Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Vischa_matematika_Chastina_3_Denisyuk_Repeta

.pdf
Скачиваний:
414
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
7.52 Mб
Скачать

 

3+i

π

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5.25. а)

e

4 ;

б) sh (–1 – 2i);

в) Arccos (4i) .

1.5.26. а) 6i ;

 

б) сh (1–3і);

в) Arccos3i .

1.5.27. а) (i + 1)i ;

б) th (2–3і);

в)

cos (

8π

+ 2i) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

1.5.28. а)

cos(4 + i);

б)

Ln(2 3 2i) ;

в)

ctg

π

i .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

1.5.29. а)

ctg πi;

 

б)

(13i)i ;

в) Arccos (3i) .

1.5.30. а)

Ln(13i) ;

б)

(1

3i)i ;

в)

cos (

13π

+ i) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

1.6. Виділіть дійсну та уявну частини функцій.

1.6.1. f(z) = e–z.

 

 

 

1.6.2. f(z) = sin 3z.

1.6.3. f(z) = ez2 .

 

 

 

1.6.4. f(z) = sin3z sin z.

1.6.5. f(z) = cos 4z.

 

 

1.6.6. f(z) = zln z.

 

 

 

 

 

 

1.6.7. f(z) = zez.

 

 

 

1.6.8. f(z) = z2cos z.

1.6.9. f(z) = z2sin z.

 

 

1.6.10. f(z) = Ln z.

1.6.11. f(z) = sh (z + 2i).

 

 

1.6.12. f(z) = z3ln z.

1.6.13. f(z) =

(2 + i)z2 3z .

1.6.14. f(z) = ez 2 .

 

 

 

 

 

 

1.6.15. f(z) = (2 i)z2 .

 

 

1.6.16. f(z) = (1+ i)z3 .

1.6.17. f(z) = z sin z.

 

 

1.6.18. f(z) = z cos z.

1.6.19. f(z) = z2ez.

 

 

1.6.20. f(z) = cos (z+i).

1.6.21. f(z) =

ez

 

.

 

 

1.6.22. f(z) =

z

.

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.6.23. f(z) = 2z2 +3z – 4iz.

1.6.25. f(z) = z . z2

1.6.27. f(z) = Re(sin z)cos z.

1.6.29. f(z) = cth z.

ez + 1

1.6.24. f(z) = ez 1 .

1.6.26. f(z)= ez . z

1.6.28. f(z) = Re(cos z)sin z. 1.6.30. f(z) = z (Re z + iIm z2).

271

http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/

Тема 2. ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ ТА ІНТЕГРУВАННЯ

ФУНКЦІЇ КОМПЛЕКСНОЇ ЗМІННОЇ

Диференційовність, аналітичність функції. Умови Коші—Рі- мана. Гармонічні функції. Інтегрування функції комплексної змінної. Інтегральна теорема Коші. Інтегральна формула Коші. Формула Ньютона—Лейбніца.

Література: [4, розділ 1, пп.1.4—1.6], [5, гл.1, пп.1.4—1.6], [12, розділ 30, §1—3], [13, розділ 1, §3—5], [15, розділ 15, п. 15.2], [17, розділ 8, §28—29].

Т.2 ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

2.1.Диференціювання функції комплексної змінної. Умови Коші—Рімана. Гармонічні функції

Нехай однозначна функція w = f(z) визначена в області D і нехай точка z належить цій області. Похідною f (z) у точці z називають границю відно-

шення приросту функції f(z) у точці z до приросту аргументу ∆z, коли приріст аргументу прямує до нуля, тобто

f (z) = lim

f (z)

= lim

f (z +

z) f (z)

.

z

 

 

z0

z0

z

Функцію f(z), яка має в точці z D скінченну похідну f (z) , називають

диференційовною в цій точці. Функцію, диференційовну в кожній точці області, називають диференційовною в цій області.

Теорема 1

Якщо функція f (z) = u(x, y) + ( x,

y) визначена в деякому

 

 

околі точки z = x + iy ,

причому в цій точці дійсні функції

u(x, y)

та υ( x, y) диференційовні,

то для диференційовності функції

w = f (z)

у точці z = x + iy необхідно і достатньо, щоб у цій точці викону-

вались рівності (умови Коші—Рімана):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

=

v

,

 

u

= −

v

.

 

(3.8)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

y

 

y

x

 

 

Якщо виконано всі умови теореми, то похідну диференційовної функції f (z) можна обчислити за однією з формул:

272

http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/

f (z) =

u

+ i

v

=

v

i

u

=

u

i

u

=

v

+ i

v .

(3.9)

 

x

 

x

 

y

 

y

 

x

 

y

 

y

 

x

 

Одне з найважливіших понять у теорії функції комплексної змінної ― поняття аналітичної функції.

Однозначну функцію f(z) називають аналітичною в точці z, якщо вона диференційовна (виконуються умови Коші—Рімана) в деякому околі цієї точки. Функцію f(z) називають аналітичною в області D, якщо вона диференційовна в кожній точці цієї області.

Точки Z-площини, в яких однозначна функція f(z) аналітична, називають правильними точками цієї функції, а ті точки, в яких функція не є аналітичною, називають особливими точками.

Із властивостей диференційовних функцій випливає, що многочлен f(z) = a0 + a1z + a2z2 + ... + anzn

аналітична функція в усій комплексній площині.

Далі, якщо f(z) і φ(z) ― аналітичні функції в області D, то в цій області

будуть аналітичними також і функції сf(z), f(z) ± φ(z), f(z)·φ(z). Частка f (z)

ϕ(z)

(φ(z) ≠ 0) аналітична в області D*, утвореній з області D виключенням з неї тих точок z, в яких функція φ(z) обертається в нуль. Тобто дробово-

 

 

a

+ a z + ... + a

zn

 

раціональна функція

f (z) =

 

0

1

n

 

є аналітичною функцією в

b

 

+ b z + ... + b

zm

 

 

 

 

 

0

1

m

 

 

області, яку дістаємо з усієї комплексної площини виключенням тих її точок, в яких знаменник дробу дорівнює нулю.

2.2. Гармонічні функції

Диференціальне рівняння з частинними похідними другого порядку

2 ϕ + 2 ϕ = 0 x2 y2

називають рівнянням Лапласа, а дійсну функцію φ(x, y), яка має в області D неперервні частинні похідні другого порядку включно і задовольняє це рівняння, називають гармонічною функцією в цій області.

Якщо функція f (z) = u(x, y) + ( x, y) аналітична в деякій області D, то дійсні функції u(x, y) та υ( x, y) задовольняють рівняння Лапласа, тоб-

то є гармонічними.

273

http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/

Гармонічні функції φ(x, y) і ψ (x, y) називають спряженими, якщо вони задовольняють умови Коші—Рімана:

 

∂ϕ =

∂ψ ,

∂ϕ

= − ∂ψ .

 

x

y

y

x

 

Для тогощобфункція

f (z) = u(x, y) + ( x, y) булааналітич-

Теорема 2

 

ною в області D, необхідно і достатньо, щоб її дійсна части-

на u(x, y) і уявна частина υ( x, y)

були спряженими гармонічними функ-

ціями в цій області.

 

 

 

За даною гармонічною в однозв’язній області D функцією u(x, y) можна знайти нескінченну множину аналітичних у цій області функцій з дійсною частиною u(x, y). Уявну частину цих функцій визначають за формулою

 

(x, y)

v dx +

v dy =

(x, y)

 

u dx +

u dy =

 

υ ( x, y) =

 

 

 

 

( x ,

y

) x

 

 

y

 

( x

, y )

 

y

 

x

 

0

0

 

 

 

 

 

0

0

 

 

 

 

 

 

 

x

 

u(x, y )

y

u(x, y)

dy + c.

 

 

 

 

 

=

y

0

dx +

 

 

x

 

 

 

 

 

 

x0

 

 

y0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

υ ( x,

 

x

u(x, y )

 

y

u(x, y)

dy + c,

 

(3.10)

 

y) =

 

0

 

dx +

 

x

 

 

 

 

x0

 

 

y

 

 

y0

 

 

 

 

 

де с ― довільна стала.

Аналогічно, нехай гармонічна функція υ( x, y) є уявною частиною ана-

літичної функції f(z) = u(x, y) + (x, y), тоді її дійсну частину знаходять за формулою:

x

v(x, y )

y

v(x, y)

 

 

u(x, y) =

0

dx +

 

dy + c.

(3.11)

y

x

x0

y0

 

 

 

 

 

 

Зауваження. За точку (x0 , y0 ) можна взяти будь-яку фіксовану точ-

ку площини, в якій підінтегральні функції існують. Найзручнішою при цьому є точка (0; 0).

2.3. Геометричний зміст модуля й аргумента похідної

Нехай функція f (z) аналітична в точці z0 і f (z0 ) 0 . Проведемо через точку z0 гладку криву l.

274

http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/

 

Нехай функція f (z) відображає точку z0 площини Z

у точку w0 = f (z0 )

площини W , а криву l ― у криву L. Візьмемо в околі точки z0 на кривій l

довільну точку z0 + z і будемо наближати цю точку до точки z0 . Тоді то-

чка

 

w + w , яка відповідає точці z +

z ,

переміщуватиметься по кривій L

до точки w0 (рис. 3.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За означенням похідної

 

 

 

 

 

 

 

w .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (z0 ) =

lim

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z0

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звідси випливають рівності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (z0 )

 

=

 

lim

w

 

=

lim

 

 

 

w

 

= lim

 

 

 

w

 

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

z

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z0

 

 

z0

 

 

 

 

 

 

z0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де

 

z

 

=

 

z z0

 

― відстань між точками

z0 та z0 +

 

z ,

 

а

 

 

 

w

 

=

 

w w0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

відстань між точками w0 та w0 + w . Отже,

похідна

 

 

f (z0 )

 

є границею

 

 

відношення нескінченно малої відстані між точками w0

 

 

та w0 + w до не-

скінченно малої відстані між точками z0

 

 

 

та

z0 + z . Унаслідок аналітич-

ності функції f (z) ця границя не залежить від вибору кривої l , що прохо-

дить через точку z0 , тобто границя

lim

 

 

 

w

 

 

=

 

f (z0 )

 

 

у точці z0 стала й

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

однакова в будь-якому напрямку.

z0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (z0 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Геометричний зміст модуля похідної: величина

 

 

 

дорівнює кое-

 

 

 

 

фіцієнту розтягу (подібності) в точці z0 при відображенні w = f (z) . Якщо

 

f (z0 )

 

> 1, то величину називають коефіцієнтом розтягу; якщо

 

f (z0 )

 

< 1 ,

 

 

 

 

то ― коефіцієнтом стиску.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для аргументу похідної в точці z0 виконуються рівності:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

arg f (z

0

) =

lim arg

w = lim arg

w lim arg z = α

2

− α ,

 

 

 

 

 

z0

z

z0

z0

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де α1 таα2 ― кути, які утворюють дотичні до кривих l і L

у точках z0 та

w0 відповідно з додатними напрямами дійсних осей площин

Z і W.

Звідси α2 = α1 + arg f (z0 ) . Отже, аргумент похідної f (z0 )

геомет-

рично дорівнює куту, на який треба повернути дотичну в точці z0

до будь-

якої гладкої кривої на площині Z , що проходить через точку z0 ,

щоб діс-

тати напрямок дотичної в точці w0 = f (z0 ) до образу цієї кривої на площині W при відображенні w = f (z) .

275

http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/

y

 

 

 

v

w = w0 + w

l

 

z = z0

+ z

 

w

 

z

 

L

z0

 

 

 

w0

 

 

 

 

α1

 

 

x

 

α2

 

 

 

 

u

Рис. 3.4

2.4. Інтегрування функції комплексної змінної

Нехай однозначна функція f (z) визначена і неперервна в області D, а

L ― кусково-гладка крива, яка належить D.

Нехай z = x + iy , f (z) = u + iv , u = u(x, y) , v = v(x, y) .

Інтеграл від функції f(z) уздовж кривої L визначається так:

f (z)dz = (u + iv)(dx + idy) = udx vdy + ivdx + udy.

(3.12)

L

L

L

L

 

Отже, інтеграл за комплексною змінною є сумою двох криволінійних інтегралів другого роду від функцій двох дійсних змінних.

Якщо функції u і υ неперервні вздовж гладкої дуги, заданої параметри-

чно: x = x(t) , y = y(t) ,

t [α; β] , то

 

 

 

β

 

 

udx vdy = [u(x(t), y(t))x(t) v(x(t), y(t)) y(t)]dt,

 

L

α

 

 

 

β

 

 

vdx + udy = [v(x(t), y(t))x(t) + u(x(t), y(t)) y(t)]dt.

 

L

α

 

 

Враховуючи, що

 

 

 

u(x(t), y(t)) + i v(x(t), y(t)) = f(z(t)) і z(t) = x(t) + iy(t) ,

 

можна записати:

 

 

 

 

β

β

 

f (z)dz = (u + iv)(x′ + iy)dt = f (z(t))z(t)dt.

(3.13)

L

α

α

 

Формула (3.13) зводить обчислення інтеграла за комплексною змінною від функції f(z) до обчислення визначеного інтеграла на відрізку [α; β] від дійсної змінної t.

276

http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/

Теорема 3

Інтеграл f (z)dz існує для будь-якої неперервної функції f(z) і будь-

L

якої гладкої кривої L.

(інтегральна теорема Коші). Якщо функція f(z) аналітична в однозв’язній області D і L ― кусково-гладкий замкнений

контур, що цілком міститься в D, то

vf (z)dz = 0.

(3.14)

L

 

Інтегральна теорема Коші справджується й у разі, коли область D є багатозв’язною (див. рис. 2.44).

Теорема 4 Нехай багатозв’язнаобластьD обмежена зовнішнім контуром L, орієнтованим проти ходу годинникової стрілки, і внутрішніми контурами L1, L2, …, LN, орієнтованими теж проти ходу годиннико-

вої стрілки, і нехай в D задана аналітична функція f(z). Тоді

v

N

 

f (z)dz = vf (z)dz .

(3.15)

L

k =1 Lk

 

Інтеграли від функції f(z), аналітичної в однозв’язній області D, не залежать від форми шляху інтегрування, а залежать лише від початкової і кінцевої точок. Тому для інтеграла вздовж кривої L, що сполучає точки z0 і z, користуються позначенням

z

z0 f (ς)dς .

Теорема 5 Нехай f(z) ― функція, неперервна в однозв’язній області D, й інтеграл від цієї функції вздовж довільної кусково-гладкої кривої, яка цілком лежить у D, не залежить від форми цієї кривої. Тоді фу-

нкція

z

 

F(z) = f (ς)dς ,

z0

 

де z0 , z D , має похідну F (z) , причому

F (z) = f (z) .

Функцію F(z) називають первісною для f (z), якщо F (z) = f (z) для всіх

z D.

Якщо F(z) ― первісна для f (z), то Ф(z) = F(z) + c, де с — комплексна стала, також первісна для f (z).

Теорема 6 Якщо f (z) ― аналітична функція в однозв’язній облaсті D і Ф(z) ― будь-яка первісна для f (z), то

277

http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/

z2

f (z)dz = Φ(z2 ) − Φ(z1 ) ,

(3.16)

z1

 

 

де z1, z2 D й інтегрування відбувається вздовж будь-якої кусково-гладкої дуги, що цілком лежить у D і сполучає точки z1 і z2.

Формулу (3.16) називають формулою Ньютона—Лейбніца.

Інтеграли від елементарних функцій комплексної змінної в області аналітичності обчислюють за допомогою тих самих правил і формул, що й від функцій дійсної змінної.

2.5. Інтегральна формула Коші

Теорема 7 Нехай функція f (z) аналітична в однозв’язній замкненій об-

ласті D , L ― межа області D, орієнтована в додатному напрямку (тобто проти ходу годинникової стрілки). Тоді для будь-якої внутрішньої точки z0 D справджується інтегральна формула Коші:

 

 

 

 

 

f (z0 ) =

1

v

f (z)dz

.

 

(3.17)

 

 

 

2πi

z z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

0

 

 

 

Якщо z0 не належить

 

, то

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D

 

f (z)dz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

= 0 .

 

 

 

 

 

 

 

2πi v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z z

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L

1

 

v

f (z)dz

називають інтегралом Коші.

 

 

 

Вираз

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2πi

z z

0

 

z0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D

 

ФормулаКошімаємісцеідлябагатозв’язноїобласті.

 

 

 

Важливість формули (3.17) полягає в тому, що

 

 

вона виражає

 

значення

аналітичної функції

f (z) в

Рис. 3.5

 

довільній внутрішній точці області D через її значен-

 

ня на межі цієї області.

 

 

 

 

Теорема 8 Нехай f(z) ― аналітична в області D функція і L ― кусковогладкий додатно орієнтовний замкнений контур, який ціл-

ком лежить у D разом з усіма своїми внутрішніми точками. Тоді для точок z0, які лежать усередині L, виконуються рівності

f (n) (z0 ) =

n!

 

f (ς)dς

( n = 0, 1, 2,... ).

(3.18)

2πi

vL (ς − z0 )n+1

 

 

 

Формули (3.17) та (3.18) — конструктивний засіб для обчислення інтегралів. За умов теорем 7 та 8 виконуються рівності

 

f (ς)dς

= 2πif (z0 ),

 

f (ς)dς

=

2πi

f (n) (z0 ).

vL (ς − z0 )

vL (ς − z0 )n+1

n!

 

 

 

278

http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/

Т.2 ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ

1. Перевірте, чи диференційовна функція f (z) = z .

Розв’язання. Очевидно, що розглядувана функція неперервна на всій комплексній площині.

Для заданої функції при будь-якому z дістаємо

 

 

f (z) =

 

z + z

z

=

z

=

x i y

.

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

z

 

z

 

 

 

x + i y

Із цієї рівності випливає:

 

f (z)

 

 

 

 

 

 

1) якщо ∆y = 0, ∆x ≠ 0, то

 

= 1;

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2) якщо ∆x = 0, ∆y ≠ 0, то

 

f (z)

= –1.

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

x i

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, вираз

при ∆z → 0 границі не має при жодному z.

x + i

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таким чином, функція f (z) = z , що неперервна в усій комплексній площині, не має похідної в жодній точці площини, тобто не є диференційовною.

2. Дослідітьнадиференційовністьфункціюf (z) = z2 тазнайдіть їїпохідну.

Розв’язання. Нехай z = x + iy, тоді

z2 = (x + iy)2 = x2 y2 + 2ixy, u(x, y) = x2 y2, υ(x, y) = 2xy.

Дійсні функції u(x, y) i υ(x, y) диференційовні в будь-якій точці (x, y) і задовольняють умови Коші—Рімана:

u

=

v

= 2x ,

u

= −

v

= −2 y .

x

 

y

 

y

 

x

 

Звідси випливає, що функція f (z) = z2 диференційовна на всій комплексній площині. Використовуючи формулу (3.9), маємо

(z2 )= 2x + 2iy = 2(x + iy) = 2z.

3. Дослідіть аналітичність функцій: а) f (z) = z z ; б) f (z) = e2z.

Розв’язання: а) маємо z z = x2 + y2, отже, u(x, y) = x2 + y2, υ(x, y) = 0.

Умови Коші―Рімана мають вигляд:

2x = 0,

2y = 0

і виконуються лише в точці (0; 0).

279

http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/

Отже, функція f (z) = z z диференційовна тільки в точці z = 0 і ніде не аналітична.

Обчислимо похідну f (0) , користуючись означенням. Враховуючи, що f(0) = 0, дістанемо

lim

z0

Отже, похідна

f = f(0 + ∆z) – f(0) = ∆z z ,

f

= lim

z

z

= lim

z = lim ( x i y) = 0.

z

z

 

z0

 

z0

x0

 

 

 

 

 

y0

f (0) існує й дорівнює нулю;

б) маємо e2z = e2x(cos 2y + isin 2y), звідси u(x, y) = e2xcos 2y, υ (x, y) = = e2xsin 2y — диференційовні функції у будь-якій точці (х, у). Знайдемо частинні похідні

u

 

= 2e2 x cos 2 y,

u

 

= −2e2 x sin 2 y,

 

 

 

 

x

y

 

v

= 2e2 x sin 2 y,

 

v

= 2e2 x cos 2 y.

 

 

 

 

x

 

y

Оскільки умови Коші―Рімана виконуються на всій площині, то задана функція диференційовна для будь-якого z і її похідна має вигляд:

(e2z )=

u

+ i

v

= 2e2xcos 2y + i2e2xsin 2y = 2e2x(cos 2y + isin 2y) = 2e2z.

x

x

4. Чи будуть диференційовними функції:

а) f (z) = y + xi; б) f (z) = (x2 y2) + 2xyi; в) f (z) = excos y + iexsin y?

Розв’язання: а) u = y, υ = x;

u

= 0,

u

= 1,

v

= 1,

v

= 0.

 

 

 

 

 

x

y

x

y

Одна з умов Коші―Рімана не виконується: u v . Тому розглядува-

y x

на функція недиференційовна;

б) u = x2 y2, υ = 2xy;

u

= 2x,

u

= −2 y,

v

= 2 y,

v

= 2x;

u

=

v

,

v

= −

u

.

 

 

 

 

 

 

 

 

x

y

x

y

x

y

x

y

Умови Коші―Рімана виконуються. Отже, за теоремою 1 функція диференційовна. Похідну знаходимо за формулою (3.9):

280

http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/