- •Основи акторської майстерності
- •Методика викладання основ акторської майстерності Про покликання актора
- •Про основні напрямки в акторському мистецтві
- •Виховання художнього смаку
- •Навчання і виховання творчої особистості
- •К.С.Станіславський про моральне виховання актора
- •Сценічне виховання. Система к.С.Станіславського
- •Тренінг внутрішньої психотехніки актора
- •Виховання зовнішньої техніки актора
- •Вивільнення м’язів
- •Перший етап
- •Другий етап
- •Третій етап
- •Четвертий етап
- •Розділ і. „Якби”, запропоновані обставини.
- •Розділ іі. Запропоновані обставини
- •Розділ ііі. Прелюдія
- •Розділ іv. Зміна запропонованих обставин змінює наше ставлення до предмета, змінює дію з цим предметом.
- •Сценічна уява. Види уяви
- •Розділ іі. Розвиток уяви і фантазії в уявній площині
- •Сценічна увага. Види сценічної уваги
- •Розділ і. Об’єкти – точки уваги на всі 5 почуттів
- •Розділ іі. Кола уваги
- •Розділ ііі. Розвиток стійкості уваги
- •Публічна самотність
- •Іv етап
- •Іі етап Розвиток логіки і послідовності
- •Розділ і. Створення логічної і послідовної лінії фізичної дії
- •Розділ іі. Створення логіки переживання
- •Розділ ііі. Послідовність і безперервність в рухах
- •Сценічна наївність
- •Емоційна пам’ять Методика проведення занять на розвиток емоційної пам’яті
- •Іі етап. Розвиток емоційної пам’яті
- •Ііі етап. Манки зовнішні і внутрішні
- •Розділ і. Внутрішні манки
- •Розділ іі. Зовнішні манки
- •Спілкування і етап. Органічний процес спілкування
- •Іі етап. Умови, необхідні для спілкування Розділ і. Внутрішній матеріал для спілкування і об’єкти (тобто чим і з ким спілкуватися)
- •Розділ іі. Способи, прийоми спілкування
- •Розділ ііі. Пристосування
- •Ііі етап. Робота над розвитком органічного, безперервного процесу спілкування
- •Характерність. Види характерності. Методика проведення вправ на характерність
- •Внутрішня характерність образу (відтворення характерів)
- •Дві групи рис зовнішньої характерності
- •Зовнішня характерність є мимовільним результатом виявлення внутрішнього життя образу
- •Практичні вправи по розділу „Внутрішня характерність”
- •Етюд „в ощадній касі”
- •Етюд „На пошті”
- •Етюд „у вагоні”
- •Практичні вправи по розділу „Зовнішня характерність”
- •Етюд „Засідання стариків”
- •Етюд „в амбулаторії”
- •Вправа „Типи минулого”
- •Післямова
- •Література
Ііі етап. Робота над розвитком органічного, безперервного процесу спілкування
Вправи
Викладач викликає двох учнів і кожному дає по фразі, одному – „кляп, скоріше!”, а другому – „замри!” І вказує, що ніяких інших слів вживати не можна. Для цього учні повинні створити такі запропоновані обставини, при яких би вони могли обмежитися тільки даними фразами.
Запропонувати сюжети вправ для 2-4 студентів, а потім на групових заняттях зробити їх.
При роботі над вправами потрібно слідкувати за логікою і послідовністю всіх елементів психотехніки.
Педагог викликає декількох учнів і дає їм репродукцію картини відомого художника. Вам дана тема, розвийте її. Створіть конкретні запропоновані обставини, точні взаємостосунки. Запам’ятайте положення дійових осіб на репродукції (кожному призначається певна фігура, зображена на репродукції) і свою фігуру, роль якої ви будете виконувати, і дійте.
Положення, зайняте всіма, згідно зображеному на репродукції, буде
останньою вашою мізансценою.
Учні в роботі над етюдами по репродукціях часто втрачають почуття міри, відразу починають грати образи. А тому викладач повинен робити аналіз етюдів, примушуючи самих учнів знаходити допущені ними помилки.
Характерність. Види характерності. Методика проведення вправ на характерність
Мета уроку: Навчити розуміти психологію людини, дивитися на світ очима персонажу. Оволодіти зовнішньою і внутрішньою характерністю.
Внутрішня характерність образу (відтворення характерів)
У вправах даного розділу та чи інша поведінка, обставина, ставлення і т.ін. можуть виникнути в процесі відтворення раніше продуманої риси характеру людини.
Припустимо, що нам необхідно відтворити на сцені людину недовірливу, яка надзвичайно боїться: як би не захворіти, як би не заразитися.
Що найбільш типове притаманне недовірливій людині? Як вона переважно ставиться до навколишнього середовища? В її поведінці буде спостерігатися побоювання – вона боїться різної зарази. Вона буде обережна в ставленні до речей, в неї буде спостерігатися гидливість, вона буде остерігатися, щоб вберегти себе від хвороб, буде уважно ставитися до всіляких порад, які стосуються збереження здоров’я, надавати перебільшеного значення кожній дрібниці, словам, всі її бажання, вчинки будуть спрямовані на те, щоб зберегти себе.
Аналізуючи таким чином психологію недовірливої людини, виконавець повинен примусити себе розглядати навколишній світ очима цієї недовірливої людини. Досягається це шляхом знаходження виконавцем навколо себе і в собі певних ставлень до зовнішнього світу, ставлень, мотивованих якостями даного характеру.
Знаходячи ці ставлення, виконавець, сам того не помічаючи, змінюється, поступово входить в „шкуру” образу, який він відтворює, грає. Але тут є одна особливість: стаючи іншим, актор повинен в той же час залишатися самим собою. Це означає, що правда внутрішнього життя залишається у актора своєю (тобто його особисте ставлення), а особливості виявлення цієї правди (які виникають із обставин, в яких знаходиться образ) роблять актора іншим.