8.Порівняйте функції релігії та функції релігійних організацій.

Основні її функції: вироблення, збереження та переда¬ча релігійної інформації, організація, координація релігійної діяльності, контроль за поведінкою людей.

Церква — релігійна організація зі складною, суворо цен¬тралізованою та ієрархізованою системою взаємодії свя¬щеннослужителів і віруючих.

Секта — течії, об'єднання віруючих, опозиційні щодо пев¬них релігій. Виникає вона внаслідок відокремлення від церкви час¬тини віруючих та священнослужителів. Їй притаманне специфічне тлумачення традиційних догматів пануючого або найпоширенішого віровчення, відмова від деяких тра¬диційних обрядів, проповідь винятковості своєї релігійної доктрини (істинного шляху до спасіння).

Деномінація — перехідний тип релігійної організації, який залежно від характеру виникнення та спрямованості еволюції має риси церкви та секти.

9.Коли і як виникла релігія?

Перший етап у розвитку людської свідомості пов'я¬заний з появою мавполюдей і тривав до епохи неандер-тальської людини (формування родової общини). Це був період чуттєво-конкретної, безпосередньо залученої у тру¬довий процес стадної свідомості. Вона не виходила за межі матеріальної практики, оскільки духовна сфера ще не бу¬ла відокремленою. Вести мову про релігію на цьому етапі немає підстав.

У родовій общині свідомість людини вже була су¬спільною свідомістю суспільної людини. Людина мала світогляд, на основі якого взаємодіяла з навколишнім світом. Первісна суспільна свідомість була синтетичною, містила зачатки майбутніх форм суспільної свідомості, наївно-реалістичні погляди на світ, які перепліталися з нереалістичними, фантастичними. Усі вони відображали¬ся в міфах. А міф на той час був головним носієм інфор-мації, його легко запам'ятовували і передавали від по¬коління до покоління. Міф виконував роль світогляду:

містив загальну оцінку світу, формував ціннісні орієнти¬ри, норми поведінки і діяльності. Основою міфологічно¬го світогляду було уособлення природи, яке полягало в порівнянні природи з людиною. При цьому на природу "переносили" всі людські якості, насамперед здатність діяти свідомо.

10.Які основні етапи в системі розвитку проходить релігія?

1.Первісні вірування

2.Родоплеменні вірування

3.Ранні національні релігії

4.Пізні нац.. релігії

5.Світові релігії

11.Первісні вірування

Первісний лад склався приблизно 40 тис. років тому і пройшов три основні стадії розвитку: ранній матріархат, пізній (розвинутий) матріархат і патріархат. Кожній з них відповідала форма релігії, яка відображала особливості світосприйняття людей у конкретних умовах: ранньому матріархату — тотемізм, пізньому — землеробський культ, патріархату — шаманізм

Магія (гр. тадеіа — чаклунство) — віра в можливість впливу на довколишній світ через надприродне — фе-тишів, духів тощо шляхом чаклунського дійства. Магію поділяють (з урахуванням її мети) на такі ос¬новні види: виробничу, лікувальну, застережну, військову, метеорологічну (магія погоди) та ін. Найпоширенішою бу¬ла виробнича магія, яка, у свою чергу, мала кілька відга¬лужень: мисливська, риболовецька, будівельна тощо. З розвитком суспільства з'являються нові різновиди вироб¬ничої магії: землеробська, скотарська, гончарська, ко¬вальська, навчальна, спортивна.

Особливим різновидом застережної магії були релігійні табу. Слово "табу" запозичене з мов жителів Гавайських островів і означає заборону будь-що робити, аби не накли¬кати на себе біди. Магія дійшла до наших днів як елемент сучасної релігії (віра в надприродну силу обрядів) в са¬мостійній формі (гадання на картах тощо).

Фетишизм (порт. їеіісо — зачарована річ) — віра в існу¬вання у матеріальних об'єктів надприродних властивос¬тей. Фетишами називають предмети, яким віруючі припи¬сують надприродні якості. Порівняно з магією фетишизм є складнішою формою релігії. Якщо магія посилювала вплив на природу, то фетишизм наділяв неабиякими вла¬стивостями матеріальні об'єкти. До реальної корисності предметів додавали надприродні властивості бути помічниками й заступниками людей. У фетишизмі в за¬родковій формі з'являється ідея Бога.

У сучасних релігіях фетишизм зберігся у вигляді по¬клоніння священним предметам (хрести, ікони, мощі) та у вірі в талісмани й амулети. Талісман, на думку забобонних людей, приносить щастя, амулет оберігає від нещастя.

Анімізм (лат. апіта — душа) — віра в існування в тілі лю¬дини її двійника — душі, від якої залежать життя особи, її фізіологічний і психологічний стан.

Анімалізм, зоолатрія (лат. апітаї — тварина; гр. гоп — тварина, Іаіге'іа — служіння) — сукупність магічних обрядів і вірувань, в основі яких — уявлення про тварин, рослин — покровителів роду. Сформувався він в уявленнях про залежність буття ро¬ду загалом та осіб, що до нього належали, від магічної си¬ли певних тварин і рослин, з якими людина прагнула бу¬ти у найкращих стосунках. Інколи виражався в уявленнях про вище буття богів, які керували конкретними тварина¬ми, рослинами.

Тотемізм (індіан. от-отем — його рід) — віра в надпри¬родну спорідненість груп людей (роду, племені) з певни-ми видами тварин, рослин. Тотемами називають тварин, яких первісні люди вва¬жали своїми надприродними родичами. У тотемах вони вбачали покровителів роду й племені, захисників, помічників у розв'язанні всіх конфліктів. Тому свої родові колективи первісні люди називали іменами тотемних тва¬рин.

Аніматизм (лат. апітатиз — уособлений, оживлений) — перенесення психічних властивостей людей на природу, ставлення до неї як до живої істоти.

Шаманізм (евенк, шаман — знахар) — віра в можливість спілкування служителів культу (шаманів) з духами.