2. Доходи фірми. Беззбитковість та рентабельність

Треба розрізняти дохід, як певну кількість грошових коштів та інших благ, що отримані фірмою за певний період у результаті її діяльності, як організаційної одиниці бізнесу; і складову доходу - прибуток, що є певним надлишком доходу над витратами фірми.

Формою доходу фірми виступає валовий дохід (TR) - виручка, що одержана фірмою від реалізації продукції і вимірюється як добуток ціни одиниці і кількості продукції. Треба зазначити, що складовими валового доходу фірми можуть бути також доходи, що отримані від інших видів її діяльності, наприклад, доходи від фінансових вкладень, надання майна в оренду тощо.

Показниками ефективності діяльності фірми є середній дохід (AR) - дохід, отриманий на одиницю продукції (наприклад, середній валовий дохід, який дорівнює середній ціні одиниці продукції), і граничний дохід (MR) - додатковий дохід, що є результатом продажу додаткової одиниці продукції. Якщо при певному обсязі виробництва граничний валовий дохід дорівнює граничним валовим витратам, то одиниця продукції, для якої це характерно, є рубежем обсягу виробництва.

Валовий дохід фірми є джерелом прибутку підприємця, який організував фірму та керує нею, вклав власний капітал. Прибуток - це чистий дохід фірми, який обчислюється як різниця між доходом та витратами, що були здійснені фірмою заради його отримання.

Основні форми прибутку фірми

Форма прибутку	Визначення
Бухгалтерський прибуток	Валовий дохід з вирахуванням зовнішніх витрат.
Економічний прибуток	Валовий дохід без зовнішніх та внутрішніх витрат з урахуванням нормального прибутку або бухгалтерський прибуток без внутрішніх витрат з урахуванням нормального прибутку.
Балансовий прибуток	Прибуток, обчислений як сума прибутку від реалізації продукції та інших доходів (отримані дивіденди, проценти, доходи від позареалізаційних операцій тощо)
Чистий прибуток	Частина балансового прибутку, що залишається у розпорядженні фірми після виплат податків та інших першочергових платежів, та згідно з рішенням власників (учасників, акціонерів) розподіляється на їхні доходи (відсотки, дивіденди) та фінансування подальшого розвитку фірми.

Економічна природа прибутку дуже складна. По - перше, прибуток підприємця, як власника фірми, можливо визначити у якості факторного доходу, який складається з нормального прибутку та відсотку на капітал, що вкладений підприємцем у власний бізнес. Підприємець, виконуючи функції підприємницького ресурсу (комбінація ресурсів, інновації, контроль за витратами, інше), повинен отримати за це винагороду, якою є нормальний прибуток (складова внутрішніх витрат). Крім того, підприємець є власником капіталу, що вкладений у фірму, і повинен отримати дохід згідно ставки відсотку на капітал. Треба нагадати, що зазначені складові прибутку підприємця як факторного доходу з економічної точки зору є внутрішніми витратами фірми, неоплачуваними витратами, які не відбиваються в бухгалтерському обліку. Їх вартість вимірюється відносно до доходів, які могли б бути отримані підприємцем від надання власних ресурсів альтернативним користувачам.

По - друге, метою підприємця є отримання не тільки факторного доходу, як плати за використання власних ресурсів, які вкладено у фірму, а й додаткового доходу - економічного прибутку.

Економічний прибуток, як надлишок валового доходу над сукупністю зовнішніх та внутрішніх витрат з урахуванням нормального прибутку, є складовою прибутку підприємця і відображає реальну ефективність бізнесу.

Таблиця 10.2 - Приклади розрахунку значення економічного прибутку

Валовий дохід, грн.	Зовнішні витрати, грн.	Внутрішні витрати з урахуванням нормального прибутку, грн.	Економічні витрати, грн.	Економічний прибуток, грн.	Значення економічного прибутку, грн.
1000	500	300	800	200	+
1000	500	500	1000	0	0
1000	500	600	1100	-100	-

Якщо валовий дохід менший за суму економічних витрат, тобто економічний прибуток має знак «-», це свідчить про те, що, незважаючи на наявність бухгалтерського прибутку, бізнес у дійсності не є прибутковим, бо валовий дохід не компенсує внутрішні витрати, включаючи нормальний прибуток, у повному обсязі. Якщо економічний прибуток дорівнює 0, то прибуток підприємця обмежено платою за використання фірмою його власних ресурсів, додаткового доходу він не отримує, що свідчить про недостатній рівень ефективності його підприємницької діяльності. Наявність економічного прибутку зі знаком «+» - це свідоцтво високої ефективності бізнесу, вдалої адаптації підприємця до динамічної ринкової ситуації, наявності у нього конкурентоспроможної стратегії. У цьому випадку економічний прибуток виступає компенсацією ризиків підприємця в умовах ринкової невизначеності та платою за його ініціативу та підприємницькі інновації, вміння знайти найкращий варіант комбінації і використання обмежених ресурсів.

Чинники цього додаткового доходу різноманітні: концентрація виробництва, диференціація продукту, технічні нововведення, монополізація галузі та ринку, домовленість виробників та продавців, новаторська діяльність підприємця, пов’язана з його здатністю приймати ризики, орієнтуватися, передбачати та пристосовуватися в умовах ринкової невизначеності.

Треба підкреслити, що отримання додаткового доходу не має постійного характеру, тому що конкуренція вирівнює умови господарювання, сприяє розповсюдженню технічних досягнень тощо. Але чинники економічного прибутку постійно з’являються знову, відтворюються, тому, саме додатковому доходу притаманна стимулююча функція. Прагнення отримати економічний прибуток (або загроза його втратити) - постійно діючий мотив підприємницької діяльності, що стимулює ефективний розподіл та використання ресурсів, зниження витрат, технічні та організаційні нововведення, опанування нових виробництв, товарів, ринків і, як наслідок, економічне зростання.

Співвідношення доходів та витрат відбивають поняття беззбитковості, норми прибутку та рентабельності. Беззбитковість, як межа між доходом та витратами фірми, означає рівність валового доходу та валових витрат фірми.

Норма прибутку вимірюється як відсоткове відношення прибутку фірми до всього авансованого капіталу і відображає його прибутковість.

Рентабельність - це рівень прибутковості фірми у певний період часу. Основні показники рентабельності відображають ефективність витрат фірми на виробництво продукції, використання власного та сукупного капіталу, ресурсів (активів) тощо.

По-перше, оскільки фірма здійснює виробничу діяльність, результатом якої є продукція, важливо визначити ефективність витрат на її виробництво. З цією метою розраховуються показники рентабельності продукції: співвідношення прибутку від реалізації продукції та обсягу реалізованої продукції; співвідношення прибутку від реалізації певного найменування продукції та собівартості його виробництва. Аналіз зазначених показників рентабельності дозволить визначити найбільш прибуткові види продукції.

По-друге, ефективність використання ресурсів (активів) фірми, насамперед, виробничих засобів, відбиває показник рентабельності виробничого капіталу фірми: відсоткове відношення прибутку (балансового прибутку) за рік до середньорічної вартості основного та оборотного виробничого капіталу. Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на одну гривню вартості виробничих засобів.

По-третє, ефективність використання капіталу фірми відображають також показники рентабельності власного капіталу - відсоткове відношення балансового або чистого прибутку до вартості власного капіталу, який складається з статутного капіталу, прибутку, що не розподіляється тощо; рентабельності сукупного капіталу - відсоткове відношення балансового або чистого прибутку до вартості сукупного капіталу фірми.