старого і Нового Завітів, іудейська релігія визнає тільки Старий Завіт. Біблійні кни¬ги, які церква визнає священними, є каноном (правилом).Канон — священні книги, які мають найвищу релігійну авторитетність.

Старий Завіт складається з трьох частин: П'ятикнижжя Мойсея, або Тори (давньоєвр. — закон, вчення), книги Пророків і Писання. Сама Тора складається з п'яти книг:

Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення закону. Іудаїсти вважали, що Тора продиктована пророку Мойсею самим Богом, і жодна книга давнього і сучасного світів не може зрівнятися з нею. У книзі Буття йдеться про створення світу Богом приблизно за 3760 років до н.е., про перших людей, їхнє життя, вигнання з раю, про всесвітній потоп. Вихід описує життя євреїв у Єгипті — 'їхній вихід звідти. Левит присвячений законам, виявленню гріхів, за¬повідям. Числа викладають історію поневірянь єврейсько¬го народу після виходу з Єгипту. Повторення Закону, або Друга книга законів, повторює багато законоположень. У ній заповіді, закони, рішення переплітаються із спомина¬ми і повчаннями. У давньому світі рабовласницьким зако¬нам приписували божественне походження, щоб надати їм більшої сили. Тому Тора за своїм змістом — звичайний ко¬декс рабовласницького права; вона встановлює правила іудейського культу і доводить монотеїзм Ягве.

Друга частина Старого Завіту — Книги Пророків — розповідає про завоювання Палестини і розселення євреїв у Ханаані. Книги охоплюють період довавилонського по¬лону, а також після повернення євреїв з Вавилону до Па¬лестини.

Третя частина Старого Завіту — Писання — це псалми, притчі, пісні тощо.

Талмуд (давньоєвр. ламейд — вивчення) — багатотом¬ний збірник єврейських догматичних, правових, релігійно-філософських, етичних і побутових уявлень, які сформувалися протягом багатьох віків — з IV ст. до н.е. до V ст. н.е.

Структурними складовими Талмуда є Мішна та Гема-ра. Мішна — об'ємний коментар Старого Завіту, поді¬ляється на 63 трактати, 6 розділів. Гемара — збірник тлу¬мачень до трактатів Мішни. Завдяки тому що коментуван¬ня Мішни здійснювалося у Палестині й Вавилоні, розрізняють два Талмуди: палестинський (Т. Єрушалмі) і вавилонський (Т. Бавлі). Перший було оброблено у III ст., Другий — у V ст. Спочатку зміст Талмуда передавався ус¬но з покоління в покоління. Тому на відміну від Старого Завіту — писаного закону — Талмуд називався усним за¬коном.

Талмуд є кодексом релігійних, побутових і правових приписів іудейства. Він містить легенди і міфи про Бога, історії про потойбічний світ, повчальні притчі, фіксує уяв¬лення щодо будови Всесвіту. За цими уявленнями, небо складається із семи частин: перше небо є завісою, яка вранці підіймається, а ввечері опускається; друге небо — тверде, до нього причеплені зорі, місяць, сонце; на третьо¬му працює великий млин, що меле манну крупу, яку спо¬живає небесне населення; на четвертому знаходиться не¬бесний Єрусалим; на п'ятому — ангели; на шостому — склепи, наповнені снігом, градом, дощем, а також комори з бурями і димом; сьоме — рай, там живуть справедливість і доброчинність, душі праведників і ненароджених дітей.

Єдиним джерелом знань і виховання молоді Талмуд вважає Священне Писання і вимагає вивчати Біблію вдень і вночі.