Перший етап

Вироблення м’язового контролера або спостерігача.

Метою даного етапу повинно бути:

• навчити учнів визначити зайве навантаження і звільнити їх від нього;

• навчитися підкоряти м’язи своїм наміром.

Викладач пропонує учням сісти зручно і розслабитися, перевірити зайве напруження.

Звертати увагу учнів на те, що навіть у спокійному положенні можна спостерігати часткове напруження в м’язах рук, ніг, шиї і т.ін. Щоб учні навчилися точніше визначати затиски м’язів, нехай злегка напружують кисті рук, плечі, ноги і т.ін., а потім викладач пояснює різницю в стані і відчуттях.

Запропонуйте студійцям вправи:

• походити по кімнаті, визначити зайве напруження і зняти його;

• сісти на стілець, визначити затиски м’язів;

• лягти на підлогу, визначити напруження, зняти його.

Придумайте різноманітні вправи, варіюйте їх до тих пір, доки учні

не відчують хоч би часткової м’язової свободи. Тільки тренінгом можна домогтися вміння спостерігати і контролювати напруження і свободу м’язів.

Викладач повинен слідкувати за кожним учнем, допомагати, контролювати і т.ін. Щоб виявити індивідуальні затиски, можна запропонувати декілька вправ:

• виміряти довжину класу звичайним, спокійним кроком;

• відкрити і закрити двері;

• приготувати кімнату до прийому гостей і т.ін.

Ці та інші вправи проводити повторно. При повторі слідкувати, чи учень діє так як і в перший раз, чи при повторі є зайве напруження м’язів.

Кожна вправа контролюється і аналізується викладачем.

У плані занять з учнями необхідно передбачити вправи, які б виробляли в них уміння відчувати роботу м’язів і підкоряти їх своїй усвідомленій волі.

Проробіть декілька простих вправ і контролюйте роботу м’язів.

1. Учні сідають на стілець прямо і відводять плечі назад. Запропонуйте перевірити, які м’язи спини працюють. Ці рухи повторіть декілька разів.

У цій же позі нехай учні відведуть спочатку ліве плече, потім праве, не допомагаючи руками.

2. Запропонуйте студійцям зробити рухи кожним пальцем руки окремо. Зігнути пальці рук почергово. Потрясти кистями рук, ніби струшуючи з них краплі води. Помахати кистями рук на обличчя, ніби то вам жарко.

Таких вправ можна придумати безліч, але не забудьте найголовніше –

студійцям необхідно навчитися підкоряти м’язи своїм намірам.

Другий етап

Центр тяги і точка опори

Мета даного етапу: навчати визначати центр тяги і точки опори для більшої стійкості в рухові сектора – перенесення центру тяги; моментальна орієнтація – знаходження центру тяги і точок опори при постійній зміні положення тіла.

1. Викладач пропонує стати коліньми на стілець, тримаючись однією рукою за спинку стільця, другою рукою, не доторкаючись до підлоги, попробувати підняти зім’ятий лист паперу.

2. Стоячи на колінах на стільці, не торкаючись ногами підлоги, дотягтися до предмета, який висить.

3. Не встаючи з стільця, передати книгу товаришеві, який стоїть далеко.

Викладач радить подібні вправи і пропонує учням визначити де

точку опори. При цьому дуже важливо, щоб вони позбавлялися зайвої напруги і не приймали сторонні затиски за необхідні для збереження рівноваги. Педагог повинен рекомендувати учням проводити ці та побідні вправи дома.

Обов’язково потрібно проводити вправи на зміну центру тяги.

Можна порекомендувати такі вправи:

1. Стоячи на обох ногах, перенести центр тяги на ліву ногу, потім на праву.

2. Викладач пропонує учням бігти по аудиторії. По сигналу учні зупиняються, ніби по команді „замри”, хто в якій позі.

3. Учні стоять біля стіни. Кожен із них почергово бере кого-небудь за руку і рвучко витягує на середину класу, і той завмирає в позі „приземлення”.

Ці і подібні вправи проводяться на швидку орієнтацію – знаходження центру тяги і точок

опори при швидкій зміні положення тіла. Педагогу потрібно слідкувати за тим, щоб положення (пози) не придумувалися раніше, а приймалися несподівано.