Етюд „в ощадній касі”

Виконавці розподіляють між собою професії, посади, намічають характери, обговорюють обставини, час, місце дії і т.ін.

Діють:

Касир – жартівник, балакучий.

Службовець в І віконечку – догідливий, уважний.

Службовець в ІІ вікні – придирливий, бюрократ, впертий.

Прибиральниця – кокетка.

І відвідувач – сором’язливий.

ІІ відвідувач – щасливий (виграв по облігації).

ІІІ відвідувач – надоїдливий.

ІV відвідувач – неуважний.

V відвідувач – роздратований.

Кожен відвідувач сам собі придумовує причину, чому він прийшов до каси.

Методичні вказівки. Перший етюд грають так, як виходить, без особливих попередніх вимог. Після перегляду учні і викладач аналізують роботу, роблять зауваження, сумують їх, і викладач дає певні вказівки, вимоги, які повинні бути враховані при повторі етюду.

Етюд „На пошті”

Етюд будується так, як і попередній

Діють:

І службовець (приймає телеграми) – в’ялий, флегматичний

ІІ службовець (вручає листи на вимогу, продає поштові знаки) – дуже рухливий, життєрадісний

ІІІ службовець (приймає кореспонденцію на замовлення і грошові перекази) – скрупульозний, йому здається, що його хочуть обманути, облаяти

Сторож – добродушний, охайний, уважний, прислужливий

Відвідувачі: 1 – надоїдливий, який любить встрявати в усі справи, має вільний час, безтолковий, але думає, що розумний.

2 – не говорить, погано розуміє українську мову.

3 – недовірливий.

4 – скупий.

5 – легковажний, насмішкуватий.

6 – надутий, мовчазний.

Етюд „у вагоні”

Діють:

Провідник – підозрює всіх і в усьому, не довіряє людям.

Контролер – замкнутий, надутий.

1-ший пасажир – брехливий, любить хвастати.

2-й – насмішкуватий.

3-й – нахабний.

4-й – інтриган.

5-й – боїться захворіти, від усього лікується.

6-й – неуважний.

7-й педантично акуратний.

8-й – жадібний, егоїстичний.

Зовнішня характерність образу

(відтворення характерів)

Ми вже говорили про ті особливі якості другої групи зовнішньої характерності, які не лише залежать від внутрішнього життя образу, але і навпаки, здатні накладати відбиток і на внутрішнє життя. Це:

• вік;

• стать;

• фізіологічні особливості (вага, повнота, краса і т.ін.);

• фізичні недоліки (глухота, сліпота, горбатість, короткозорість, некрасивість обличчя і т.ін.);

• професійні відбитки;

• національні особливості (звичаї, діалекти, традиції, особливості мови, акценти і т.ін.);

• місцеві особливості (говірка, особливі навички поведінки і т.ін).

Про розподіл ролей

Кожному актору приходиться створювати образ шляхом деякої обробки всього природнього матеріалу в спрямуванні наміченого образу.

Ролі в етюдах, а потім і в п’єсах необхідно визначати так, щоб характерні актори отримали можливість виявити свої здібності до зовнішнього перевтілення. Тим же виконавцям, які не мають здібностей до яскравої зовнішньої характерності, краще доручити роботу над образами їм близькими.

Практичні вправи по розділу „Зовнішня характерність”

Характерна хода: Всім учням пропонують почергово попробувати ходу:

• легку;

• важку;

• перевалюючись;

• з нерівними кроками;

• ледь-ледь підплигуючи;

• з покачуванням вперед;

• дрібушити;

• ходу ледь п’яної людини;

• п’яного;

• кривого і т.ін.

Хода старої людини. Хода старої людини складається із намагань слабкої людини:

• збільшити площу для великої стійкості (звідси дещо розставлені ноги);

• зменшити простір і час знаходження на одній нозі (звідси короткі і часті старечі кроки).

Оволодіти ходою – означає не думати про неї.

Методичні вказівки: Щоб передати ходу старої людини необхідно уявити, що людина фізично заслабла і вступила в боротьбу зі слабкістю, чергуючи перемогу з поразкою.

Вправи

1. Старенький або старенька: несуть тяжку ношу; переходять по вузькій колоді через рів, канаву; лягають, встають, сідають.

2. Старий або стара: дістають воду з колодязя; підмітають підлогу, збирають сміття; умиваються, зачісуються (дід бороду чеше).

3. Старий ховає в скриню нажиті гроші. Чується шум. Можуть побачити. Потрібно заховати кінці у воду.

4. Виконати ряд завдань, але в різних фізичних самопочуттях, відтворюючи різні по конституції (фізичній) дії:

• товстий;

• надмірно товстий;

• тонкий від того, що весь затягнутий;

• „аршин” проковтнув;

• товстий, в’ялий ловить муху або курча;

• рухливий (для цієї вправи доцільно взяти в руки довгий платок і крутити його, не даючи опуститися, виробляючи різні фігури, або ловити підсакою метеликів);

• виграє своєю фігурою, хвастає своїм костюмом;

• кривий;

• горбатий;

• сліпий;

• німий;

• глухонімий;

• глухий.

Асоціація з різними тваринами. Наслідування.

Приклади: Курка, гуска, качка, сова, індик, півень, ворона, лисиця, горобець, миша, бегемот, кіт, кішка, корова, баран, свиня, собака, жирафа, верблюд.

Порядок виконання вправи:

Спочатку потрібно згадати основну рису „характеру” тварини, основні манери її поведінки.

Постаратися, так би мовити, проникнути у внутрішній світ тварини,

подивитися її очима на зовнішній світ. Візьмемо, наприклад, курку: нам здається, що вона завжди здивовано дивиться на світ одним оком, або вперед, або назад, вона завжди чимось здивована, завжди оглядається, щось шукає. Рухи різні, вуглуваті, роздріблені і т.ін.

Розібравши таким чином основні риси характеру тварини потрібно попробувати все це відтворити в дії, прагнучи сприймати навколишній світ очима даної тварини. Потрібно відтворити ходу і основні рухи тварини.

Другий цикл подібних вправ повинен носити характер асоціації, тобто згадування подібних рис людини і тварини.

Вправи на відтворення характерної мови

В цих вправах потрібно свідомо використовувати всі можливі відхили від правильно проголошеної мови, головним чином різні придихання, тобто нечистоти голосу.

Від яких причин може виникнути різноманітність у звучанні нечистого голосу?

По-перше, від міри прослуховування придихання, по-друге, в залежності від сили (як і всяка якість голосу), а головне – в залежності від того, де ми помістимо голос. Якщо помістимо голос в піднебінні – виникне шепіт. Голос поміщений в гортані буде звучати як гарчання. Якщо корінь язика відтягти назад і закрити гортань, то отримаємо хрипіння. Попробуйте це проробити, вимовляючи фразу „Дайте води...помираю...ох”. Звук змінюється від штучної зміни резонаторів. Спробуйте говорити витягнутими, стиснутими губами, в ніс і т.ін.

Спочатку можна технічно домагатися банального звучання голосу шляхом вимови ряду цифр або прислів’їв. Потім, коли кожен виконавець буде більш-менш знати свої мовні особливості, виразні засоби, – можна перейти до осмислених вправ, виправдовуючи кожен раз використання нечистої мови як органічну необхідність, породжену якостями образу, який нам доведеться втілювати.

Вправи

Різних вад, мови для ліплення гостро характерних деталей, того чи іншого образу:

• гаркавість (нечистота вимови літери „р”);

• шепелявість (замість „с” вимовляється „ш”);

• сюсюкання (літера „ч” звучить як „с” або „ц”);

• невимова літери „л”, яка звучить як „в”);

• коротке, переривчасте заїкання;

• гугнявість (вимова в ніс, ніби ніздрі затиснуті);

• з витягнутою нижньою губою;

• з підгорнутими губами;

• приплямкування;

• з хрипінням (корінь язика відтягнутий назад і закриває гортань);

• з гарчанням (голос тримається в гортані).

Вправу повторити декілька разів (розіграш по телефону), користуючись різними мовними вадами, обов’язково обгрунтувавши причини такої мови.

В коротеньких етюдах спробувати передати національні особливості мови, акценти, місцеві говірки.

Промовляють текст від імені іноземців, які в різній мірі володіють українською мовою. Наприклад: німець, француз, англієць, китаєць і т.ін.