32.Назвіть та проаналізуйте монотеїстичні релігії серед національних релігійних систем.

Монотеїстичні — християнство, буддизм та іслам (світові релігії), іудаїзм та сикхізм (національні релігії);

Іудаїзм сповідує віру в єдиного бога Ягве (Яхве), який, згідно з ученням, з нічого створив Всесвіт (у тому числі й людину) і керує ним. Один із найвідоміших представників єврейської релігійної філософії середніх віків М. Маймонід із Кордо-ви сформулював 13 заповідей іудаїзму, або символів віри:

необхідність визнання буття Бога як єдиного творця і по¬велителя світу; визнання його абсолютної єдності; визнан¬ня його нематеріальності й надуманості втілення його;

визнання вічності Бога; неприпустимість звертання з мо¬литвою до якоїсь іншої істоти, крім нього; упевненість в істинності пророчої проповіді; переконання в перевазі пророка Мойсея над всіма пророками; переконання в не-заперечній дійсності подарованого Богом євреям релігійного вчення (Тори); упевненість у неможливості відмінити або замінити Тору іншим вченням; упевненість у всезнанні Бога; упевненість у справедливості Божого творіння; віра в прихід меси; віра у воскресіння мертвих.

Див. питання 30.

33.Світові релігії та їх особливості.

Буддизм

Сформувавшись унаслідок релігійних пошуків у І тис. до н.е., буддизм став першою світовою релігією. Заснов¬ник її — Сіддхартха Гаутама, який згодом набув ім'я Буд¬да — "просвітлений" (людина, боголюдина, яка досягла найвищої святості).

Учення Будди відразу знайшло прихильників у індійському суспільстві, оскільки було запереченням брах-маністського освячення кастового ладу. Ідея рівності всіх людей, незалежно від касти, і можливість спасіння для всіх зробили буддизм прийнятним для найширших мас — він одразу став народною релігією. Раби і нижчі касти вбача¬ли в ньому шлях до спасіння, хай і в неземному житті, в наступних перевтіленнях (буддизм цілком успадкував брахманістське вчення про перевтілення душ після смерті). Водночас буддійська проповідь соціальної пасив¬ності, відмови від боротьби, підкорення долі, цілковите нехтування дійсністю забезпечили йому підтримку пере¬дусім вищих верств суспільства.

4 святі істини,Трипітака – свята книга

Виходячи із сансари, душа людини потрапляє у нірвану. Нірвана — заспокоєння, згасання, стан, за якого вірую¬чий звільнений від відчуттів, уявлень, свідомості, прист-растей, страждань.

Ланцюг перевтілень розривається. Зникає життя, на стає нове небуття. Поняття "нірвана" ("ніббана") є одним з найскладніших у буддійському віровченні. У махаяні во¬но доповнене поняттям раю, який знаходиться в країні Сукаварті. Там в розкішних садах перебувають душі пра¬ведників. Їм залишилося перевтілитися ще раз, і вони по¬траплять до нірвани.

Християнство.

Християнство — одна з найпоширеніших світових релігій, яка має три головні напрями — православ'я, като¬лицизм та протестантизм.

Головними ідейними джерелами християнства були іудаїзм, релігійно-філософські вчення Філона та Сенеки, ідеологія кумранської общини, релігії східних народів Римської імперії. Християнство тісно пов'язане з іу¬даїзмом, від якого воно успадкувало визнання Старого Завіту (в іудеїв він називається Танах) — найдавнішої час¬тини Біблії.

Біблія є основною книгою християн, однією з найвиз¬начніших пам'яток світової релігійної думки, яка міцно вросла в духовність і культуру багатьох народів. Написана вона від XII ст. до н.е. по II ст. н.е., тобто її творили впро¬довж майже півтори тисячі років. Складається Біблія із двох частин — Старого та Нового Завітів. Хрест — священний знак християн.

Найважливіше положення християнства — догмат бо-говтілення, згідно з яким Ісус Христос, будучи Богом, став людиною, народившись від Діви Марії. Цей догмат покли¬каний надати всім євангельським повчанням статусу "бо¬жественних істин", представити християнство як "бого-встановлену релігію". Значну роль відведено догмату спокутування, згідно з яким своїми стражданнями і смертю на хресті Ісус Хрис¬тос приніс себе у жертву Богу-Отцю за гріхи людей — спо¬кутував їх. Цим він відкрив людству шлях до "спасіння від влади гріха". ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БОЖИХ

1. Я Господь Бог твій, не будеш мати інших богів, крім Мене.

2. Не роби собі ідола або чогось подібного до того, що на небі вгорі, або на землі долі, або у водах під землею, і не вклоняйся їм, і не служи їм.

3. Не взивай даремно імені Господа Бога твого.

4. Пам'ятай день святий святкувати: шість днів працюй і роби в них усі діла свої, а день сьомий — свято Госпо-ду Богу твоєму.

5. Шануй отця свого і матір свою, — добре тобі буде і довго житимеш на землі.

6. Не вбий.

7. Не перелюбствуй.

8. Не кради.

9. Не свідчи ложно на свого ближнього.

10. Не жадай жони приятеля свого, не жадай дому ближ¬нього свого, ані поля його, ані слуги його, ані вола йо¬го, ані осла його, ані всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого.

Іслам.

Іслам (араб. — покірність, віддання себе Богові) — наймолодша із світових релігій. Тих, хто прийняв цю релігію, називають відданими (араб. — мусульманин). Період зародження ісламу (кінець VI — початок VII ст.) позначений гострою соціально-політичною бо-ротьбою, розпадом первіснообщинного ладу та формуван¬ням класового суспільства на Аравійському півострові.

Головні положення ісламу викладено у священній книзі мусульман — Корані (араб. аль-куран — те, що чи-тають).

Віровчення ісламу передбачає сповідування системи догматів. У сунітському варіанті, який сформувався в VII— VIII ст., їх сім:

1.Віра в єдиного бога — Аллаха. Головний догмат ісла¬му — єдинобожжя виражений простою формою сповіду¬вання віри: "Нема Бога, крім Аллаха, і Мухаммед — по¬сланець Аллаха". Ця форма називається шахада, або та-ухід, що означає "свідчення".

2. Віра в ангелів. Склалася в ісламі на грунті коранічних уявлень. Ангели — істоти, які виконують веління Алла¬ха — охороняють рай та пекло.

3. Віра в Священне Письмо. Коран мусульмани вважа¬ють священною книгою ісламу — найвищим одкровен¬ням.

4. Віра в пророків та послаиництво Мухаммеда. Про це свідчить формула: немає Бога, крім Аллаха.

5. Віра в кінець світу та загробне життя.

6. Віра у визначення долі людини Богом.

7. Віра у воскресіння після смерті.

Шиїтська система віровчення сформувалася у XII— XIII ст. і визнає тільки п'ять догматів:

1. Таухид — єдинобожжя.

2. Адль — справедливість.

3. Нубуваат — пророцтво.

4. Імамат — влада імамів.

5. Киямат — воскресіння.

Шаріат — комплекс юридичних норм, приписів та правил поведінки, релігійного життя та вчинків громадянина, дотримання яких є угодним Аллаху.