- •1.Юриспруденція і психологія: проблема взаємодії.
- •2.Поняття юридичної психології як науки, її об’єкт та предмет.
- •4.Структура юридичної психології, її завдання.
- •5.Принципи та категорії юридичної психології.
- •6.Зв'язок юридичної психології з іншими науками.
- •7,8. Характеристика методів юридичної психології.
- •9.Рання історія юридичної психології: описовий етап.
- •10.Рання історія юридичної психології: порівняльно-аналітичний етап.
- •12. Розвиток юридичної психології на сучасному етапі.
- •13. Загальна психологічна характеристика юридичної діяльності.
- •14. Головні компоненти структури юридичної діяльності.
- •15. Сутність пізнавального аспекту в юридичній діяльності.
- •16. Сутність конструктивного аспекту в юридичній діяльності.
- •17. Сутність комунікативного аспекту в юридичній діяльності.
- •18. Сутність організаторського аспекту в юридичній діяльності.
- •19. Профілактична та посвідчувальна діяльність як допоміжні компоненти юридичної діяльності.
- •20. Психологічні особливості юридичної діяльності.
- •21. Психологічна оцінка придатності людини до юридичної діяльності.
- •22. Психологічні особливості діяльності по розкриттю злочинів.
- •37.Перевірка показань на місці події: психологічні особливості, завдання, принципи.
- •45.Психологія лжесвідчень: види неправдивих показань.
- •46.Мотиви неправдивих показань.
- •47.Вербальні і невербальні прояви лжесвідчень.
- •48.Відмінності поведінки винних і невинних осіб на допиті.
- •49.Методи і прийоми викриття лжесвідчень.
- •50.Психологія допиту віч-на-віч (очна ставка).
- •52.Об’єкт, предмет та особливості судово-психологічної експертизи.
- •53.Проблема компетенції судово-психологічної експертизи.
- •54.Методика проведення судово-психологічної експертизи.
- •55.«Висновок» експерта: форма і зміст.
- •1. Спе з приводу розумової відсталості неповнолітнього звинуваченого.
- •2. Спе, пов’язана із встановленням здатності особи правильно сприймати важливі для справи обставини і правильно свідчити про них.
- •3. Спе у справах про статеві злочини.
- •4. Спе з приводу наявності чи відсутності афекту.
- •2) Призначення спе для встановлення непатологічного психічного стану особи, що схиляє до самогубства
- •3) Спе при розслідуванні пригод, пов’язаних із використанням техніки
2.Поняття юридичної психології як науки, її об’єкт та предмет.
Юридична психологія – це самостійна галузь наукового знання, яка виникла і розвинулась на межі психології та юриспруденції. Вона вивчає психологічні явища, механізми та закономірності, пов’язані з правом, з його впливом у цілісній системі «людина-суспільство-право». Юридична психологія – це прикладна наука, що має на меті конкретизацію та поглиблення знань про юридичну діяльність, застосовуючи основні психологічні положення та закономірності. Юридична психологія – це науково-практична дисципліна, яка вивчає психологічні закономірності системи «людина-право» і розробляє рекомендації та шляхи підвищення її ефективності. Юридична психологія – це наука про факти, закономірності і механізми людської психіки у сфері правових відносин і правової поведінки. Об’єктом юридичної психології є особистість як свідомий індивід, що має певний соціальний статус і виконує конкретні соціальні функції в системі «людина-право». Предметом юридичної психології є психологічні закономірності і механізми правового опосередкування діяльності особистості та груп у сфері права. Характерною особливістю юридичної психології є те, що в ній домінуючою є увага, звернена на особистість як на суб’єкта діяльності. Тобто якщо право виділяє в людині правопорушника, то юридична психологія досліджує людину в правопорушнику, у свідку чи потерпілому. 3.Головні напрями юридичної психології. 1. Правова психологія (досліджує психологічні аспекти правотворчості і змісту права, його інститутів, принципів вини і відповідальності, їх меж; вплив закону на формування правосвідомості людини). 2. Психологія правоохоронної та правозастосовної діяльності (досліджує психологічні аспекти процесуальної та непроцесуальної сторін юридичної діяльності та психологію учасників цих сторін. Процесуальна сторона включає в себе слідчу, судову, адвокатську та ін. діяльність. Непроцесуальна – оперативно-розшукову, управлінську та ін. діяльність.). 3. Кримінальна психологія (досліджує психологічні закономірності виникнення та динаміки протиправних установок, мотивів, психологічних особливостей злочинної поведінки; психологію формування злочинних груп; форми і способи попередження асоціальних тенденцій і т.д.). 4. Пенітенціарна психологія (досліджує систему адаптації та ресоціалізації особистості, виправлення і перевиховання засуджених, заходи профілактичного впливу на особистість після її звільнення з установ виконання покарань). 5. Психологічні аспекти професійного відбору і психологічної готовності (займається розробкою науково-практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності юридичної діяльності, а також питаннями професійного відбору осіб, придатних для цієї діяльності). 6. Судово-психологічна експертиза (досліджує психологічні виявлення людини, що не виходять за межі норми).
4.Структура юридичної психології, її завдання.
Система (стрктура)юридичної психології (за В.Васільєвим): 1. Загальна частина юридичної психології: - предмет, система, завдання, методи юридичної психології; - історія її розвитку; - закономірності правослухняної поведінки, формування правосвідомості; - психологія юридичної діяльності; - психологія правовідносин у сфері підприємницької діяльності. 2. Особлива частина, або Судова психологія: - кримінальна психологія; - психологія потерпілого; - психологія правопорушень неповнолітніх; - психологія слідчої діяльності; - психологія судового процесу; - судово-психологічна експертиза; - виправно-трудова психологія. Система(структура) юридичної психології (за М.Єнікеєвим): 1. Методологічні основи юридичної психології: - предмет, методи, завдання і принципи юридичної психології; - зв’язок юридичної психології з іншими науками; - історія розвитку юридичної психології. 2. Правова психологія: - право як фактор соціальної регуляції поведінки; - правова соціалізація особистості; - психологія правосвідомості і правотворчості; - психологія правослухняної поведінки. 3. Кримінальна психологія: - соціальні та біологічні детермінанти злочинної поведінки; - психологія особистості злочинця; - психологія потерпілого; - психологія злочинних груп; - психологія вини і відповідальності. 4. Судова психологія (по кримінальних справах): а) психологія попереднього слідства (психологія учасників кримінального процесу, психологія слідчих дій, судово-психологічна експертиза); б) психологія судового процесу (психологія учасників судового процесу, психологія стадій судового процесу). 5. Виправна психологія: - психологія покарання і каяття; - ресоціалізація; - психологія засуджених; - реадаптація звільнених і попередження рецидиву. 6. Психологія цивільно правового регулювання: - психологія цивільних правовідносин; - психологічні аспекти цивільного судочинства; - судово-психологічна експертиза в цивільному процесі. Завдання юридичної психології (за В.Васільєвим):
Вивчення психологічних закономірностей впливу права і правоохоронної діяльності на окремих осіб, групи і колективи.
Розробка наукових рекомендацій з метою підвищення ефективності правоохоронної діяльності, суворого дотримання законності, успішного вирішення завдань правосуддя і перевиховання осіб, що скоїли злочин.