45.Психологія лжесвідчень: види неправдивих показань.

Особливим видом мотивів неправдивих показань є самообмова-людина сама на себе наговорює

Види:

1)самообмова невинних людей (наприклад,батьки наговорюють на себе, щоби не садили дітей; безвихідність; зневіра в правосудді; людина, якій нічого на волі втрачати, може взяти провину на себе; щоби залишити слідчий ізолятор)-люли не винні насправді,але беруть вину в силу різних причин

2)самообмова винних людей-людина ввійшли в кримінал, але обманює (груповий злочин-один бере провину на себе за всіх; людина здійснила серію важких злочинів,але попала за легкий-легше нести покарання за легший злочин; бере вину за легкий злочин,щоби не нести відповідальність за важкий)

3)самообмова психічно-хворих осіб ( бажання привернути увагу до себе,виділитись)

Види неправдивих показань:

1)показання,які повністю скл.з вимислу;

2)показання,які частково містять неправдиві твердження, котрі доповнюють чи приховують правду.

Різновидами неправдивих свідчень є: - Приховування злочину; - Маскування-приховування істинних злочинних намірів; - Інсценування-штучне створення певної обстановки для введення слідства в оману; - Демонстративна зухвала поведінка; - Помилкове алібі-заперечення своєї присутності на місці злочину під час його вчинення.

46.Мотиви неправдивих показань.

Допит в конфліктній ситуації в психологічному відношенні-одна з найважчих слідчих дій. Основним способом протидії слідчому під час допиту є дача неправдивих (повністю або частково) показань або взагалі відмова давати будь-які свідчення.

Мотиви неправдивих свідчень. Мотивами повідомлення неправдивих відомостей допитуваним нерідко є боязнь опинитися викритим у скоєному злочині, яких-небудь непристойних вчинках і отримати за це покарання, моральне засудження; побоювання бути відкинутим особистісно значущої для нього референтною групою через допущеного по відношенню до кого-небудь з її членів "зради"; боязнь помсти з боку співучасників злочину; сором за скоєне; бажання приховати інтимні сторони життя; явна або прихована антипатія до слідчого і т.п. У осіб з психічними відхиленнями, низьким рівнем інтелектуального розвитку мотивами неправдивих свідчень можуть виявитися потреба в самоствердженні, негативізм, що проявляється в малозрозумілою на перших порах упертості і т.п. Серйозний вплив на мотивацію лжесвідчення допитуваного, особливо якщо їм є підозрюваний, робить невизначеність його положення. Ситуація когнітивного дисонансу і як наслідок - стан психічної напруженості можуть стати сильним спонукальним чинником, зайняти домінуюче положення в структурі його мотиваційної сфери.

47.Вербальні і невербальні прояви лжесвідчень.

Прояви вербальної поведінки при неправдивтх показаннях:

1)невідповідність показань виявленим беззаперечним доказам у справі;

2)схематизм повідомлюваної інформації, однотипність і завченість подробиць;;

3)вживання нехарактерних для допитуваного мовних форм і заоротів, які вже використовувалися іншими допитуваними;

3)"забування" обставин, які не можуть бути забутими з огляду на час, що пройшов з моменту злочину, а також з огляду на вік, професійні та інші характеристики допитуваного;

4)дезадаптивні форми поведінки на допиті, що не пов'язані з фактом виклику на допит, а зявляються внаслідок задавання уточнюючих і деталізуючих запитань.

Подібні дезадаптивние демаскуючі форми поведінки осіб, які намагаються обдурити слідчого, можуть оцінюватися останнім не тільки в чисто інформаційному відношенні (сказав - не сказав; сказав, але зовсім не те, що точно встановлено у справі, і т.д.), але і з точки зору невербальних проявів на рівні психофізіологічних, емоційних реакцій, супроводжуючих мова лжесвідка, які спостерігаються в його міміці, жестах, інтонації і т.д. Одним з поширених в слідчій практиці психологічних методів виявлення подібних осіб, визначення їх можливої ​​причетності до досліджуваних обставинами є метод асоціативних реакцій.

У той момент, коли суб'єкт починає брехати, його жестово-мімічні реакції починають викликати в нас відчуття того, що нам брешуть. Такими реакціями можуть бути ледь помітні скорочення лицьових м'язів, розширення чи звуження зіниць очей, піт на лобі, рум'янець на щоках, прискорене моргання і безліч інших дрібних жестів, що сигналізують про обман, які проявляються на якісь долі секунди2.

Серед найбільш поширених психофізіологічних проявів (реакцій), супроводжуючих мова лжесвідка і видають його нещиру поведінку, в першу чергу потрібно назвати погляд, так звані "закриті" пози та інших. Наприклад, погляд свідчить не тільки про ставлення сторін одна до одної, а й побічно може сигналізувати про небажання людини повідомляти правду. Якщо суб'єкт намагається щось приховувати, то його очі зустрічаються з очима партнера по спілкуванню менше однієї третини всього часу їхньої розмови. Така поведінка може супроводжуватися напрямком погляду в сторону або вниз, якби всередину себе або в простір (відчужений погляд), мимовільним потиранням пальцем століття, вушної раковини і т.п.

Про прагнення суб'єкта відгородитися від свого партнера по спілкуванню, приховати від нього свої справжні наміри побічно можуть свідчити і різні закриті пози у вигляді схрещених на грудях рук, закидання ноги на ногу, зчеплених пальців рук і т.зв.

Стани хвилювання, тривоги, напруженості, можливо, обумовлені прагненням суб'єкта щось приховати від органів правосуддя, його коливаннями - давати правдиві показання або продовжувати брехати, - можуть виражатися у вигляді уповільненої темпу мови, покушуваннігуб, чухання підборіддя, в різних мимовільних ритмічних рухах пальців рук, у вигляді так званих жестів-самоадаптори (маніпуляцій з одягом, дрібними предметами, які допитуваний то бере в руки, то залишає).

Головне концептуальне положення, що лежить в основі застосування поліграфних пристроїв, полягає в тому, що чим більш значима для опитуваного приховувана ним інформація, тим вираженіше провлялася у нього, фіксована поліграфом, психофізіологічна реакція. Таким чином, поліграф розглядається не в якості якогось визначника (детектора) брехні, як це іноді спрощено намагаються представити критики даної методики, а як засіб реєстрації емоційних реакцій обстежуваної особи, обумовленої її нещирою поведінкою, в контексті з розслідуваним злочином і іншими обставинами, що мають до цього відношення.

(неконгруентність між словами на жестами!)