- •Основи культурології
- •Передмова
- •Розділ іі. Історичні форми
- •7.2. Характерні риси свідомості первісної людини
- •7.3. Особливості первісного мистецтва
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Кессиди ф.Х. Сущность мифа и его отношение к познанию, религии и художественному творчеству
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 8. Давні цивілізації Сходу Зміст теми
- •8.1. Загальна характеристика давніх цивілізацій
- •8.2. Культура Давнього Єгипту
- •8.3. Цивілізація Давньої Месопотамії
- •8.4. Культура Давнього Китаю та Давньої Індії
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми к. Ясперс. О мировой истории
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 9. Антична культура Зміст теми
- •9.1. Особливості становлення античної культури
- •9.2. Особливості культури Давньої Греції
- •9.3. Культура елліністичної епохи
- •9.4. Культура Давнього Риму
- •9.5. Античне мистецтво
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Кессиди ф.Х. К проблеме греческого чуда
- •Вернан ж.-п. Духовный мир полиса
- •План семінарського заняття
- •Завдання До самостійної роботи
- •Тема 10. Культура Середньовіччя Зміст теми
- •10.1. Соціокультурні характеристики людини Середньовіччя
- •10.2. Основні субкультури середньовічного суспільства
- •10.3. Мистецтво європейського Середньовіччя
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Жак Ле Гофф. О цивилизации средневекового Запада
- •Хёйзинга й. Осень Средневековья
- •Гуревич а.Я. Категории средневековой культуры
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 11. Культура Відродження Зміст теми
- •11.1. Характерні риси ренесансної культури: антропоцентризм, гуманізм
- •11.2. Суперечливість Ренесансної культури
- •11.3. Мистецтво Відродження
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Пико делла Мирандола. Речь о достоинстве человека
- •Лосев а.Ф. Общая характеристика эпохи Возрождения
- •План семінарського заняття
- •Завдання До самостійної роботи
- •Тема 12. Культура Нового часу Зміст теми
- •12.1. Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу
- •12.2. Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу
- •12.3. Основні мистецькі напрями Нового часу
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Гвардини р. Конец нового времени
- •Кант и. Ответ на вопрос: что такое Просвещение?
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 13. Культура Новітньої епохи Зміст теми
- •13.1. Особливості сучасного культурного розвитку на зламі хх-ххі століть
- •13.2. Мистецтво Новітньої епохи
- •13.2.1. Мистецтво першої половини хх століття
- •13.2.2. Мистецтво постмодернізму
- •13.3. Проблема діалогу культур у контексті сучасних глобалізаційних процесів
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела для вивчення теми а. Печчеи. О человеческих качествах
- •Тоффлер о. Футурошок
- •Швейцер а.А. Культура и этика Кризис культуры и его духовная причина
- •План семінарського заняття
- •4. Діалог культур як імператив сьогодення. Завдання До самостійної роботи
- •Розділ ііі. Історичні форми релігії
- •Тема 14. Генеза релігії, її ранні форми Зміст теми
- •14.1. Виникнення та особливості первісних вірувань
- •14.2. Ранні форми релігії
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Тайлор э.Б. Первобытная культура
- •Фрэзер Дж.Дж. Золотая ветвь: Исследование магии и религии
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 15. Національно-державні релігії Зміст теми
- •15.1. Етнічні релігії, їх сутнісні ознаки та класифікація
- •15.2. Ранні національні релігії
- •15.2.1. Релігійні уявлення Давнього Єгипту
- •15.2.2. Релігія Давньої Греції
- •15.2.3. Релігійні вірування давніх римлян
- •15.3. Пізні національні релігії
- •15.2.3.1. Зороастризм – стародавня релігія Ірану
- •15.3.3.2. Специфіка індуїзму як національної релігії Індії
- •15.3.3.3. Конфуціанство – національна релігія Китаю
- •15.3.3.4. Іудаїзм – національна монотеїстична релігія
- •Питання для самоконтролю
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 16. Світові релігії Зміст теми
- •16.1. Загальні риси світових релігій
- •16.2. Буддизм
- •16.2. Загальна характеристика буддизму
- •16.2. Основні напрямки буддизму
- •16.2. Буддійський культ
- •16.3. Виникнення та еволюція християнства
- •16.3.1. Передумови виникнення християнства, його основні ідеї та культ
- •16.3.2. Православ’я
- •16.3.3. Католицизм
- •16.3.4. Протестантизм
- •16.4. Іслам
- •16.4.1. Виникнення і поширення ісламу
- •16.4.2. Основи віровчення та культу. Шаріат
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми а.Мень. История религии
- •С.Хантингтон. Столкновение цивилизаций
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Глосарій
- •Список рекомендованої літератури
15.2.2. Релігія Давньої Греції
Для релігії Стародавньої Греції характерним був політеїзм з розвиненою міфологією та олімпійською ієрархією богів. Релігія стародавніх греків почалася з міфології і в міфології знайшла своє найкраще вираження. Своє класичне завершення олімпійська релігія отримує в кінці VI- початку V століття до н.е.
Олімпійські боги не вважалися творцями світу, а захопили його у готовому вигляді, під час боротьби з титанами, світ сам по собі вічний і не потребує творця. Спосіб життя богів мало чим відрізнявся від людського. Вони фізично тотожні людям, мають усі людські якості, у тому числі і негативні. Головна відмінність небожителів полягала в їхньому безсмерті та надприродній могутності. Доля людей, їх життя і смерть повністю перебували в руках тих чи інших богів. Антропоморфне уявлення греків про своїх богів неминуче викликало відповідне ставлення до них - у їх очах боги були зрозумілі і близькі людиноподібні істоти.
Олімпійський пантеон очолює отець усіх богів і людей Зевс, ім’я якого означає "сяюче небо". Він живе на горі Олімп, усі боги цілком підкорялися йому. Окрім Зевса, до олімпійського пантеону належать: Гера - головна з богинь, дружина Зевса, покровителька заміжніх жінок і дітей, родинного життя, подружньої вірності; Посейдон - володар моря і покровитель мореплавства; Афіна - богиня мудрості, покровителька наук та мистецтва; Артеміда – богиня полювання, покровителька тварин та породіль; Аполлон - покровитель мистецтва та наук; Асклепій - бог-цілитель; Пан - бог пастухів; Афродіта - богиня кохання та краси; Арес - бог війни; Гефест - бог земного вогню і ковальського ремесла; Гестія - богиня сімейного вогнища; Гермес - бог торгівлі; Діонісій - бог виноградарства та виноробства.; Феміда - богиня правосуддя; Немезіда - покарання; Ніка - богиня перемоги.
Поруч з олімпійським пантеоном богів виникає значна кількість міфічних героїв, які приборкують чудовиська, що шкодять людям. Одночасно розвивається ідея людини як богоборця, що готовий сперечатися з богами, викликати їх на змагання тощо. Найбільш яскравим виразом такого підходу стає формування образу героя – напівбога за своїм походженням. Найбільш яскравим виразом такого підходу стає формування образу героя – напівбога за своїм походженням. Тільки в Греції має місце досягнення героєм безсмертя (Геракл), лише тут герої користувалися досить високим культовим престижем.
Давньогрецька релігійна свідомість пронизана ідеєю порядку. Світ Зевса і великих героїв – це світ міри і гармонії, в той же час у нього вторгалося протилежне начало, що було втілене в образі бога Діоніса. Найтяжчі гріхи перед лицем богів – перевищення людиною рамок міри. Боги карають тих, хто посягає на гармонію, встановлену їх владою, на ту розумну впорядкованість, котра виражена в понятті “космос”. Згідно з уявленнями греків, боги здатні проявляти довготерпіння і карають смертних лише тоді, коли ті порушують межі необхідної поведінки; гординя людей може привести до смерті.
В античній міфології досить виразно розроблена ідея людини. Люди од самого початку вважалися повністю включеними у космічний організм. Людина наділялась безсмертною душею, тіло для якої було лише тимчасовим місцезнаходженням. Давньогрецька релігія не приділяла особливої уваги моральним проблемам, потойбічної винагороди для неї не існувало, майже не розвинена ідея загробного воздаяння. Особливо караються лише злочинці. Посмертна доля людини в класичній культурі Еллади незавидна, перебування в царстві Аїда було жалюгідним. Якщо за життя людину супроводжують численні біди, то і після смерті душі людей бродять у підземному царстві Аїда у вигляді блідих тіней.
Життя людини од самого початку визначається долею, котру символізують три мойри. Доля – людський вимір вселенського закону, що виражається поняттям Діке – Справедливості. Зевс також наділив людей почуттям справедливості, що відрізняють людей від тварин. Основний обов’язок людини – бути справедливим і виконувати ритуал.
У Давній Греції, на відміну від Давнього Єгипту, жерці не були відособленою привілейованою кастою і фактично були держаними службовцями, що підкорялися законам, обов’язковим і для інших громадян. Вони не навчали релігії, не створювали богословських праць, але мали певний вплив в суспільстві.
Спілкування з богами під час богослужінь у греків зумовлювалося сприйняттям їх як могутніх, але зрозумілих істот, що в обмін на жертвоприношення повинні були виконувати прохання тих, хто молився. Жерці здійснювали обряд жертвоприношення, перед початком якого одягалися в білий одяг і омивали руки в солоній воді.
Виховані на суворому дотриманні законів і норм, стародавні греки ретельно ставилися до виконання культових положень, які у греків були порівняно прості. У культ входили жертвоприношення - простою формою жертви було проливання на землю або у вогонь вина з чаші в їжу богам; покладання вінків на вівтарі, прикрашення ними статуй богів, співи священних гімнів чи молитов; панафінеї - відправа громадського культу, яка сприймалася як справа державного значення; найбільш важливі з цих обрядів приймали характер загальнонародних урочистостей і свят.
Жертвоприношення могли бути безкровними - овочі, фрукти, хліб тощо і кривавими – тварини, а іноді, хоча й дуже рідко - люди. Вони здійснюватися як у храмах, так і поза ними; жертовні вівтарі зводились у греків вдома; наприклад, до богині Гестії грек міг безпосередньо звертатися, роблячи безкровні жертви біля свого домашнього вогнища.
Як особлива форма служіння богам сприймались спортивні змагання. Уявлення греків про богів як про істот, подібних до людей, але більш досконалих, диктувало прагнення уподібнюватися ним і в тілесній досконалості. Вважалося, що боги радіють, коли бачать людей, здорових та сильних. Головним спортивним святом Стародавньої Греції були Олімпійські ігри, під час яких укладався всезагальний мир і навіть літочислення у Греції йшло за Олімпіадами (починаючи з 776 р. до н.е.). Крім Олімпіад, найбільш відомими були Німейські, Піфійські та Істмійські спортивні ігри.
Одним із найважливіших обов’язків жерців було також пророкування майбутнього. Особливим вшануванням у греків користувалися святилища оракули, у яких боги через жерців давали прямі відповіді на запитання людей. Найбільшою славою користувалося святилище Аполлона в Дельфах, біля підніжжя гори Парнас. Дельфійські жерці і оракули Аполлона мали великий авторитет, могли втручатися в державні справи і серйозно впливати на події.
Біля ущелини в скелі, звідки виходили одурманюючі випари, на тринозі сиділа жриця Аполлона піфія, втрачаючи свідомість, вона починала промовляти незв’язні слова, які вважалися віщуванням самого бога, а жерці вже по-своєму тлумачили сказане для відвідувачів. Піфія могла дати відповідь на будь-яке запитання стосовно майбутнього і до неї та до жерців храму часто зверталися правителі Греції та інших країн і народів.
В елліністичну епоху полісна релігія спочатку витісняється різними релігійно-містичними течіями і філософськими вченнями, а з появою християнства релігія стародавніх греків остаточно відкидається.