9) Теорія насильства що до походження держави.

Насильства

Теорія насильства в найбільш логічно завершеному вигляді виникла в XIX ст. і представлена в працях Дюрінга, Гумпловича, Карла Каутського та ін. Причину походження державності вони вбачали не в економічних відносинах, не в божественному провидінні і суспільному договорі, а у військово-політичних факторах - насильстві, поневоленні одних племен іншими. Для керування завойованими народами і територіями потрібен апарат примусу, яким і стала держава. На думку представників даної доктрини, держава - це організація яка виникла шляхом “природного” володарювання одного племені над іншим (тобто шляхом насильства). А це насильство і підпорядкування якраз і є основою економічного панування. В результаті війн племена перероджувалися в касти, стани і класи, завойовники перетворювали скорених у рабів.

Отже, держава виступає не як підсумок внутрішнього розвитку суспільства, а як нав’язана йому ззовні сила. З одного боку, військово-політичні фактори в утворенні державності цілком відкидати не можна. Історичний досвід підтверджує, що елементи насильства супроводжували процес виникнення багатьох держав (наприклад, древньогерманської, древньоугорської).

З іншого боку важливо пам’ятати, що ступінь його використання в цьому процесі був різним, та й для появи держави необхідним є такий розвиток суспільства, який би дав можливість утримувати апарат управління. Тому насильство варто розглядати в якості однієї з причин виникнення держави поряд з іншими. До того ж військово-політичні фактори в ряді регіонів грали в основному другорядну роль, віддаючи першість соціально-економічним.

10) Нармвтивіська теорія походження держави.

Нормативне розуміння права саме придатне для відображення його інструментальної ролі. Визначення права як сукупності охоронюваних державою норм дозволяє громадянам і іншим виконавцям правових розпоряджень знайомитися зі змістом останніх по тексту нормативних актів і відповідно свідомо обирати варіант свого поводження. Уже по одній цій причині не можна відкидати даний підхід.

Найбільшою мірою нормативистськая теорія права розроблена Г. Кельзеном. У нього право поставлене в такий зв'язок з державою, що останнє саме розглядається як персоніфікований правопорядок. Право в названій теорії являє собою ієрархічну (східчасту) систему норм, що представляється у виді сходів (піраміди), де кожна верхня сходинка обумовлюють нижню, а нижня випливає з верхньої, їй підкоряється.

І якщо верхньою сходинкою є конституційні норми, а далі відповідно йдуть норми звичайного закону, норми урядового акта, норми інструкцій міністерств і відомств, аж до індивідуальних актів, то принцип відповідності однієї норми іншої саме й означає твердження строгого режиму законності. В погляді на дійсність і рішення справи через юридичні окуляри, через призму прийнятих державою нормативних актів — зміст нормативного підходу до права (одночасно позитивне і негативне). Спочатку про позитивний. 1. Нормативний підхід більше, ніж який-небудь іншої, підкреслює визначальне властивість права — його нормативність. Мати у виді посібника загальне правило — це благо, особливо якщо воно загальне і стійке. 2. Нормативність у даному підході органічно зв'язана з формальною визначеністю права, що істотно полегшує можливість керуватися правовими вимогами. 3. Фіксованість засобів державного примуса у випадках порушення права. 4. Протистояння режиму сваволі і беззаконню. 5. Непряма орієнтація на необхідність зведення в закон належної (справедливої, моральної, прогресивної і т.п.) волі. 6. Орієнтація на підзаконне нормативне регулювання суспільних відносин у ході юридичної практики. 7. Визнання широких можливостей держави впливати на суспільний розвиток.