15) Поняття державного суверенітету, Україна як суверенна держава.

Сувереніте́т — це виняткове право здійснювати владуу певнійдержаві(рідше — на окремійтериторії, над окремоюгрупою осіб) незалежно від будь-кого

Розділяють три види суверенітету:

• державний;

• народний;

• національний.

Державний суверенітет проявляється у властивості державної влади самостійно видавати загальнообов’язкові для всіх членів суспільстваправилаповедінки, визначаючи і забезпечуючи єдиний правопорядок, права і обов’язкигромадян,посадових осіб, державних, партійних, громадських організацій і органів.

Існує повний, формальний і частково обмежений суверенітет. Формальний суверенітет юридично і політично проголошений, а фактично, в силу поширення на нього впливу інших держав, які диктують свою волю, не здійснюється.

Частково обмежений суверенітет може бути добровільним і примусовим. Змушене обмеження може мати місце щодо переможених у війні держав з боку держави-переможниці. Добровільне обмеження суверенітету може допускатися самою державою за взаємною згодою з іншими державами заради досягнення певних цілей. Поряд із суверенітетом держави існує суверенітет народу і нації. Перший означає верховенство народуу вирішенні корінних питань організації свого життя. Другий визначає повновладдянації, її можливість і придатність визначати характер свого життя, здійснювати своє право на самовизначення аж до відокремлення і утворення самостійної держави.

Найчастіше суверенітет розглядається відносно держав як основний принцип міжнародних правовідносинта істотнаознакасучасної держави вміжнародному правіі визначається як «повнота влади», незалежність держави від інших держав чиміжнародних об'єднань, що виявляється у праві вільно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без стороннього втручання.

Джерелом і носієм суверенних прав — сувереном — може бути абсолютний монархчидиктатор(наприклад, заабсолютизму), а вдемократичнихкраїнах — народ (так званий, народний Суверенітет). Утоталітарнихдержавах суверенітетправаздійснює керівнапартія.Васалітет,протекторатчи вхід однієї держави у тісні об'єднання з іншими призводять до обмеження Суверенітету чи його повної втрати.

Юридичне оформлення суверенітету України проходило у декілька етапів:

16 липня 1990 року Верховною радою УРСР було прийнято Декларацію про державний суверенітет України;

24 серпня 1991 року Верховною радою УРСР було проголошено Акт проголошення незалежності України;

1 грудня 1991 року було проведено референдум, що затвердив акт від 24 серпня 1991 р.;

Потім почався період визнання незалежності іншими державами:

спочатку — Польщею (2 грудня 1991 р.);

практично одночасно — Канадою (2 грудня 1991 р.), яка ще у вересні 1991-го підписала «Декларацію про відносини між Україною та Канадою» — документ, який, суттєво вплинув на позицію інших західних політиків і дипломатів;

Кінцеве юридичне оформлення питань суверенітету в Україні здійснено в Коституції України (включно з визначенням, хто є джерелом влади, тобто «носієм суверенітету» — стаття 5 Конституції): Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.