- •1) Теорія держави і права, її предмет і метод.
- •2) Тдп в системі юридичних та гуманітарних наук.
- •3) Загальна характеристика соціальної влади і норм додержавного періоду.
- •5) Ознаки держави які відрізняють іі від влади первісної влади.
- •7) Договірна та органічна теорія виникнення держави.
- •8) Матеріалістична та психологічна теорія походження держави.
- •9) Теорія насильства що до походження держави.
- •10) Нармвтивіська теорія походження держави.
- •11) Особливості виникнення права
- •12) Державна влада, як особливий різновид соціальної влади.
- •14 Типи держави, різноманітні підходи.
- •2.2.1. Характеристика формаційного підходу.
- •3.1. Рабовладельческое держава.
- •15) Поняття державного суверенітету, Україна як суверенна держава.
- •16) Основні форми та інститути демократії в україні.
- •17) Поняття і класифікація функцій держави.
- •18) Характеристика основних внутрішніх функцій держави.
- •19) Характеристика основних зовнішніх функцій
- •20) Форми і методи здійснення функцій держави
- •22) Форми державного правління.
- •23) Співвідношення типа і форми держави.
- •24) Форма держаного устрою.
- •27)Органи держави, поняття , ознаки, види, Державні органи передбачені, Конституціею України.
- •28) Принципи організації, і діяльності державного апарату
- •§ 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
- •29) Політична система Суспільства, поняття і структура.
- •30) Місце і роль держави, в політичній системі суспільства.
- •31) Поняття і сутність держави.
- •32) Поняття права в обективному і субективному розумінні.
15) Поняття державного суверенітету, Україна як суверенна держава.
Сувереніте́т — це виняткове право здійснювати владуу певнійдержаві(рідше — на окремійтериторії, над окремоюгрупою осіб) незалежно від будь-кого
Розділяють три види суверенітету:
державний;
народний;
національний.
Державний суверенітет проявляється у властивості державної влади самостійно видавати загальнообов’язкові для всіх членів суспільстваправилаповедінки, визначаючи і забезпечуючи єдиний правопорядок, права і обов’язкигромадян,посадових осіб, державних, партійних, громадських організацій і органів.
Існує повний, формальний і частково обмежений суверенітет. Формальний суверенітет юридично і політично проголошений, а фактично, в силу поширення на нього впливу інших держав, які диктують свою волю, не здійснюється.
Частково обмежений суверенітет може бути добровільним і примусовим. Змушене обмеження може мати місце щодо переможених у війні держав з боку держави-переможниці. Добровільне обмеження суверенітету може допускатися самою державою за взаємною згодою з іншими державами заради досягнення певних цілей. Поряд із суверенітетом держави існує суверенітет народу і нації. Перший означає верховенство народуу вирішенні корінних питань організації свого життя. Другий визначає повновладдянації, її можливість і придатність визначати характер свого життя, здійснювати своє право на самовизначення аж до відокремлення і утворення самостійної держави.
Найчастіше суверенітет розглядається відносно держав як основний принцип міжнародних правовідносинта істотнаознакасучасної держави вміжнародному правіі визначається як «повнота влади», незалежність держави від інших держав чиміжнародних об'єднань, що виявляється у праві вільно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без стороннього втручання.
Джерелом і носієм суверенних прав — сувереном — може бути абсолютний монархчидиктатор(наприклад, заабсолютизму), а вдемократичнихкраїнах — народ (так званий, народний Суверенітет). Утоталітарнихдержавах суверенітетправаздійснює керівнапартія.Васалітет,протекторатчи вхід однієї держави у тісні об'єднання з іншими призводять до обмеження Суверенітету чи його повної втрати.
Юридичне оформлення суверенітету України проходило у декілька етапів:
16 липня 1990 року Верховною радою УРСР було прийнято Декларацію про державний суверенітет України;
24 серпня 1991 року Верховною радою УРСР було проголошено Акт проголошення незалежності України;
1 грудня 1991 року було проведено референдум, що затвердив акт від 24 серпня 1991 р.;
Потім почався період визнання незалежності іншими державами:
спочатку — Польщею (2 грудня 1991 р.);
практично одночасно — Канадою (2 грудня 1991 р.), яка ще у вересні 1991-го підписала «Декларацію про відносини між Україною та Канадою» — документ, який, суттєво вплинув на позицію інших західних політиків і дипломатів;
Кінцеве юридичне оформлення питань суверенітету в Україні здійснено в Коституції України (включно з визначенням, хто є джерелом влади, тобто «носієм суверенітету» — стаття 5 Конституції): Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.