14 Типи держави, різноманітні підходи.

2.2.1. Характеристика формаційного підходу.

Формаційний підхід - дослідження гніву й розвитку суспільства, закономірностей зміни історичних типів держав із погляду якісних змін - у економічному базисі суспільства, його виробничих відносинах і класову структуру.

Як цей науковий напрям, будь-яке суспільство перебуває у певної двох суспільно-економічних формацій і включає дві основні і нерівнозначних характером компонента. Перший - економічний базис, що з системи виробничих взаємин держави і, передусім, відносин власності. Другий - надбудова, куди ставляться суспільну свідомість, мораль, право, держава, релігія і наука. У двох суспільно-економічних формацій діють закони визначальної ролі базису стосовно надбудові і необхідності відповідності надбудови базису.

У формаційної теорії велике значення має тут типологія держави, т.к. природа держав різних історичних епох відрізняється принциповими особливостями. Поняття «тип держави» якраз висловлює непостійну історично природу держави, дозволяє досить точно визначити характер держави різних епох історії. Тип держави – це система його найважливіших сторін і властивостей, породжуваних відповідної історичної епохи властиві одні й самі сутнісні риси.

З позицій формаційної теорії, як традиційно трактувалася у вітчизняній марскистско-ленинской теорії держави, тип держави залежить від того, якому класу воно служить, отже, якого економічного базису. Тобто тип держави – це тісно взаємозалежні її особливості держави, відповідні певної класову структуру суспільства, яка обумовлена економічне підґрунтя.

Характеристика цивілізаційного підходу.

Інакше вирішується питання типі держави у рамках цивілізаційного підходу: соціальна природа держави визначається духовними і культурними чинниками. Тойнбі пише: «культурного елемента є душу, кров, лімфу, сутність цивілізації; тоді як ним економічний і більше політичний плани здаються штучними, звичайними творіннями природи й рушійних сил цивилизации.[4]»

Цивілізаційна підхід - дослідження гніву й розвитку суспільства, закономірностей зміни історичних типів держав із погляду якісних змін - у соціокультурної середовищі суспільства, у Московській духовній культурі народу, його релігії, і моралі.

Цивілізаційна підхід виділяє три принципу співвідношення держави й духовно-культурної життя суспільства.

1. Природа держави визначається як реальним співвідношенням сил, а й нагромадженими під час історичного процесу уявлення про світі, цінностями, зразками поведінки. Розглядаючи держава, слід враховувати як соціальні інтереси та постійно діючі сили, а й стійкі, нормативні зразки поведінки, весь історичний досвід минулого.

2. Державна влада як центральне явище світу політики можна розглядати до того ж час як частину світу культури. Це дозволяє уникнути схематизації держави й особливо проведеної їм політики, як результату відверненої гри зусиль і, навпаки, розкрити зв'язок державної влади престижу, основі моралі й ін.

3. Різнорідність культур – в часі та просторі – дозволяє зрозуміти, чому деякі типи держав, відповідні одним умовам, зупинялися у розвитку за інших умов. У сфері державного життя особливе значення надається розбіжностям, що випливають із своєрідності національних культур і дідько національної вдачі.