Основні поняття

Економіка, економічна теорія, економічні відносини, економічні закони, економічна категорія, мікроекономіка, макроекономіка, економічні потреби, економічні ресурси, економічна поведінка людини, економічне мислення.

Тема 3. Суспільне виробництво

1. Сутність і місце виробництва в економічній системі.

2. Фактори суспільного виробництва.

3. Продукт виробництва і його показники.

4. Ефективність виробництва і його показники.

1. Сутність і місце виробництва в економічній системі

Виробництво - процес створення економічних благ, необхідних для задоволення потреб суспільства. Процес виробництва завжди є суспільним, тому що здійснюється в суспільстві на основі розподілу праці. Суспільне виробництво займає визначне місце в житті людей тому, що:

• є обов'язковою умовою існування суспільства;

• здійснює розвиток самої людини, її знань, досвіду, інтелекту.

Обов'язковою умовою функціонування матеріального виробництва є його безперервність, постійне оновлення і розвиток від найпростіших форм до сучасного рівня створення найскладніших автоматизованих систем і обчислювальної техніки. Виробництво має внутрішню структуру і розподіляється на матеріальне і нематеріальне. Перше включає галузі з виробництва матеріальних благ (промисловість, сільське господарство, будівництво та ін.). Нематеріальне виробництво пов'язане з наданням нематеріальних послуг (охорона здоров'я, освіта, культура та ін.).

Процес виробництва спрямований на створення суспільного продукту, призначеного для задоволення людських потреб. Під потребою варто розуміти необхідність у задоволенні того чи іншого бажання людини (голод, холод, спрага та ін.). Необхідність задоволення потреб є спонукальним мотивом до розвитку інтересу людини до виробничо-трудової діяльності. Існує кілька видів інтересів: індивідуальний, колективний і суспільний.

Виробництво варто розглядати, з одного боку, як процес створення матеріальних благ, а з іншого, як процес споживання факторів виробництва. Тому продукт, як результат одного виробництва, є об'єктом споживання для іншого. Отже, суспільне виробництво треба розглядати як єдність виробництва і споживання. Однак єдність виробництва і споживання необхідно вивчати в тісному зв'язку з природою, де беруться природні ресурси і повертаються назад відходи споживання. Звідси виникає глобальна екологічна проблема, для вирішення якої люди повинні відтворювати природні ресурси.

Суспільне виробництво пройшло декілька етапів у своєму розвитку і приймало відповідні форми. Існує декілька класифікаційних підходів для визначення цих форм. Якщо за основу взяти рівень розвитку виробничих сил, то варто виділяти:

• доіндустріальне виробництво, що ґрунтується на ручній сільськогосподарській праці;

• індустріальне виробництво, в основі якого лежить механізоване промислове виробництво;

• постіндустріальне виробництво, де виробництво функціонує на основі досягнень науки, комп'ютеризації, інформатизації, автоматизованих систем управління й ін.

Якщо використовувати класовий підхід К. Маркса з класифікації суспільного виробництва, то варто виділити первісний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і комуністичний способи виробництва.

Виробництво припускає і містить у собі процес праці, тобто взаємодію людини з природою. Воно складається з таких елементів, як праця людини, предмети праці і засоби праці.

Праця – свідоме використання фізичних та розумових здібностей людини та її трудових навичок. Праця – це витрати робочої сили, тобто фізичних і розумових здібностей людини. Праця і здатність до праці є надбанням людини.

Процес праці не може здійснюватися без предметів і засобів праці. Предметом праці є все те, на що спрямовано працю людини (ліс, корисні копалини й ін.).

За способом участі їх у процесі виробництва виділяють:

• знаряддя праці, що безпосередньо впливають на предмет праці (сокира, верстат, устаткування). За рівнем розвиненості знарядь праці можна судити про рівень розвитку суспільного виробництва;

• засоби праці, що призначені для збереження предметів праці і готової продукції (ємність, резервуари, судини й ін.) є судинною системою виробництва;

• засоби праці, що створюють матеріальні умови для здійснення виробництва (будинки, споруди, дороги та ін.).

Сукупність засобів та предметів праці складає засоби виробництва. Для здійснення процесу виробництва необхідно з'єднати засоби виробництва з робочою силою. Тому сукупність засобів виробництва і людей з їхніми навичками й уміннями утворюють продуктивні сили суспільства. Робоча сила як сукупність фізичних і розумових здібностей до праці є визначальним елементом продуктивних сил, тому що:

• містить в собі знання і досвід, накопичені попередніми поколіннями;

• займається розвитком науки і матеріалізацією наукових ідей;

• усі фактори виробництва починають функціонувати тільки в результаті трудової діяльності людей.