Міністерство культури і туризму України

Гадяцьке училище культури ім.І.П.Котляревського

Основи акторської майстерності

Зміст практичних занять та методичні поради до їх проведення

(для викладачів театральних студій та шкіл естетичного виховання)

Упорядник – О.А.Перебийніс,

викладач-методист

вищої категорії

Гадяч - 2006

ПЛАН

1. К.С.Станіславський про моральне виховання актора.

2. Зміст практичних занять з основних елементів системи К.С.Станіславського:

• вивільнення м’язів;

• „дія”, „якби”, запропоновані обставини;

• сценічна уява. Види уяви;

• сценічна увага. Види сценічної уваги;

• почуття правди, логіка і послідовність;

• сценічна наївність;

• емоційна пам’ять;

• спілкування;

• характерність. Види характерності;

• методика проведення вправ на характерність.

3. Післямова.

Сьогодні по всій країні, в кожному районному центрі при музичних школах відкриті студії театральні, в кожному обласному центрі діють школи естетичного виховання, де є і театральні відділення. Дуже схвально, що молодь залучають до мистецтва. Але є велика проблема існує з методичною літературою для театральних студій.

Література, яка існує, недоступна в більшості населених пунктів. Ось тому і виникла необхідність написати методичну роботу, яка б допомогла викладачам театральних студій навчати обдаровану молодь основам акторської майстерності.

Автор використав матеріали С.В.Гіппіуса, Л.П.Новицької, Б.Є.Захави, К.С.Станіславського та інших майстрів сцени, а також свій 30-річний педагогічний досвід та досвід колег.

Запропоновані у даному посібнику вправи допоможуть учням знайти правильне творче самопочуття, розвинути і вдосконалити акторський „апарат” – його творчу увагу, уяву і фантазію. Ці вправи давно використовуються театральною педагогікою.

Вправи з кожної теми практичного посібника дають можливість педагогу розвивати ініціативу учнів, підтримувати їх пристрасть, захоплення улюбленою справою, заради якої вони і прийшли в мистецтво.

Вся робота з оволодіння азами акторської техніки базується на системі виховання акторів, яку розробив К.С.Станіславський.

Звичайно, створювати таланти ніяка система не в змозі. Зорієнтувати, прокласти шлях, застерегти від помилок, відшліфувати акторське обдарування – в цьому завдання „системи”, а заодно і даного посібника.3

Методика викладання основ акторської майстерності Про покликання актора

Перша зустріч студійців з педагогами-майстрами запам’ятовується на все життя. Тому вона повинна бути особливо змістовною і охопити саме потаємне і важливе для початківців. Саме тут доцільно поставити питання: якому мистецтву вони хочуть посвятити себе, що їх цікавить в театральному мистецтві, ким вони (студійці) мріють стати? Що, на їхню думку, може принести акторам і глядачам найвище моральне задоволення.

Нехай відповіді учнів будуть заплутаними й наївними, але вони дадуть поштовх до серйозної розмови про театральне мистецтво.

Педагог повинен розповісти про:

• роль театру в житті кожної людини і суспільства в цілому;

• про його вплив на глядачів;

• про цінність театру в естетичному вихованні глядачів;

• про мистецтво актора як головної фігури в театрі.

В перших бесідах студійців необхідно познайомити із специфікою театрального мистецтва

(синтетичне мистецтво, колективне, про атмосферу театральної творчості, про взаємовідносини і стосунки в театрі).

Педагог повинен розкрити перед студійцями глибокий зміст заповіту К.С.Станіславського: „Любити мистецтво в собі, а не себе в мистецтві”.

Любов до мистецтва об’єднує акторів у міцний колектив, а любов до себе роз’єднує їх, розвалює спільну справу. Той, хто любить мистецтво в собі, – дорожить самим процесом творчості, хто любить себе в мистецтві, - цікавиться більше його результатами.

Важливо з самого початку роз’яснити студійцям думку, що істинне сценічне мистецтво – це перш за все мистецтво художнього ансамблю і розкрити роль ансамблю в створенні вистави.

Студійці повинні добре уявити, які людські і професійні якості їм потрібно виховувати в собі в процесі навчання, щоб найкраще виконати свою місію художника.

З моменту вступу до студії вони повинні привчатися до щоденної систематичної праці, розвивати в собі вимогливість і самокритичність, уважне і доброзичливе ставлення до товаришів, непримиренність до різного роду нездорових явищ у творчому колективі: до лінощів, поганого характеру, егоїзму, прем’єрства, кар’єризму і т.ін.

Кожен член колективу зобов’язаний засвоїти високу етику і свідому дисципліну творчої праці, яка притаманна званню артиста.

Викладач повинен познайомити студійців з основними вимогами етики К.С.Станіславського і підвести до висновку, що: „Творити і проводити наші основні завдання можливо лише при відповідних обставинах, і той, хто заважає їх створенню, здійснює злочин перед мистецтвом, перед суспільством, перед всіма колективними працівниками театру. Ось чому найстрогіша етика і дисципліна дуже необхідні в нашій справі.

До питань етики і дисципліни прийдеться повертатися постійно протягом навчання в студії.