5) Ознаки держави які відрізняють іі від влади первісної влади.

Держава як якісно нова організація влади суттєво відрізняється від організації первісної суспільної влади. Це виявляється у виникненні:

• соціально неоднорідного, класово розшарованого суспільства, що має антагоністичні суперечності;

• адміністративно-територіального розподілу населення, державна влада поширюється на всіх людей, які перебувають на території, належній їй;

• публічної влади, відокремленої від населення (державний апарат), яка виражає та захищає інтереси економічно панівної частини суспільства;

• апарату примусу — груп озброєних людей у вигляді армії, поліції та ін., на які спирається державний апарат;

• певних функцій (законодавчої, виконавчої) в окремих органів публічної влади;

• офіційної податкової системи;

• писаних загальнообов'язкових правил поведінки — юридичних норм.

Право як новий нормативний регулятор, здатний забезпечити функціонування суспільства як цілого та індивідуальну свободу автономної особи, суттєво відрізняється від первісних звичаїв. Це виражається в тому, що:

• право встановлюється державою;

• воно виражає державну волю панівної частини населення або всього народу;

• закріплюється у спеціальних письмових правових актах;

• норми права набувають чинності та втрачають юридичну силу у чітко встановленому порядку, офіційним шляхом;

• право забезпечується примусовою силою держави.

6) теологічна та патріархічна теорія винекниння держави.

Патріархальна теорія

(Аристотель, Р. Філмер, М.К. Михайловський, М. М. Покровський) ґрунтується на положенні, що держава виникла з патріархальної сім'ї в результаті ЇЇ розростання та об'єднання сімей у племена, союзи племен, народності (цьому сприяло збереження переказу про їх загальне виникнення). За Аристотелем, селища, що утворилися, склали державу. Держава виникає як результат природного потягу до сімейних взаємин, спілкування, а влада государя (монарха) є продовженням влади батька (патріарха) у сім'ї, що мас державно-власницький характер на зразок домовласницького.

У наш час ця теорія не може бути сприйнята повністю. Проте деякі її елементи (виникнення держави з появою публічної влади, роль сім'ї в становленні державності, утвердження порядку в суспільстві шляхом підпорядкування публічній владі) варто враховувати.

Теологічна теорія

(Фома Аквінський, ХНІ ст.) базується на ідеї божественного державотворення з метою реалізації загального блага. Вона слугує обґрунтуванню панування духовної влади над світською. Стверджується, що церква наділяє государя правом панувати над людьми і реалізувати волю Божу на Землі. Кожній людині пропонується упокоритися перед волею Бога, який встановив державну владу, підкоритися владі, що санкціонована церквою. Воля володаря, що керує державою, трактується як об'єднавча засада, без якої держава розпалася б. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її непорушності: держава вічна, як і сам Бог. Звідси випливає твердження про необхідність збереження в незмінному вигляді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів.

У теологічній теорії важко знайти елементи, прийнятні для сучасного трактування виникнення держави. її раціональним зерном можна вважати ідею про утвердження порядку як загального блага в державі. Щоправда, такий порядок відповідно до цієї теорії створюється за допомогою божественної сили, що виключає активність особи.