22) Форми державного правління.

Форму держави визначають як порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні. Тому її структуру становлять три взаємопов'язаних елементи: форма державного правління, форма державно-територіального устрою та форма державно-правового (політичного) режиму.

Форма державного правління — це спосіб організації верховної державної влади та ступінь участі населення в її формуванні.

Монархія — це така форма державного правління, за якої державна влада повністю чи частково зосереджується в руках однієї особи — монарха, передається у спадщину та не залежить від населення.

Парламентська монархія — форма правління, за якої влада монарха суттєво обмежена в усіх сферах здійснення державної влади і за ним лише формально зберігається статус глави держави, але тільки з представницькими повноваженнями. Виконавча влада належить уряду, який формується парламентом і лише йому підзвітний. Переважна більшість сучасних монархій — це монархії парламентські (Велика Британія, Данія, Швеція, Японія).

Дуалістична монархія — форма правління, де монарх — глава держави особисто формує склад уряду, яким керує сам або через прем'єр-міністра, якого він призначає.

Республіка — це така форма державного правління, за якої вища державна влада здійснюється представницьким загальнонаціональним колегіальним органом (парламентом), який обирається населенням на певний строк.

Парламентська республіка — це форма правління, в якій глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і лише йому підзвітний. У такій республіці глава уряду має більше повноважень, ніж глава держави, здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається всім населенням країни, глава держави обирається парламентом або більш великою колегією, але за участю парламенту.

До таких держав належать Італія, Чехія, Угорщина, Австрія.

Президентська республіка — це форма правління, в якій глава держави (президент) одноособово або з подальшим схваленням парламенту формує склад уряду, яким сам і керує. Тому уряд підзвітний президенту, а не парламенту (в руках президента поєднується повноваження глави держави і глави уряду). Президент обирається непарламентським шляхом — прямими або непрямими виборами населення. До таких держав належать США, Аргентина, Мексика, Бразилія.

Змішана (напівпрезидентська) республіка — це форма правління, в якій глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду, насамперед кандидатуру прем'єр-міністра, який підлягає обов'язковому затвердженню або погодженню парламентом. Виконавча влада в такій республіці належить не тільки президенту, але й прем'єр-міністру, який очолює уряд. Президент обирається непарламентським шляхом. До таких держав належать Україна, Фінляндія, Франція. Розрізняють президентсько-парламентську та парламентсько-президентську змішані республіки.

23) Співвідношення типа і форми держави.

Висвітлюючи дане питання, обмовимося, що поняття "тип держави" нами буде використовуватися з позиції формаційного підходу, під поняттям же "форма держави" розглядатиметься, по суті справи, форма правління . З одного боку, держави кожного типу вдягаються у безліч форм - в рамках одного історичного типу зустрічаються різні форми держави. Зокрема, для рабовласницького типу були характерні монархії (давньосхідні деспотії - Єгипет, Вавилон, Ассирія, Китай, Індія, Римська імперія) і республіки (аристократичні, наприклад Римська в період з VI по I в. До н.е., і демократичні, наприклад Афінське держава); для феодального типу - монархії (раннефеодальная, монархія періоду феодальної роздробленості, станово-представницька, абсолютна) та міські республіки (Венеція, Генуя, Флоренція, Новгород, Псков тощо); для буржуазного типу - демократичні республіки (парламентські , президентські, змішані) і конституційні (обмежені) монархії; для соціалістичного типу - Паризька Комуна, радянські республіки і республіки народної демократії. З іншого боку, держави певного історичного типу мають деякі форми, властиві тільки їм. Так, наприклад, станово-представницька монархія є приналежність тільки феодальної держави у відомий період його розвитку, а парламентська монархія і демократична республіка властиві буржуазному типу держави. Держави кожного даного типу не можуть втілюватися в будь-які форми, тобто і в такі, які явно суперечать їх змістом і не відповідають їх економічній основі. Не можна уявити собі рабовласницька держава у формі обмеженою монархії чи демократичної республіки з загальнонаціональними представницькими установами. Конкретна форма держави визначається історичним типом держави. Але крім цього вона залежить і від інших факторів: 1) рівня економічного розвитку суспільства; 2) співвідношення класових сил; 3) історико-національних і культурних традицій; 4) міжнародної обстановки і т.п. Фактори, які обумовлюють різноманітність державних форм, можуть бути різними. Загалом вони зводяться до конкретності, індивідуальності об'єктивних умов, в яких здійснюється управління суспільством в тих чи інших країнах. Оскільки кожна держава розвивається в специфічних конкретних умовах, воно має своєрідні політичні форми. Отже, тип і форма держави співвідносяться як зміст і форма, де визначальну роль відіграє, природно, зміст (тобто тип держави).