2. Причини інфляції

Зростання цін може бути пов’язане з перевищенням попиту над пропозицією товарів, проте така диспропорція між попитом та пропозицією в багатьох випадках не є інфляцією. Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватися внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в системі відтворення, монополізації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації та ревальвації грошової одиниці, зміни кон’юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв’язків, стихійних лих і т. і. Очевидно, що не будь-яке зростання цін є інфляцією. Важливо виділити насправді інфляційне.

До найважливіших інфляційних причин зростання цін прийнято відносити наступні:

- незбалансованість державних видатків і надходжень - дефіцит бюджету. Часто цей дефіцит покривається за рахунок випуску додаткових грошей, що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок – інфляція;

- мілітаризація економіки. Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші;

- відсутність вільного ринку і досконалої конкуренції. Сучасний ринок здебільш олігополістичний, що дозволяє виробникам піднімати ціни на товари;

- відкритість економіки. Зі зростанням відкритості економіки зростає імпортована інфляція, а можливості для боротьби з такою інфляцією у держави досить таки обмежені. Засіб ревальвації власної валюти, що інколи застосовується в таких випадках, робить імпорт більш вигідним, одночасно ускладнюючи експорт;

- інфляційні очікування. Такі очікування викликають в інфляції самопідтримуючий характер. Населення і господарські суб’єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасається товарами наперед, очікуючи їх швидке подорожчання. Виробники, очікуючи підвищення цін з боку своїх постачальників, водночас закладають в ціну своїх товарів прогнозоване ними зростання цін на комплектуючі і тим самим пожвавлюють інфляцію.

До причин інфляції також відносять:

- державну монополію на емісію грошей;

- профспілкову монополію;

- монополію великих фірм.

Ці три види монополій пов’язані між собою і кожна з них може порушувати баланс попиту і пропозиції. Причини інфляції можуть знаходитись і поза державою, тоді їх треба шукати в світовій торгівлі.

В теоріях, що опрацьовуються західними економістами, виділяються у вигляді альтернативних концепцій інфляції попиту і інфляції витрат. У цих концепціях причина інфляції пов’язується із змінами у сукупному попиті і сукупній пропозиції.

Інфляція попиту – це порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання купівельної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів і підвищуються ціни. Таким чином, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть своєчасно реагувати на зростання попиту. Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції і викликає інфляцію попиту. Суть інфляції попиту можна пояснити однією фразою: «Надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів».

Інфляція пропозиції – зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва і зменшення сукупної пропозиції. Причинами збільшення витрат може бути олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати та ін. Теорія інфляції, зумовлена зростанням витрат, пояснює зростання цін такими чинниками, що призводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Підвищення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибуток і обсяг продукції, що фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін, наслідком чого є зменшення пропозиції товарів і послуг в масштабі всієї економіки. Зменшення пропозиції, в свою чергу, веде до підвищення рівня цін. При такому підході витрати стають причиною зростання цін в економіці. На практиці не легко відрізнити один тип інфляції від іншого, вони тісно пов’язані і постійно взаємодіють, наприклад, зростання заробітної плати може розглядатися і як інфляція попиту і як інфляція витрат.

Між інфляцією попиту і інфляцією пропозиції існує суттєва різниця. Остання сама по собі має змогу зупинитися, тоді як інфляція попиту потребує зовнішнього втручання для своєї зупинки. Для стримування інфляції попиту перш за все використовуються засоби державної політики націлені на скорочення сукупного попиту, наприклад, «заморожування» заробітної плати, ліквідація різного роду дотацій і пільг населенню.

Інфляція, зумовлена зростанням витрат породжує спад, який у свою чергу стримує додаткове збільшення витрат, що веде до стабілізації цін.