- •1.Юриспруденція і психологія: проблема взаємодії.
- •2.Поняття юридичної психології як науки, її об’єкт та предмет.
- •4.Структура юридичної психології, її завдання.
- •5.Принципи та категорії юридичної психології.
- •6.Зв'язок юридичної психології з іншими науками.
- •7,8. Характеристика методів юридичної психології.
- •9.Рання історія юридичної психології: описовий етап.
- •10.Рання історія юридичної психології: порівняльно-аналітичний етап.
- •12. Розвиток юридичної психології на сучасному етапі.
- •13. Загальна психологічна характеристика юридичної діяльності.
- •14. Головні компоненти структури юридичної діяльності.
- •15. Сутність пізнавального аспекту в юридичній діяльності.
- •16. Сутність конструктивного аспекту в юридичній діяльності.
- •17. Сутність комунікативного аспекту в юридичній діяльності.
- •18. Сутність організаторського аспекту в юридичній діяльності.
- •19. Профілактична та посвідчувальна діяльність як допоміжні компоненти юридичної діяльності.
- •20. Психологічні особливості юридичної діяльності.
- •21. Психологічна оцінка придатності людини до юридичної діяльності.
- •22. Психологічні особливості діяльності по розкриттю злочинів.
- •37.Перевірка показань на місці події: психологічні особливості, завдання, принципи.
- •45.Психологія лжесвідчень: види неправдивих показань.
- •46.Мотиви неправдивих показань.
- •47.Вербальні і невербальні прояви лжесвідчень.
- •48.Відмінності поведінки винних і невинних осіб на допиті.
- •49.Методи і прийоми викриття лжесвідчень.
- •50.Психологія допиту віч-на-віч (очна ставка).
- •52.Об’єкт, предмет та особливості судово-психологічної експертизи.
- •53.Проблема компетенції судово-психологічної експертизи.
- •54.Методика проведення судово-психологічної експертизи.
- •55.«Висновок» експерта: форма і зміст.
- •1. Спе з приводу розумової відсталості неповнолітнього звинуваченого.
- •2. Спе, пов’язана із встановленням здатності особи правильно сприймати важливі для справи обставини і правильно свідчити про них.
- •3. Спе у справах про статеві злочини.
- •4. Спе з приводу наявності чи відсутності афекту.
- •2) Призначення спе для встановлення непатологічного психічного стану особи, що схиляє до самогубства
- •3) Спе при розслідуванні пригод, пов’язаних із використанням техніки
1.Юриспруденція і психологія: проблема взаємодії.
Юридична психологія - самостійна галузь знання, що знаходиться на межі психології та юриспруденції. Вона вивчає психологічні явища, пов'язані з правом, його виникненням і застосуванням у цілісній системі "людина - суспільство - право". В центрі її уваги - психологічні аспекти свідомості, особистості та поведінки у сфері права, оскільки саме право - результат людської діяльності, звернений, передусім, до особистості. Особистість -безпосередній учасник реально існуючих суспільних відносин (економічних, виробничих, службових тощо); вона стає стороною правових відносин у всій їх багатоманітності (кримінальних, цивільних та Ін.) у зв'язку чи з приводу фактів, що набувають конкретного юридичного значення.
Юридична психологія, як будь-яка прикладна наука, має на меті конкретизацію та поглиблення знань щодо певного виду діяльності, у даному випадку - юридичної. Юридична наука І практика, користуючись психологічними знаннями, не втрачають свого юридичного сенсу. У кримінальному праві, наприклад, знання загальної психології повинні враховуватися при визначенні таких понять, як суб'єкт злочину, суб'єктивна сторона, мотив і мета вчинення злочину та ін.; знання соціальної психології-стосовно групової злочинної діяльності. Але у будь-якій юридичній діяльності і, відповідно, її психологічному забезпеченні, основними є формальні вимоги закону, обов'язковість та необхідність його дотримання, правові поняття і категорії, а не психологічні закономірності психіки і поведінки безвідносно до їх соціального змісту.
Юридична психологія вивчає лише ті психічні факти, закономірності та механізми, що виникають у межах правотворчої, правоохоронної та правозастосовної діяльності на базі чинного законодавства, специфіку психологічного змісту права, його інститутів та категорій. Психологічна предметність юридичної психології невіддільна від предметності юриспруденції, вони інтегративно пов'язані між собою, визначаючи різні аспекти одних і тих же явищ: особистості, свідомості і діяльності.
Інтеграція між юриспруденцією і психологією відбувається на трьох рівнях :
застосування психологічних знань у юридичній діяльності в «чистому вигляді»;
використання трансформованих психологічних знань;
синтез юридичних та психологічних знань.
Перший рівень пов’язаний з використанням методу експертно-психологічних оцінок. Тут психолог виступає в якості експерта, спеціаліста чи консультанта в кримінальному, цивільному, адміністративному процесах або на стадії виконання покарання чи інших заходів правового впливу. Другий рівень представляє собою уточнення і удосконалення юридичних понять за рахунок залучення психологічних категорій. На цьому рівні відбувається: - застосування юристами психологічних методів у наукових дослідженнях або у юридичній практиці, зокрема в оперативно-розшуковій і процесуальній діяльності, у виправленні і перевихованні правопорушників і т.д.; - застосування психологічних знань у професійному відборі кадрів для юридичної діяльності. Третій рівень представляє собою власне виникнення юридичної психології як науки, зумовленої потребою юриспруденції у психологічних знаннях.