- •1. Соціальний конфлікт: поняття, функції, види та типи
- •2,3. Поняття трудових спорів та їх класифікація
- •4 Трудові спори: причини виникнення та порядок вирішення
- •5 Становлення законодавства про трудові спори. Історичний аспект.
- •7.Джерела, які регулюють порядок вирішення трудових спорів.
- •8,Актуальність вирішення трудових спорів та основні напрямки реформування законодавства у цій сфері
- •11 .Характеристика органів, які розглядають трудові спори.
- •12.Порядок організації комісії по трудових спорах.
- •13.Розгляд трудових спорів в комісії по трудових спорах.
- •14.Виконання рішень комісії по трудових спорах.
- •15.Оскарження рішення комісії по трудових спорах.
- •18.Строки позовної давності при вирішенні індивідуальних трудових спорів.
- •19. Деякі процесуальні особливості розгляду трудових спорів судами.
- •20.Особливості розгляду окремих категорій трудових спорів.
- •21.Виконання рішень судів по трудових спорах.
- •22.Роль Конституційного суду України в захисті трудових прав працівників.
- •23.Особливості розгляду спорів про звільнення працівників.
- •25.Особливості врегулювання спорів про оплату праці.
- •26.Спори, пов'язані з відповідальністю сторін трудового договору.
- •27.Особливості врегулювання спорів про поновлення на роботі.
- •28.Відповідальність роботодавця за незаконне звільнення.
- •29.Компенсація моральної шкоди при вирішенні трудових спорів.
- •30.Індивідуальні трудові спори з матеріальної відповідальності працівника
- •31.Матеріальна відповідальність роботодавця.
- •32.Порядок вирішення справ у суді про відшкодування матеріальної шкоди.
- •33.Індивідуальні трудові спори у галузі охорони праці.
- •34.Спори про матеріальну відповідальність роботодавця за шкоду, заподіяну
- •36.Заходи соціальної підтримки безробітних. Спори щодо виплати допомоги
- •37-38 37.Особливості врегулювання індивідуальних трудових спорів з питань робочого часу.
- •39.Порядок накладення і зняття дисциплінарних стягнень.
- •40.Спори, пов'язані із застосуванням заходів дисциплінарної
- •41.Спори, пов'язані з спеціальною дисциплінарною відповідальністю.
- •42.Індивідуальні трудові спори щодо виплати заробітної плати.
- •43.Спори, що виникають щодо виплати гарантійних та компенсаційних
- •44.Спори щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку.
- •45.Відшкодування роботодавцем моральної шкоди, заподіяної працівникові.
- •46.Врегулювання спорів під час підписання колективних договорів.
- •47.Поняття колективного трудового спору.
- •48.Сторони колективного трудового спору.
- •49.Зміст колективного трудового спору.
- •50.Причини колективного трудового спору.
- •51.Принципи вирішення колективного трудового спору.
- •52.Способи вирішення колективного трудового спору.
- •53.Примирні процедури вирішення колективного трудового спору.
- •54.Порядок організації і діяльності примирної комісії.
- •55.Роль посередника у вирішенні колективного трудового спору.
- •56.Роль трудового арбітражу у вирішенні колективного трудового спору.
- •57.Роль нспп у врегулюванні колективних трудових спорів і проведенні примирних процедур.
32.Порядок вирішення справ у суді про відшкодування матеріальної шкоди.
Моральну шкоду працівникові відшкодовує безпосередньо роботодавець, якщо наявні такі умови:
· факт порушення роботодавцем законних прав працівника. У цьому разі законним правом визнається будь-яке суб'єктивне право працівника, що виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди, укладеної між роботодавцем і його працівником як сторонами трудових відносин;
· працівникові завдано моральних страждань, або він втратив нормальні життєві зв'язки, або в нього виникла потреба докласти додаткових зусиль для організації свого життя;
· причинний зв'язок між другою та першою умовами. Тобто моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або виникнення потреби в працівника докласти додаткових зусиль для організації свого життя спричинені внаслідок порушення роботодавцем законних прав працівника.
· У постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. №4 (далі – Постанова) зазначено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП, якщо наявні порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум тощо), які призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності.
Умови відшкодування моральної шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст. 2371 КЗпП чи іншим законодавством, згідно зі ст. 9 КЗпП є недійсними (п. 13 Постанови).
Строк, протягом якого має бути відшкодовано працівникові моральну шкоду, законодавство безпосередньо не встановлює. Роз'яснення про застосування в цьому разі строку позовної давності дав Пленум ВСУ (п. 16 Постанови), вказавши, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності (ст. 233 КЗпП). Водночас не роз'яснено, з якого дня слід відліковувати цей строк.
Оскільки питання про відшкодування моральної шкоди працівникові повинна вирішувати комісія з трудових спорів чи суд у порядку вирішення трудового спору, працівник відповідно до ст.ст. 225 та 233 КЗпП може звернутися із заявою до комісії з трудових спорів чи безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня встановлення відповідним органом (комісією з трудових спорів, судом, державним органом, що здійснює контроль і нагляд за додержанням роботодавцями законодавства про працю) або визнання самим роботодавцем факту порушення законних прав працівника як підстави для відшкодування йому моральної шкоди. Якщо ж є висновок медичного органу про наявність моральної шкоди – з дня його видачі.
Працівник також вправі заявити вимогу про відшкодування моральної шкоди в позовній заяві до суду чи заяві до комісії з трудових спорів про поновлення порушеного роботодавцем права. Якщо роботодавець порушив законодавство про оплату праці, працівник відповідно до ч. 1 ст. 225 та ч. 2 ст. 233 КЗпП може звернутися до комісії з трудових спорів чи безпосередньо до суду без обмеження будь-яким строком.