14. Головні компоненти структури юридичної діяльності.

Юридична діяльність, виступаючи різновидом трудової діяльності, розрізняється за профілем і за суб’єктами її реалізації.

За профілем юридична діяльність буває правоохоронна, правозастосовна і судова.

За суб’єктами реалізації вона буває оперативно-розшукова, слідча, діяльність по здійсненню правосуддя, пенітенціарна, прокурорська, адвокатська, нотаріальна.

В структурі юридичної діяльності виділяють такі 4 компоненти: 1) пізнавальний;2)конструктивний;3)комунікативний;4)організаторський

Виділяють також 2 допоміжні компоненти юридичної діяльності, які не визначають її змісту, але завжди супроводжують її як невід’ємні частини:

1. профілактична діяльність

2. посвідчувальна діяльність.

15. Сутність пізнавального аспекту в юридичній діяльності.

Пізнавальний компонент. У психологічній структурі будь-якого виду діяльності процес пізнання має різний зміст, що визначається його метою, об’єктами, обсягом необхідної інформації, методами та засобами, умовами реалізації пізнання і т.д. В юридичній діяльності всі зазначені елементи мають свою специфіку: перш за все, пізнавальний аспект в юридичній діяльності спрямований на те, щоб встановити істину по справі, для чого необхідно виявити і перевірити значну кількість фактів, котрі стосуються як теперішнього, так і минулого. Отже, пізнавальний аспект юридичної діяльності необхідний для встановлення факту наявності чи відсутності злочину, причетності до нього певної особи та міри її вини, адекватно якій визначатиметься покарання.

Характерні особливості пізнання в юридичній діяльності:

1) висока міра невизначеності первинного, вихідного мислительного завдання (в юридичній діяльності можливість безпосереднього контакту з об’єктом пізнання дуже обмежена, оскільки суб’єкти цієї діяльності не спостерігають самої події, а відтворюють її за окремими деталями, створюючи мисленнєву модель);

2) спрямованість пізнання на події минулого, теперішнього і майбутнього часу (за допомогою такої спрямованості вирішується багато цілей кримінального судочинства: викриваються віддалені в часі злочини, здійснюються профілактичні функції, по мірі можливостей усуваються причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів);

3) пізнавальна діяльність є безперервним процесом побудови ймовірнісних мисленнєвих моделей, доповнення їх перевіреними фактами, новою інформацією задля формування кінцевої моделі, яка цілковито відображає подію, що відбулася;

4) великий обсяг інформації (ця інформація часто буває недостовірною, що пояснюється і суб’єктивним баченням події свідками, потерпілим, і позицією осіб, котрі не зацікавлені у встановленні істини. Все це вимагає від суб’єктів юридичної діяльності високого розвитку когнітивних процесів);

5) наявність і необхідність застосування психологічного впливу (щоб здобути необхідну інформацію фахівці часто змушені вдаватися до різних способів впливу на психіку співбесідників, тому психологічний вплив в юридичній діяльності є виправданим);

6) емоційно-вольовий характер пізнання (інформація по справі часто здобувається не тільки при протидії зацікавлених осіб, але й в емоційно забарвлених умовах. При цьому емоційний стан може полегшувати пізнання при наявності позитивних емоцій, чи ускладнювати його – при негативних. Тому сила волі та стійкість до емоцій повинні обов’язково бути притаманні суб’єктам юридичної діяльності).