45.Розколи в християнстві: причини й наслідки.

На початку XI ст. між Візантією і Римом почалася бо¬ротьба за першість у християнському світі. Римські єпис¬копи претендували на особливий титул, який підніс би їх серед єпископів інших патріаршеств. Римський ієрарх присвоїв собі титул папи, прагнув бути "єпископом усіх єпископів", главою вселенської церкви. В середині XI ст. ця боротьба переросла в гострий конфлікт.Так стався поділ християнства на Західну (Римську) церкву, яка пізніше стала зватися католицькою (від гр. каїНоІікоз — загальний, вселенський) і східну (Кон¬стантинопольську), що згодом стала іменуватися право-славною (від лат. — ортодоксальний).Розкол (схизма, від грецьк. сЬіягпа) у християнстві був породжений багатьма причинами. Передусім різним ста¬новищем церкви у Західній та Східній Римських імперіях. Відсутність централізованої влади у Західній імперії спри¬яла посиленню ролі римських пап. У Східній імперії патріарх підпорядковувався імператору, який був і главою церкви. Західна церква була політичне незалежнішою та централізованішою. Особливості історичного розвитку і функціонування Західної та Східної церков зумовили відмінності у церковній догматиці, церковній організації, богослужінні. Отже, розкол 1054 р. лише організаційно оформив розбіжності, які століттями існували між христи¬янськими церквами.

У XVI ст. стався ще один великий церковний розкол, коли у Західній Європі в процесі Реформації від католи-цизму відокремилися протестантські церкви. Так у хрис¬тиянстві виникли три основні течії: православ'я, католи-цизм і протестантизм.

46.Основні напрямки раннього протестантизму: віровчення та культ.

Людина для протестантизму — уже не є ланкою над-особистісної спільноти, як вважало середньовічне христи¬янство. Індивідуалізація, властива буржуазній епосі, вису¬ває таку перебудову релігійних уявлень, за якої людина зі своєю індивідуальною своєрідністю змогла б включитись у релігійне переживання, а її особиста віра — єдиний шлях спасіння. Наприклад, якщо православ'я і католицизм рег¬ламентують систему постів, то протестантизм пропонує кожному вирішувати це питання, виходячи з власних при¬страстей, звичок. Зазнала змін у протестантизмі й сама ідея Бога. З по¬гляду його ідеології, Бог існує тому, що він потрібен лю-дині, яка в нього вірить: "У що віриш, те й маєш". У різних країнах Західної Європи протестантизм набуває особливих форм. Найпомітніші напрями протестантиз¬му — лютеранство і кальвінізм, які разом з англіканством виникли в XVI ст., давши поштовх анабаптизму, ме-нонітству, антитринітаризму, социніанству. Усі вони нале-жать до ранніх течій у протестантизмі. Пізні течії виникли у XIX—XX ст. — методисти, баптисти, квакери, мормони, адвентисти, свідки Єгови, п'ятидесятники. Більшість поділяє загальні віросповідні принципи.

47.Соціально історична та ідеологічна обумовленість введення християнства в Київській Русі.

Реформа язичницьких культів - проголошен­ня Перуна верховним богом Київській Русі - не сприяла державному будівництву, усталенню привілеїв панівної верстви суспільства, розвиткові писемності й культури, налагодженню зв'язків з іншими, в абсолютній більшості християнськими, країнами. Тому в середині 80-х рр. X ст. київський князь помалу схиляється до думки щодо при­йняття іншої, якісно нової релігії - християнства. Проте він виявляв інтерес і до інших релігій - ісламу, іудаїзму.

Незадовго до прийняття нової віри сталася низка важ­ливих політичних подій. У 987 р. у Візантії розпочалося повстання проти Василія II. Імператор попросив допомоги в київського князя Володимира. Той погодився, але за умо­ви: імператор віддасть за нього свою сестру Анну. Василій II не мав вибору, тому пристав на вимогу. Володимир,

у свою чергу, зобов'язався прийняти християнство. Коли минула небезпека, імператор не поспішав виконувати обіцян­ку. Тоді Володимир оголосив війну Візантії, рушив на Херсонес і захопив його. Імператор змушений був відпра­вити до Херсонесу сестру. Як свідчить літопис, Володи­мир прийняв хрещення в соборі св. Василія і обвінчався з царівною. Християнство прийняло також його найближ­че оточення.

Навесні 988 р. відбулося масове хрещення киян, що поклало початок хрещенню всієї країни. Процес христия­нізації в Київській державі проходив повільно, а нерідко і з труднощами, однак за Володимира більшість населення країни навернулася, принаймні формально, у нову віру. Християнство принесло нову культуру й докорінно змі­нило світосприймання та самовиявлення населення Київ­ської Русі.