48.Сторони колективного трудового спору.

Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) є:

на виробничому рівні - наймані працівники (окремі категорії

найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх

структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша

уповноважена найманими працівниками організація та власник

підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи

представник; на галузевому, територіальному рівнях - наймані працівники

підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей

(професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи

профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими

працівниками органи та власники, об'єднання власників або

уповноважені ними органи чи представники; на національному рівні - наймані працівники однієї абодекількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання чи

інші уповноважені найманими працівниками органи та власники,

об'єднання власників або уповноважені ними органи (представники)

на території більшості адміністративно-територіальних одиниць

України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції

України ( 254к/96-ВР ).Уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту

припинення такого спору (конфлікту).

49.Зміст колективного трудового спору.

. Колективний договір є нормативною угодою: це акт, що укладається в договірному порядку і містить норми права поряд з конкретними зобов’язаннями. Він містить як нормативні, так і зобов’язальні положення – конкретні зобов’язання роботодавця щодо забезпечення нормальних умов праці в організації. Нормативні умови колективного договору – це локальні норми права, встановлені сторонами в межах їхньої компетенції, які поширюються на працівників організації. Зобов’язальні умови колективного договору мають не загальний, а конкретний характер. Інформаційні умови колективного договору містять норми законодавства, а також соціально-партнерських угод більш високого рівня (генеральної, галузевої, регіональної угоди). Організаційні умови колективного договору — умови, пов’яза-ні з регламентацією порядку укладення, зміни і припинення дії колективного договору (умови щодо строку чинності колективного договору, порядку внесення змін і доповнень до колективного договору тощо). Сторони колективного договору самостійно визначають його зміст та структуру, виходячи з компетенції роботодавця. Зобов’язання за загальним правилом покладаються на роботодавця, а працівник виконує обов’язки, передбачені трудовим законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, трудовим договором та посадовою інструкцією. У колективному договорі можуть бути передбачені додаткові гарантії для працівників, але колдоговір не може містити умови, які знижують рівень прав та гарантій працівників, передбачених трудовим законодавством України. Реалізація колективного договору – це здійснення на практиці тих умов, які складають його зміст – виконання взятих зобов’язань.Колдоговір є актом строкової дії, дату вступу його у силу визначають сторони, які можуть обумовити набрання чинності договором з настанням певного календарного періоду чи певної події. Тривалість колективного договору сторони визначають самостійно. Законом визначені правила щодо чинності колдоговору при реорганізації чи зміні власника організації, чи ліквідації організації. Колективний договір містить відомості щодо найменування сторін, від імені яких він укладається, строк його чинності, порядок внесення змін та продовження. У процесі колективних переговорів договір змінюється і доповнюється.Укладенню колективного договору чи угоди передують колективні переговори1. Колективні переговори — переговори, що проводяться між підприємцем, групою підприємців або однією чи кількома організаціями підприємців, з одного боку, та однією чи кількома організаціями трудівників — з другого, з метою: а) визначення умов праці й зайнятості; та (або) б) регулювання відносин між підприємцями й трудівниками; та (або) в) регулювання відносин між підприємцями чи їхніми організаціями та організацією чи організаціями трудівників2. Будь-яка із сторін не раніш, як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів. Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору, угоди визначається сторонами і оформляється відповідним протоколом. Предмет колективних переговорів визначається з урахуванням мети проведення переговорів – регулювання трудових та інших безпосередньо зв’язаних з ними відносин; компетенції роботодавця. Учасники колективних переговорів мають надати один одному інформацію, необхідну для ведення колективних переговорів. Учасники переговорів зв’язані обов’язком не розголошувати відомості, які належать до охоронюваної законом таємниці (державна таємниця, комерційна таємниця, службова таємниця).Процедура проведення колективних переговорів за межами вимог закону визначається представниками сторін. Вони визначають місце і строки проведення колективних переговорів, порядок проведення засідань, необхідність ведення протоколу, залучення експертів та спеціалістів.