- •Основи культурології
- •Передмова
- •Розділ іі. Історичні форми
- •7.2. Характерні риси свідомості первісної людини
- •7.3. Особливості первісного мистецтва
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Кессиди ф.Х. Сущность мифа и его отношение к познанию, религии и художественному творчеству
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 8. Давні цивілізації Сходу Зміст теми
- •8.1. Загальна характеристика давніх цивілізацій
- •8.2. Культура Давнього Єгипту
- •8.3. Цивілізація Давньої Месопотамії
- •8.4. Культура Давнього Китаю та Давньої Індії
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми к. Ясперс. О мировой истории
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 9. Антична культура Зміст теми
- •9.1. Особливості становлення античної культури
- •9.2. Особливості культури Давньої Греції
- •9.3. Культура елліністичної епохи
- •9.4. Культура Давнього Риму
- •9.5. Античне мистецтво
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Кессиди ф.Х. К проблеме греческого чуда
- •Вернан ж.-п. Духовный мир полиса
- •План семінарського заняття
- •Завдання До самостійної роботи
- •Тема 10. Культура Середньовіччя Зміст теми
- •10.1. Соціокультурні характеристики людини Середньовіччя
- •10.2. Основні субкультури середньовічного суспільства
- •10.3. Мистецтво європейського Середньовіччя
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Жак Ле Гофф. О цивилизации средневекового Запада
- •Хёйзинга й. Осень Средневековья
- •Гуревич а.Я. Категории средневековой культуры
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 11. Культура Відродження Зміст теми
- •11.1. Характерні риси ренесансної культури: антропоцентризм, гуманізм
- •11.2. Суперечливість Ренесансної культури
- •11.3. Мистецтво Відродження
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Пико делла Мирандола. Речь о достоинстве человека
- •Лосев а.Ф. Общая характеристика эпохи Возрождения
- •План семінарського заняття
- •Завдання До самостійної роботи
- •Тема 12. Культура Нового часу Зміст теми
- •12.1. Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу
- •12.2. Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу
- •12.3. Основні мистецькі напрями Нового часу
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Гвардини р. Конец нового времени
- •Кант и. Ответ на вопрос: что такое Просвещение?
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 13. Культура Новітньої епохи Зміст теми
- •13.1. Особливості сучасного культурного розвитку на зламі хх-ххі століть
- •13.2. Мистецтво Новітньої епохи
- •13.2.1. Мистецтво першої половини хх століття
- •13.2.2. Мистецтво постмодернізму
- •13.3. Проблема діалогу культур у контексті сучасних глобалізаційних процесів
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела для вивчення теми а. Печчеи. О человеческих качествах
- •Тоффлер о. Футурошок
- •Швейцер а.А. Культура и этика Кризис культуры и его духовная причина
- •План семінарського заняття
- •4. Діалог культур як імператив сьогодення. Завдання До самостійної роботи
- •Розділ ііі. Історичні форми релігії
- •Тема 14. Генеза релігії, її ранні форми Зміст теми
- •14.1. Виникнення та особливості первісних вірувань
- •14.2. Ранні форми релігії
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми Тайлор э.Б. Первобытная культура
- •Фрэзер Дж.Дж. Золотая ветвь: Исследование магии и религии
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 15. Національно-державні релігії Зміст теми
- •15.1. Етнічні релігії, їх сутнісні ознаки та класифікація
- •15.2. Ранні національні релігії
- •15.2.1. Релігійні уявлення Давнього Єгипту
- •15.2.2. Релігія Давньої Греції
- •15.2.3. Релігійні вірування давніх римлян
- •15.3. Пізні національні релігії
- •15.2.3.1. Зороастризм – стародавня релігія Ірану
- •15.3.3.2. Специфіка індуїзму як національної релігії Індії
- •15.3.3.3. Конфуціанство – національна релігія Китаю
- •15.3.3.4. Іудаїзм – національна монотеїстична релігія
- •Питання для самоконтролю
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 16. Світові релігії Зміст теми
- •16.1. Загальні риси світових релігій
- •16.2. Буддизм
- •16.2. Загальна характеристика буддизму
- •16.2. Основні напрямки буддизму
- •16.2. Буддійський культ
- •16.3. Виникнення та еволюція християнства
- •16.3.1. Передумови виникнення християнства, його основні ідеї та культ
- •16.3.2. Православ’я
- •16.3.3. Католицизм
- •16.3.4. Протестантизм
- •16.4. Іслам
- •16.4.1. Виникнення і поширення ісламу
- •16.4.2. Основи віровчення та культу. Шаріат
- •Питання для самоконтролю
- •Першоджерела до вивчення теми а.Мень. История религии
- •С.Хантингтон. Столкновение цивилизаций
- •План семінарського заняття
- •Завдання до самостійної роботи
- •Глосарій
- •Список рекомендованої літератури
14.2. Ранні форми релігії
До ранніх форм релігії належать: магія, фетишизм, тотемізм, рільницький культ, шаманство, анімізм та культ предків.
Магія (від давньогрецького – ворожба) – віра в існування надприродних засобів впливу на навколишній світ, це система прийомів, заснованих на вірі в можливість примусити надприродні сили здійснити бажане. Іншими словами, це сукупність дій, обрядів та церемоній, що пов’язані з вірою у надприродні сутності та з вірою у можливість впливати на ці сутності, а з їх допомогою – і на хід подій у реальному світі. Магія створює враження, що людина може змінити реальність не лише своєю працею, тобто природним способом, а й особливими символічними діями, обрядами й ритуалами, тобто надприродним шляхом.
Фетишизм (від португальського – річ для чаклунства; фетиш означає талісман, амулет) – віра в існування надприродних властивостей у матеріальних предметів, поклоніння предметам найближчого оточення людини (як правило, неживим). До реальної користі предметів додаються їхні «потойбічні» властивості бути помічниками й захисниками людей. Порівняно з магією фетишизм є складнішою формою релігії. Якщо магія посилювала віру в можливість впливу людини на природу, то фетишизм наділяв надприродними якостями ще й певні матеріальні об’єкти.
Тотемізм (мовою одного з індіанських племен «тотем» – його рід) – віра в надприродну спорідненість людських колективів із певними видами тварин, рослин чи явищ. Тотемізм – це породження властивого міфологічній свідомості антропоморфізму, тобто олюднення оточуючого світу, наділення його людиноподібними рисами. Наш древній предок не виділяв себе з оточуючого світу, він відчував кровну спорідненість із ним. Головними об’єктами поклоніння були тотемні духи, їм приносили жертви, для них танцювали, співали, ушановували їхні зображення. Убивати і з’їдати тотем можна було лише за умови дотримання певних релігійних процедур – ритуалів та обрядів. Тотемістичні елементи увійшли до складу всіх сучасних релігій; особливо відчутним є вплив тотемізму в індуїзмі.
Рільницький культ - поклоніння двійникам тих чинників природи, які впливають на врожаї.
Шаманство – віра у можливість спілкування людини з духом, яка доступна древнім професійним служителям культу – шаманам, які здатні приводити себе в екстатичний стан (евенкійською мовою «шаман» означає «несамовитий») і виступати нібито в ролі посередника між людиною і духами.
Анімізм (від лат. anima – душа) – віра в існування у матеріальних об’єктів і процесів надприродних двійників, тобто це віра в душу і духів людського тіла, тварин, знарядь праці, війни, хвороби тощо. Анімістичні уявлення передбачають існування душі як внутрішнього джерела діяльності всіх живих істот, своєрідного внутрішнього двигуна. У багатьох народів головними двійниками, яких найбільше поважали первісні анімісти, були душі померлих.
Від анімізму вже зовсім недалеко до віровчень епохи цивілізації. На цьому шляху у всіх народів був ще один ступінь – культ предків. Він складається на основі поховальних обрядів і віри в посмертне існування душ.
Необхідність пояснення різних явищ природи й суспільного життя привела до появи міфології, про яку вже йшлося в темі “Первісна культура”.
З розпадом родових відносин, посиленням соціального розшарування і різким зростанням ролі племінної знаті на місце культу предків приходить культ вождів – міфічних родоначальників, чиї душі підносяться над душами інших сородичів. Від поклоніння родоначальникам і вождям племен, яких міфологічна свідомість єдиноплемінників наділяє легендарними якостями і вмінням творити чудеса, зовсім недалеко до ідеї божеств – особливо могутніх істот, що підносяться над душами і духами і здійснюють чудеса не епізодично, а постійно. Коли процеси перетворення архаїчного суспільства в ранньокласове і формування інститутів держави поглибилися ще більше, предки набули виключного значення для освячення (легітимізації) влади правителя.
Перехід до землеробства і скотарства – найважливіша віха в історії людства – мав наслідком виникнення більш складних релігійних уявлень, появу нових та ускладнення старих релігійних обрядів і свят. Поклоніння духам в образах тварин поступово витісняється антропоморфізмом, тобто уявленням про те, що духи мають людський вигляд. Із занепадом первісної общини й розшаруванням суспільства з численного сонму духів виокремлюються наймогутніші представники надприродного світу – боги. Поступово складається пантеон, у якому у своєрідній формі відображається земна соціальна ієрархія. Особливе місце посідає бог-покровитель наймогутнішого племені в союзі племен.
З часом релігія використовується також для зміцнення впливу родової верхівки – вождів, старійшин – на рядових членів роду. Складається інститут жерців, тобто професійних священнослужителів, які керували релігійними церемоніями та святкуваннями і здійснювали жертвопринесення на честь богів.
Богослови іменують ранні вірування язичництвом, тобто релігіями хибними, такими, що не знають істинного Бога. Для пізніх родоплемінних вірувань характерне багатобожжя - політеїзм. Але язичництво різних етносів склало ту вихідну основу, з якої народилися древні релігії цивілізованого світу, у яких ідея бога посідає центральне місце. З виникненням класового суспільства і утворенням держав формуються національні релігії. В їхньому лоні у деяких етносів багатобожжя витісняється монотеїзмом – вірою в єдиного Бога-Творця, а деякі національні релігії поширюються серед багатьох народів і стають світовими.