- •Основи акторської майстерності
- •Методика викладання основ акторської майстерності Про покликання актора
- •Про основні напрямки в акторському мистецтві
- •Виховання художнього смаку
- •Навчання і виховання творчої особистості
- •К.С.Станіславський про моральне виховання актора
- •Сценічне виховання. Система к.С.Станіславського
- •Тренінг внутрішньої психотехніки актора
- •Виховання зовнішньої техніки актора
- •Вивільнення м’язів
- •Перший етап
- •Другий етап
- •Третій етап
- •Четвертий етап
- •Розділ і. „Якби”, запропоновані обставини.
- •Розділ іі. Запропоновані обставини
- •Розділ ііі. Прелюдія
- •Розділ іv. Зміна запропонованих обставин змінює наше ставлення до предмета, змінює дію з цим предметом.
- •Сценічна уява. Види уяви
- •Розділ іі. Розвиток уяви і фантазії в уявній площині
- •Сценічна увага. Види сценічної уваги
- •Розділ і. Об’єкти – точки уваги на всі 5 почуттів
- •Розділ іі. Кола уваги
- •Розділ ііі. Розвиток стійкості уваги
- •Публічна самотність
- •Іv етап
- •Іі етап Розвиток логіки і послідовності
- •Розділ і. Створення логічної і послідовної лінії фізичної дії
- •Розділ іі. Створення логіки переживання
- •Розділ ііі. Послідовність і безперервність в рухах
- •Сценічна наївність
- •Емоційна пам’ять Методика проведення занять на розвиток емоційної пам’яті
- •Іі етап. Розвиток емоційної пам’яті
- •Ііі етап. Манки зовнішні і внутрішні
- •Розділ і. Внутрішні манки
- •Розділ іі. Зовнішні манки
- •Спілкування і етап. Органічний процес спілкування
- •Іі етап. Умови, необхідні для спілкування Розділ і. Внутрішній матеріал для спілкування і об’єкти (тобто чим і з ким спілкуватися)
- •Розділ іі. Способи, прийоми спілкування
- •Розділ ііі. Пристосування
- •Ііі етап. Робота над розвитком органічного, безперервного процесу спілкування
- •Характерність. Види характерності. Методика проведення вправ на характерність
- •Внутрішня характерність образу (відтворення характерів)
- •Дві групи рис зовнішньої характерності
- •Зовнішня характерність є мимовільним результатом виявлення внутрішнього життя образу
- •Практичні вправи по розділу „Внутрішня характерність”
- •Етюд „в ощадній касі”
- •Етюд „На пошті”
- •Етюд „у вагоні”
- •Практичні вправи по розділу „Зовнішня характерність”
- •Етюд „Засідання стариків”
- •Етюд „в амбулаторії”
- •Вправа „Типи минулого”
- •Післямова
- •Література
Розділ і. „Якби”, запропоновані обставини.
Ми вже не раз говорили, що на сцені потрібно діяти доцільно, продуктивно, обгрунтовано. І приводить до цього слово „якби”, наприклад: якби я чекав до себе гостей, то я б зробив і те, і інше. Зі словом „якби” починається творчість. К.С.Станіславський говорив, що „якби” є для акторів важілем, який переводить їх із дійсності в світ, в якому тільки і може здійснюватися творчість. Запропонуйте декільком учням одну і ту ж тему: Якби ви гуляли в лісі, що б ви там робили?
Дайте час на обдумування завдання. Потім перегляньте етюди. Детально проаналізуйте роботу учнів, вкажіть на правильні дії, зверніть увагу на помилки. Запропонуйте після аналізу проробити етюд, дайте зрозуміти учневі, де він помилявся. Змінюйте завдання, домагайтеся правильності виконання. Особливу увагу учнів звертайте на те, що маленькі слова „якби” викликають масу свідомих і підсвідомих думок, різноманітних логічних дій.
Закінчуючи вправи по розділу „якби”, потрібно пояснити учням, що їм доведеться стикатися з „якби” не лише в діях самої ролі, але і в усіх компонентах вистави, тобто з багатьма „якби”. Автор п’єси дає свої „якби”, режисер, художник, освітлювач та інші творці вистави доповнюють правдоподібний задум автора і режисера своїми „якби”. Актор повинен це враховувати в розробці своєї лінії дії.
Розділ іі. Запропоновані обставини
Отже, „якби” починає творчість, а продовжують її „запропоновані обставини”. „Якби” дає поштовх уяві, а „запропоновані обставини” роблять обгрунтованим саме „якби”.
Що ж таке „запропоновані обставини”? Це зміст п’єси, епоха, місце і час дії, події, обставини, стосунки між дійовими особами і т.ін.
Викладач повинен провести практичні заняття, навчити учнів конкретно, детально створювати „запропоновані обставини” і в залежності від них – логіку і послідовність дій. Потім пропонує учневі задати „запропоновані обставини” своєму товаришеві. Один учень задає „запропоновані обставини” іншому по-секрету. Група спостерігає за діями свого товариша і повинна визначити задані „запропоновані обставини”.
Задаючи такі вправи, викладач повинен слідкувати, щоб учні задавали „запропоновані обставини” конкретні і детальні, а виконавці діяли логічно і послідовно. Дуже важливо, щоб учні самі робили аналіз вправ, давали оцінку роботі своїх товаришів.
Розділ ііі. Прелюдія
Щоб краще ввійти в коло запропонованих обставин на сцені, необхідно знати, що відбувалося з дійовою особою до того, як вона появилась на сцені. Все те, що відбувалось до моменту виходу актора на сцену прийнято називати прелюдією. Запропонуйте учням нафантазувати прелюдії до тих вправ, етюдів, які вони щойно робили.
Викладач на заняттях повинен вимагати від учнів фантазувати прелюдії не „взагалі”, а такі, які б допомагали ввійти в атмосферу і ритм етюду і створити правильне сценічне самопочуття в ньому. Доцільно роздати учням ілюстрації картин відомих художників: „Не чекали” І.Рєпіна, „Розбірлива наречена” П.Федотова та інші, запропонувати розкрити сюжет, тему, створити запропоновані обставини і за позами і виразом облич, по настрою персонажів уявити їхнє минуле і прелюдію.
Педагогу потрібно слідкувати, щоб учень, розповідаючи прелюдію, не випустив жодної деталі і зумів обґрунтувати її, офантазувати.