1. Концепції економічної рівноваги
Загальна економічна рівновага – це такий стан економічної системи, коли усі економічні суб'єкти знаходяться у рівновазі, коли попит на усі товари та послуги урівноважує їх пропозицію, а сектори економіки збалансовані. Умови одночасної рівноваги на усіх взаємопов'язаних ринках та умови збалансованості секторів економіки вивчає макроекономіка, використовуючи для цього різні макроекономічні моделі. Параметрами цих моделей виступають агреговані величини, які характеризують рівень або тенденцію розвитку економіки в цілому: національний дохід, рівень зайнятості та інвестицій, загальний рівень цін, сукупний попит, сукупна пропозиція.
Виробники та споживачі також виступають як агреговані сукупності. Об’єднані в одній особі усі виробники виступають як агрегований виробник, виробляючий національний продукт. У такому визначенні національний продукт виступає як сукупна пропозиція. Сукупний попит на вироблений національний продукт формують агреговані в одній особі споживачі в обмін на свої доходи від продажу факторів виробництва, а також фірми, держава, зовнішній світ. У макроекономічному підході модель загальної економічної рівноваги передбачає врівноваження сукупного попиту і сукупної пропозиції. Існують різні теоретичні підходи щодо умов досягнення загальної економічної рівноваги. У класичній теорії, яка базується на законі Сея, пропозиція породжує відповідний попит і рівновага завжди має місце при повній зайнятості ресурсів. Це означає, що у ринковій економіці не можливе загальне перевиробництво й існування вимушеного безробіття. Звідси державне втручання в економіку повинно бути мінімальним.
Кейнс відкидає цей висновок і доводить, що саме сукупним попитом визначається рівноважний стан економіки, який зовсім не обов’язково має місце при повній зайнятості ресурсів. А це означає, що у ринковій економіці можливе перевиробництво і як наслідок безробіття. В умовах недостатнього сукупного попиту стає необхідним активне державне втручання.
2. Сукупний попит. Детермінанти сукупного попиту
Сукупний попит - це попит на вироблений національний продукт при одному з можливих рівнів цін на нього і визначається як сума витрат усіх економічних суб’єктів на кінцеві товари та послуги, вироблені в економіці за певний період часу. Сукупний попит дорівнює загальній сумі попитів усіх економічних суб’єктів: домашніх господарств(С), фірм(І), держави(G), та зовнішнього світу (чистий експорт En).
Крива сукупного попиту АD представлена на малюнку 16.1 і відображає взаємозв'язок між величиною сукупних витрат в економіці і можливим рівнем цін при постійних інших (нецінових) факторах сукупного попиту. Вона відбиває такі комбінації обсягу виробництва і рівня цін в економіці, при яких товарний і грошовий ринок знаходяться у рівновазі.
Від'ємний характер залежності між величиною сукупного попиту та загальним рівнем цін в економічній теорії пояснюється: ефектом відсоткової ставки, ефектом багатства та ефектом імпортних закупівель.
Ефект відсоткової ставки полягає в тому, що зростання рівня цін в економіці призводить до збільшення попиту на гроші. При умовах незмінної пропозиції грошей зростання попиту на них призводить до зростання відсоткової ставки (ціни грошей), а наслідком цього є скорочення витрат економічних агентів – одержувачів кредиту, що у свою чергу призводить до зниження сукупного попиту в економіці.
Малюнок 16.1 - Крива сукупного попиту
Ефект багатства полягає в тому, що зростання рівня цін знижує реальну купівельну спроможність накопичених фінансових активів з фіксованою вартістю, а це робить їх власників біднішими та скорочує їх витрати, що у свою чергу призводить до зниження сукупного попиту в економіці.
Ефект імпортних закупівель полягає у тому, що зростання рівня цін на внутрішньому ринку при незмінних цінах на імпорт переключає попит споживачів на імпортні товари, наслідком чого є скорочення величини чистого експорту, що у свою чергу призводить до зниження сукупного попиту в економіці.
На рівень сукупного попиту впливає не тільки рівень цін, але й нецінові фактори. До нецінових факторів сукупного попиту відносять усе, що впливає на складові сукупного попиту: споживчі витрати, інвестиційні витрати, державні витрати та чистий експорт.
До найбільш впливових нецінових детермінант відносять:
доходи економічних суб’єктів та їх очікування;
податки, відсоткові ставки, субсидії та пільги, коливання валютних курсів, умови зовнішньої торгівлі;
пропозиція грошей в економіці та швидкість їх обертання.
Вплив нецінових детермінант на сукупний попит призводить до зсуву кривої AD у площині (ADAD' або ADAD''), тоді як вплив ціни відображується переміщенням точки уздовж кривої AD на малюнку 16.1 (т.Ат.В).
Таким чином, сукупний попит в економіці формується під впливом різних факторів, вплив яких на сукупний попит у різних умовах може бути різним. Сьогодні у ринково розвинутих країнах визначальну роль у формуванні сукупного попиту відіграє кредитно-грошова політика держави.