|
3+i |
π |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1.5.25. а) |
e |
4 ; |
б) sh (–1 – 2i); |
в) Arccos (4i) . |
1.5.26. а) 6−i ; |
|
б) сh (1–3і); |
в) Arccos3i . |
1.5.27. а) (i + 1)i ; |
б) th (2–3і); |
в) |
cos ( |
8π |
+ 2i) . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
1.5.28. а) |
cos(4 + i); |
б) |
Ln(2 3 − 2i) ; |
в) |
ctg |
π |
i . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
1.5.29. а) |
ctg πi; |
|
б) |
(1− 3i)i ; |
в) Arccos (−3i) . |
1.5.30. а) |
Ln(1− 3i) ; |
б) |
(1− |
3i)−i ; |
в) |
cos ( |
13π |
+ i) . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
1.6. Виділіть дійсну та уявну частини функцій. |
1.6.1. f(z) = e–z. |
|
|
|
1.6.2. f(z) = sin 3z. |
1.6.3. f(z) = ez2 . |
|
|
|
1.6.4. f(z) = sin3z sin z. |
1.6.5. f(z) = cos 4z. |
|
|
1.6.6. f(z) = zln z. |
|
|
|
|
|
|
1.6.7. f(z) = zez. |
|
|
|
1.6.8. f(z) = z2cos z. |
1.6.9. f(z) = z2sin z. |
|
|
1.6.10. f(z) = Ln z. |
1.6.11. f(z) = sh (z + 2i). |
|
|
1.6.12. f(z) = z3ln z. |
1.6.13. f(z) = |
(2 + i)z2 − 3z . |
1.6.14. f(z) = ez 2 . |
|
|
|
|
|
|
1.6.15. f(z) = (2 − i)z2 . |
|
|
1.6.16. f(z) = (1+ i)z3 . |
1.6.17. f(z) = z sin z. |
|
|
1.6.18. f(z) = z cos z. |
1.6.19. f(z) = z2ez. |
|
|
1.6.20. f(z) = cos (z+i). |
1.6.21. f(z) = |
ez |
|
. |
|
|
1.6.22. f(z) = |
z |
. |
|
|
|
|
|
|
|
z |
|
|
z |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1.6.23. f(z) = 2z2 +3z – 4iz.
1.6.25. f(z) = z . z2
1.6.27. f(z) = Re(sin z)cos z.
1.6.29. f(z) = cth z.
ez + 1
1.6.24. f(z) = ez − 1 .
1.6.26. f(z)= e− z . z
1.6.28. f(z) = Re(cos z)sin z. 1.6.30. f(z) = z (Re z + iIm z2).
http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/
Тема 2. ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ ТА ІНТЕГРУВАННЯ
ФУНКЦІЇ КОМПЛЕКСНОЇ ЗМІННОЇ
Диференційовність, аналітичність функції. Умови Коші—Рі- мана. Гармонічні функції. Інтегрування функції комплексної змінної. Інтегральна теорема Коші. Інтегральна формула Коші. Формула Ньютона—Лейбніца.
Література: [4, розділ 1, пп.1.4—1.6], [5, гл.1, пп.1.4—1.6], [12, розділ 30, §1—3], [13, розділ 1, §3—5], [15, розділ 15, п. 15.2], [17, розділ 8, §28—29].
Т.2 ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
2.1.Диференціювання функції комплексної змінної. Умови Коші—Рімана. Гармонічні функції
Нехай однозначна функція w = f(z) визначена в області D і нехай точка z належить цій області. Похідною f ′(z) у точці z називають границю відно-
шення приросту функції f(z) у точці z до приросту аргументу ∆z, коли приріст аргументу прямує до нуля, тобто
f ′(z) = lim |
f (z) |
= lim |
f (z + |
z) − f (z) |
. |
z |
|
|
z→0 |
z→0 |
z |
Функцію f(z), яка має в точці z D скінченну похідну f ′(z) , називають
диференційовною в цій точці. Функцію, диференційовну в кожній точці області, називають диференційовною в цій області.
Теорема 1 |
Якщо функція f (z) = u(x, y) + iυ( x, |
y) визначена в деякому |
|
|
околі точки z = x + iy , |
причому в цій точці дійсні функції |
u(x, y) |
та υ( x, y) диференційовні, |
то для диференційовності функції |
w = f (z) |
у точці z = x + iy необхідно і достатньо, щоб у цій точці викону- |
вались рівності (умови Коші—Рімана): |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂u |
= |
∂v |
, |
|
∂u |
= − |
∂v |
. |
|
(3.8) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂x |
∂y |
|
∂y |
∂x |
|
|
Якщо виконано всі умови теореми, то похідну диференційовної функції f (z) можна обчислити за однією з формул:
272
http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/
f ′ (z) = |
∂u |
+ i |
∂v |
= |
∂v |
− i |
∂u |
= |
∂u |
− i |
∂u |
= |
∂v |
+ i |
∂v . |
(3.9) |
|
∂x |
|
∂x |
|
∂y |
|
∂y |
|
∂x |
|
∂y |
|
∂y |
|
∂x |
|
Одне з найважливіших понять у теорії функції комплексної змінної ― поняття аналітичної функції.
Однозначну функцію f(z) називають аналітичною в точці z, якщо вона диференційовна (виконуються умови Коші—Рімана) в деякому околі цієї точки. Функцію f(z) називають аналітичною в області D, якщо вона диференційовна в кожній точці цієї області.
Точки Z-площини, в яких однозначна функція f(z) аналітична, називають правильними точками цієї функції, а ті точки, в яких функція не є аналітичною, називають особливими точками.
Із властивостей диференційовних функцій випливає, що многочлен f(z) = a0 + a1z + a2z2 + ... + anzn ―
аналітична функція в усій комплексній площині.
Далі, якщо f(z) і φ(z) ― аналітичні функції в області D, то в цій області
будуть аналітичними також і функції сf(z), f(z) ± φ(z), f(z)·φ(z). Частка f (z)
ϕ(z)
(φ(z) ≠ 0) аналітична в області D*, утвореній з області D виключенням з неї тих точок z, в яких функція φ(z) обертається в нуль. Тобто дробово-
|
|
a |
+ a z + ... + a |
zn |
|
раціональна функція |
f (z) = |
|
0 |
1 |
n |
|
є аналітичною функцією в |
b |
|
+ b z + ... + b |
zm |
|
|
|
|
|
0 |
1 |
m |
|
|
області, яку дістаємо з усієї комплексної площини виключенням тих її точок, в яких знаменник дробу дорівнює нулю.
2.2. Гармонічні функції
Диференціальне рівняння з частинними похідними другого порядку
∂2 ϕ + ∂2 ϕ = 0 ∂x2 ∂y2
називають рівнянням Лапласа, а дійсну функцію φ(x, y), яка має в області D неперервні частинні похідні другого порядку включно і задовольняє це рівняння, називають гармонічною функцією в цій області.
Якщо функція f (z) = u(x, y) + iυ( x, y) аналітична в деякій області D, то дійсні функції u(x, y) та υ( x, y) задовольняють рівняння Лапласа, тоб-
то є гармонічними.
273
http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/
Гармонічні функції φ(x, y) і ψ (x, y) називають спряженими, якщо вони задовольняють умови Коші—Рімана:
|
∂ϕ = |
∂ψ , |
∂ϕ |
= − ∂ψ . |
|
∂x |
∂y |
∂y |
∂x |
|
Для тогощобфункція |
f (z) = u(x, y) + iυ( x, y) булааналітич- |
Теорема 2 |
|
ною в області D, необхідно і достатньо, щоб її дійсна части- |
на u(x, y) і уявна частина υ( x, y) |
були спряженими гармонічними функ- |
ціями в цій області. |
|
|
|
За даною гармонічною в однозв’язній області D функцією u(x, y) можна знайти нескінченну множину аналітичних у цій області функцій з дійсною частиною u(x, y). Уявну частину цих функцій визначають за формулою
|
(x, y) |
∂v dx + |
∂v dy = |
(x, y) |
|
∂u dx + |
∂u dy = |
|
υ ( x, y) = ∫ |
|
|
∫ |
− |
|
|
( x , |
y |
) ∂x |
|
|
∂y |
|
( x |
, y ) |
|
∂y |
|
∂x |
|
0 |
0 |
|
|
|
|
|
0 |
0 |
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
∂u(x, y ) |
y |
∂u(x, y) |
dy + c. |
|
|
|
|
|
= ∫ − |
∂y |
0 |
dx + ∫ |
|
|
∂x |
|
|
|
|
|
|
x0 |
|
|
y0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Отже, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
υ ( x, |
|
x |
− |
∂u(x, y ) |
|
y |
∂u(x, y) |
dy + c, |
|
(3.10) |
|
y) = ∫ |
|
0 |
|
dx + ∫ |
|
∂x |
|
|
|
|
x0 |
|
|
∂y |
|
|
y0 |
|
|
|
|
|
де с ― довільна стала.
Аналогічно, нехай гармонічна функція υ( x, y) є уявною частиною ана-
літичної функції f(z) = u(x, y) + iυ(x, y), тоді її дійсну частину знаходять за формулою:
|
x |
∂v(x, y ) |
y |
∂v(x, y) |
|
|
|
u(x, y) = ∫ |
0 |
dx + ∫ − |
|
dy + c. |
(3.11) |
|
∂y |
∂x |
|
x0 |
y0 |
|
|
|
|
|
|
|
Зауваження. За точку (x0 , y0 ) можна взяти будь-яку фіксовану точ-
ку площини, в якій підінтегральні функції існують. Найзручнішою при цьому є точка (0; 0).
2.3. Геометричний зміст модуля й аргумента похідної
Нехай функція f (z) аналітична в точці z0 і f ′(z0 ) ≠ 0 . Проведемо через точку z0 гладку криву l.
274
http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/
|
Нехай функція f (z) відображає точку z0 площини Z |
у точку w0 = f (z0 ) |
площини W , а криву l ― у криву L. Візьмемо в околі точки z0 на кривій l |
довільну точку z0 + z і будемо наближати цю точку до точки z0 . Тоді то- |
чка |
|
w + w , яка відповідає точці z + |
z , |
переміщуватиметься по кривій L |
до точки w0 (рис. 3.4). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
За означенням похідної |
|
|
|
|
|
|
|
w . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
f ′(z0 ) = |
lim |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
z→0 |
|
|
|
z |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Звідси випливають рівності |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
f ′(z0 ) |
|
= |
|
lim |
w |
|
= |
lim |
|
|
|
w |
|
= lim |
|
|
|
w |
|
|
, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
z |
|
|
|
|
z |
|
|
|
|
z |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
z→0 |
|
|
z→0 |
|
|
|
|
|
|
z→0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де |
|
z |
|
= |
|
z − z0 |
|
― відстань між точками |
z0 та z0 + |
|
z , |
|
а |
|
|
|
w |
|
= |
|
w − w0 |
|
― |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
відстань між точками w0 та w0 + w . Отже, |
похідна |
|
|
f ′(z0 ) |
|
є границею |
|
|
відношення нескінченно малої відстані між точками w0 |
|
|
та w0 + w до не- |
скінченно малої відстані між точками z0 |
|
|
|
та |
z0 + z . Унаслідок аналітич- |
ності функції f (z) ця границя не залежить від вибору кривої l , що прохо- |
дить через точку z0 , тобто границя |
lim |
|
|
|
w |
|
|
= |
|
f ′(z0 ) |
|
|
у точці z0 стала й |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
однакова в будь-якому напрямку. |
z→0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
f ′(z0 ) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Геометричний зміст модуля похідної: величина |
|
|
|
дорівнює кое- |
|
|
|
|
фіцієнту розтягу (подібності) в точці z0 при відображенні w = f (z) . Якщо |
|
f ′(z0 ) |
|
> 1, то величину називають коефіцієнтом розтягу; якщо |
|
f ′(z0 ) |
|
< 1 , |
|
|
|
|
то ― коефіцієнтом стиску. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Для аргументу похідної в точці z0 виконуються рівності: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
arg f ′(z |
0 |
) = |
lim arg |
w = lim arg |
w − lim arg z = α |
2 |
− α , |
|
|
|
|
|
z→0 |
z |
z→0 |
z→0 |
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де α1 таα2 ― кути, які утворюють дотичні до кривих l і L |
у точках z0 та |
w0 відповідно з додатними напрямами дійсних осей площин |
Z і W. |
Звідси α2 = α1 + arg f ′(z0 ) . Отже, аргумент похідної f ′(z0 ) |
геомет- |
рично дорівнює куту, на який треба повернути дотичну в точці z0 |
до будь- |
якої гладкої кривої на площині Z , що проходить через точку z0 , |
щоб діс- |
тати напрямок дотичної в точці w0 = f (z0 ) до образу цієї кривої на площині W при відображенні w = f (z) .
275
http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/
y |
|
|
|
v |
w = w0 + w |
l |
|
z = z0 |
+ z |
|
w |
|
z |
|
L |
z0 |
|
|
|
w0 |
|
|
|
|
α1 |
|
|
x |
|
α2 |
|
|
|
|
u |
Рис. 3.4
2.4. Інтегрування функції комплексної змінної
Нехай однозначна функція f (z) визначена і неперервна в області D, а
L ― кусково-гладка крива, яка належить D.
Нехай z = x + iy , f (z) = u + iv , u = u(x, y) , v = v(x, y) .
Інтеграл від функції f(z) уздовж кривої L визначається так:
∫ f (z)dz = ∫(u + iv)(dx + idy) = ∫udx − vdy + i∫ vdx + udy. |
(3.12) |
L |
L |
L |
L |
|
Отже, інтеграл за комплексною змінною є сумою двох криволінійних інтегралів другого роду від функцій двох дійсних змінних.
Якщо функції u і υ неперервні вздовж гладкої дуги, заданої параметри-
чно: x = x(t) , y = y(t) , |
t [α; β] , то |
|
|
|
β |
|
|
∫ udx − vdy = ∫[u(x(t), y(t))x′(t) − v(x(t), y(t)) y′(t)]dt, |
|
L |
α |
|
|
|
β |
|
|
∫ vdx + udy = ∫[v(x(t), y(t))x′(t) + u(x(t), y(t)) y′(t)]dt. |
|
L |
α |
|
|
Враховуючи, що |
|
|
|
u(x(t), y(t)) + i v(x(t), y(t)) = f(z(t)) і z′(t) = x′(t) + iy′(t) , |
|
можна записати: |
|
|
|
|
β |
β |
|
∫ f (z)dz = ∫ (u + iv)(x′ + iy′)dt = ∫ f (z(t))z′(t)dt. |
(3.13) |
L |
α |
α |
|
Формула (3.13) зводить обчислення інтеграла за комплексною змінною від функції f(z) до обчислення визначеного інтеграла на відрізку [α; β] від дійсної змінної t.
276
http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/
Теорема 3
Інтеграл ∫ f (z)dz існує для будь-якої неперервної функції f(z) і будь-
L
якої гладкої кривої L.
(інтегральна теорема Коші). Якщо функція f(z) аналітична в однозв’язній області D і L ― кусково-гладкий замкнений
контур, що цілком міститься в D, то
Інтегральна теорема Коші справджується й у разі, коли область D є багатозв’язною (див. рис. 2.44).
Теорема 4 Нехай багатозв’язнаобластьD обмежена зовнішнім контуром L, орієнтованим проти ходу годинникової стрілки, і внутрішніми контурами L1, L2, …, LN, орієнтованими теж проти ходу годиннико-
вої стрілки, і нехай в D задана аналітична функція f(z). Тоді
v∫ |
N |
|
f (z)dz = ∑ v∫ f (z)dz . |
(3.15) |
L |
k =1 Lk |
|
Інтеграли від функції f(z), аналітичної в однозв’язній області D, не залежать від форми шляху інтегрування, а залежать лише від початкової і кінцевої точок. Тому для інтеграла вздовж кривої L, що сполучає точки z0 і z, користуються позначенням
z
z∫0 f (ς)dς .
Теорема 5 Нехай f(z) ― функція, неперервна в однозв’язній області D, й інтеграл від цієї функції вздовж довільної кусково-гладкої кривої, яка цілком лежить у D, не залежить від форми цієї кривої. Тоді фу-
нкція
z |
|
F(z) = ∫ f (ς)dς , |
z0 |
|
′ |
′ |
де z0 , z D , має похідну F (z) , причому |
F (z) = f (z) . |
Функцію F(z) називають первісною для f (z), якщо F ′(z) = f (z) для всіх
z D.
Якщо F(z) ― первісна для f (z), то Ф(z) = F(z) + c, де с — комплексна стала, також первісна для f (z).
Теорема 6 Якщо f (z) ― аналітична функція в однозв’язній облaсті D і Ф(z) ― будь-яка первісна для f (z), то
277
http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/
z2 |
f (z)dz = Φ(z2 ) − Φ(z1 ) , |
(3.16) |
∫ |
z1 |
|
|
де z1, z2 D й інтегрування відбувається вздовж будь-якої кусково-гладкої дуги, що цілком лежить у D і сполучає точки z1 і z2.
Формулу (3.16) називають формулою Ньютона—Лейбніца.
Інтеграли від елементарних функцій комплексної змінної в області аналітичності обчислюють за допомогою тих самих правил і формул, що й від функцій дійсної змінної.
2.5. Інтегральна формула Коші
Теорема 7 Нехай функція f (z) аналітична в однозв’язній замкненій об-
ласті D , L ― межа області D, орієнтована в додатному напрямку (тобто проти ходу годинникової стрілки). Тоді для будь-якої внутрішньої точки z0 D справджується інтегральна формула Коші:
|
|
|
|
|
f (z0 ) = |
1 |
v∫ |
f (z)dz |
. |
|
(3.17) |
|
|
|
2πi |
z − z |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
L |
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
Якщо z0 не належить |
|
, то |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
D |
|
f (z)dz |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
= 0 . |
|
|
|
|
|
|
|
2πi v∫ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
z − z |
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
L |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
L |
1 |
|
v∫ |
f (z)dz |
називають інтегралом Коші. |
|
|
|
Вираз |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2πi |
z − z |
0 |
|
z0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
L |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
D |
|
ФормулаКошімаємісцеідлябагатозв’язноїобласті. |
|
|
|
Важливість формули (3.17) полягає в тому, що |
|
|
вона виражає |
|
значення |
аналітичної функції |
f (z) в |
Рис. 3.5 |
|
довільній внутрішній точці області D через її значен- |
|
ня на межі цієї області. |
|
|
|
|
Теорема 8 Нехай f(z) ― аналітична в області D функція і L ― кусковогладкий додатно орієнтовний замкнений контур, який ціл-
ком лежить у D разом з усіма своїми внутрішніми точками. Тоді для точок z0, які лежать усередині L, виконуються рівності
|
f (n) (z0 ) = |
n! |
|
f (ς)dς |
( n = 0, 1, 2,... ). |
(3.18) |
|
2πi |
v∫L (ς − z0 )n+1 |
|
|
|
|
Формули (3.17) та (3.18) — конструктивний засіб для обчислення інтегралів. За умов теорем 7 та 8 виконуються рівності
|
|
f (ς)dς |
= 2πif (z0 ), |
|
f (ς)dς |
= |
2πi |
f (n) (z0 ). |
|
v∫L (ς − z0 ) |
v∫L (ς − z0 )n+1 |
n! |
|
|
|
|
278
http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/
Т.2 ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ
1. Перевірте, чи диференційовна функція f (z) = z .
Розв’язання. Очевидно, що розглядувана функція неперервна на всій комплексній площині.
Для заданої функції при будь-якому z дістаємо
|
|
|
f (z) = |
|
z + z |
− z |
= |
z |
= |
x − i y |
. |
|
|
|
|
|
|
|
z |
|
|
|
|
z |
|
z |
|
|
|
x + i y |
|
Із цієї рівності випливає: |
|
f (z) |
|
|
|
|
|
|
|
1) якщо ∆y = 0, ∆x ≠ 0, то |
|
= 1; |
|
|
|
|
|
|
z |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2) якщо ∆x = 0, ∆y ≠ 0, то |
|
f (z) |
= –1. |
|
|
|
|
|
|
z |
|
|
|
|
|
|
x − i |
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Отже, вираз |
при ∆z → 0 границі не має при жодному z. |
|
x + i |
|
|
|
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таким чином, функція f (z) = z , що неперервна в усій комплексній площині, не має похідної в жодній точці площини, тобто не є диференційовною.
2. Дослідітьнадиференційовністьфункціюf (z) = z2 тазнайдіть їїпохідну.
Розв’язання. Нехай z = x + iy, тоді
z2 = (x + iy)2 = x2 – y2 + 2ixy, u(x, y) = x2 – y2, υ(x, y) = 2xy.
Дійсні функції u(x, y) i υ(x, y) диференційовні в будь-якій точці (x, y) і задовольняють умови Коші—Рімана:
∂u |
= |
∂v |
= 2x , |
∂u |
= − |
∂v |
= −2 y . |
∂x |
|
∂y |
|
∂y |
|
∂x |
|
Звідси випливає, що функція f (z) = z2 диференційовна на всій комплексній площині. Використовуючи формулу (3.9), маємо
(z2 )′ = 2x + 2iy = 2(x + iy) = 2z.
3. Дослідіть аналітичність функцій: а) f (z) = z z ; б) f (z) = e2z.
Розв’язання: а) маємо z z = x2 + y2, отже, u(x, y) = x2 + y2, υ(x, y) = 0.
Умови Коші―Рімана мають вигляд:
2x = 0,
2y = 0
і виконуються лише в точці (0; 0).
279
http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/
Отже, функція f (z) = z z диференційовна тільки в точці z = 0 і ніде не аналітична.
Обчислимо похідну f ′(0) , користуючись означенням. Враховуючи, що f(0) = 0, дістанемо
∆f = f(0 + ∆z) – f(0) = ∆z z ,
f |
= lim |
z |
z |
= lim |
z = lim ( x − i y) = 0. |
z |
z |
|
z→0 |
|
z→0 |
x→0 |
|
|
|
|
|
y→0 |
f ′(0) існує й дорівнює нулю;
б) маємо e2z = e2x(cos 2y + isin 2y), звідси u(x, y) = e2xcos 2y, υ (x, y) = = e2xsin 2y — диференційовні функції у будь-якій точці (х, у). Знайдемо частинні похідні
∂u |
|
= 2e2 x cos 2 y, |
∂u |
|
= −2e2 x sin 2 y, |
|
|
|
|
∂x |
∂y |
|
∂v |
= 2e2 x sin 2 y, |
|
∂v |
= 2e2 x cos 2 y. |
|
|
|
|
∂x |
|
∂y |
Оскільки умови Коші―Рімана виконуються на всій площині, то задана функція диференційовна для будь-якого z і її похідна має вигляд:
(e2z )′ = |
∂u |
+ i |
∂v |
= 2e2xcos 2y + i2e2xsin 2y = 2e2x(cos 2y + isin 2y) = 2e2z. |
∂x |
∂x |
4. Чи будуть диференційовними функції:
а) f (z) = y + xi; б) f (z) = (x2 – y2) + 2xyi; в) f (z) = excos y + iexsin y?
Розв’язання: а) u = y, υ = x; |
∂u |
= 0, |
∂u |
= 1, |
∂v |
= 1, |
∂v |
= 0. |
|
|
|
|
|
∂x |
∂y |
∂x |
∂y |
Одна з умов Коші―Рімана не виконується: ∂u ≠ ∂v . Тому розглядува-
∂y ∂x
на функція недиференційовна;
б) u = x2 – y2, υ = 2xy;
∂u |
= 2x, |
∂u |
= −2 y, |
∂v |
= 2 y, |
∂v |
= 2x; |
∂u |
= |
∂v |
, |
∂v |
= − |
∂u |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
∂x |
∂y |
∂x |
∂y |
∂x |
∂y |
∂x |
∂y |
Умови Коші―Рімана виконуються. Отже, за теоремою 1 функція диференційовна. Похідну знаходимо за формулою (3.9):
280
http://vk.com/studentu_tk, http://studentu.tk/